11 клас Макроекономіка
Опорний конспект на тему: «Зміст фіскальної політики уряду: цілі та інструменти»
Суть та види фіскальної політики
Модель кривої Лафера. Об’єктивна межа оподаткування
Позитивні та негативні наслідки оподаткування.
1. Фіскальна політика є заходами, які робить уряд з метою стабілізації економіки за допомогою зміни величини доходів і/або витрат державного бюджету. Тому фіскальну політику також називають бюджетно-податковою політикою. Цілями фіскальної політики як будь-якої стабілізаційної (антициклічної) політики, спрямованої на згладжування циклічних коливань економіки, являються забезпечення: 1) стабільного економічного зростання; 2) повна зайнятість ресурсів (передусім вирішення проблеми циклічного безробіття); 3) стабільний рівень цін (вирішення проблеми інфляції).
Фіскальна політика - це політика регулювання урядом перш за все сукупного попиту. З формули сукупного попиту : AD = C+ I+ G +Xn випливає, що державні закупівлі є компонентом сукупного попиту, тому їх зміна чинить пряму дію на сукупний попит, а податки і трансферти чинять непряму дію на сукупний попит, змінюючи величину споживчих витрат (С) і інвестиційних витрат (I). При цьому зростання державних закупівель збільшує сукупний попит, а їх скорочення веде до зменшення сукупного попиту, оскільки державні закупівлі є частиною сукупних витрат.
Збільшення трансфертних виплат фірмам (субсидій) збільшує можливості внутрішнього фінансування фірм, можливості розширення виробництва, що веде до зростання інвестиційних витрат. Скорочення трансфертів зменшує сукупний попит.
Зростання податків діє в протилежному напрямі. Збільшення податків веде до зниження і споживчих (оскільки скорочується доход), і інвестиційних витрат (оскільки скорочується нерозподілений прибуток, що є джерелом чистих інвестицій) і, отже, до скорочення сукупного попиту. Відповідно зниження податків збільшує сукупний попит. Зниження податків веде до зрушення кривої AD управо, що обумовлює зростання реального ВНП.
Причому, з простої кейнсіанської моделі (моделі "Кейнсіанського хреста") випливає, що усі інструменти фіскальної політики (державні закупівлі, податки і трансферти) мають мультиплікативний ефект дії на економіку, тому, на думку Кейнса і його послідовників, регулювання економіки повинне проводитися урядом за допомогою інструментів саме фіскальної політики, і передусім за допомогою зміни величини державних закупівель, оскільки вони мають найбільший мультиплікативний ефект.
Залежно від фази циклу, в якій знаходиться економіка, інструменти фіскальної політики використовуються по-різному. Виділяють два види фіскальної політики:
1) Стимулюючу
2) Стримуючу.
Стимулююча фіскальна політика застосовується при спаді (рецесії) (мал.1.а), має на меті скорочення рецесійного розриву випуску і зниження рівня безробіття, спрямована на збільшення сукупного попиту (сукупних витрат). Її інструментами виступають: а) збільшення державних закупівель; б) зниження податків; в) збільшення трансфертів.
Стимуюча фіскальна політика використовується при бумі (при «перегріванні» економіки) (мал.1.б), має на меті скорочення інфляційного розриву випуску і зниження інфляції і спрямована на скорочення сукупного попиту (сукупних витрат). Її інструментами є: а) скорочення державних закупівель; б) збільшення податків; в) скорочення трансфертів.
Крім того, розрізняють фіскальну політику: