Глава 11.

ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ ФІНАНСОВОГО ПРАВА

1. Загальноправовий зміст юридичної відповідальності

суб'єктів фінансового права................................................................303

2. Поняття та склад правопорушення, яке скоюють суб'єкти фінансового права.................................................................................321

3. Особливості застосування до суб'єктів фінансового права

юридичної відповідальності................................................................338

Питання для самоконтролю...........................................................................349

Додаткова література......................................................................................350

ГЛОСАРІЙ.......................................................................................................353

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА...............................................................374

Передмова

У період глибоких політичних, економічних перетворень, формування сучасних ринкових відносин в Україні відбуваються докорінні зміни і у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування. Це спричинило процес формування нового за своїм змістом фінансового права як самостійної галузі правової системи України та виявилося у зміні його структури. Відповідно склалися нові фінансово-правові інститути, розширилося коло суб'єктів фінансового права, змінилися їх права, обов'язки та відповідальність. Активно формується законодавча основа регулювання фінансових відносин, відбувається кодифікація фінансово-правових норм, про що свідчить прийняття Бюджетного кодексу України. Сталися певні зміни і у системі джерел фінансового права, де поряд з такими традиційними нормативно-правовими актами вважаються рішення та висновки Конституційного Суду України, акти органів місцевого самоврядування, міжнародні договори.

Суттєвих змін зазнала також система органів, які забезпечують реалізацію в нашій державі фінансової політики, змінився їх правовий статус та роль у здійсненні фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування.

Все це зумовило потребу на основі новітніх досягнень фінансово-правової науки розглянути особливості предмету та методу фінансового права, проаналізувати зміст фінансових правовідносин та правове становище їх учасників.

Пропонований навчальний посібник підготовлений з метою допомогти уяснити сутність фінансового права і фінансової системи України та з'ясувати актуальні проблеми правового регулювання фінансових відносин, знання яких є дуже важливим як для майбутніх юристів, так і для працівників фінансових установ, усіх, хто цікавиться проблемами цієї галузі права.

Враховуючи складність фінансового права як навчальної дисципліни та динамічність і мобільність фінансового законодавства, автор прагнула зосередити увагу не лише на викладенні матеріалу курсу, а й на пізнанні наукових

— 6 —

закономірностей цієї галузі права, на виробленні навичок самостійного та творчого аналізу джерел фінансового права, якими регулюються фінансові правовідносини.

За структурою навчальний посібник складається з 11 глав, в кінці кожної глави подається перелік питань для самоперевірки та додаткової літератури. Глосарій та список рекомендованої літератури до усіх глав Загальної частини фінансового права містяться в кінці посібника.

Сподіваюся, що зміст і система викладеного матеріалу допоможуть усім, хто буде ним користуватися, отримати необхідну інформацію із Загальної частини фінансового права.

Висловлюю щиру подяку рецензентам навчального посібника:

Берлачу Анатолію Івановичу- завідувачу кафедри адміністра­тивного та фінансового права Університету «Україна», доктору юридичних наук, професору та Орлюк Олені Павлівні - директору Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України, консультанту Верховної Ради України з питань правової політики, доктору юридичних наук, доценту.

Дмитренко Емілія Станіславівна, доцент кафедри економіки та фінансового права Національної академії Служби безпеки України, кандидат юридичних наук, доцент

Глава 1

ФІНАНСИ ТА

ФІНАНСОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ

1. Поняття фінансів.

2. Фінансова система України.

3. Місцеві фінанси.

1. Поняття фінансів

Фінансове право - галузь права, яка регулює суспільні відносини, що виникають у сфері фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування. Для розуміння природи і особливостей цієї галузі права необхідно уяснити сутність фінансів.

Будь-яка держава для своєї діяльності повинна мати матеріальне забезпечення грошового характеру. Сукупність матеріальних засобів у грошовому вираженні, необхідна для функціонування держави та її адміністративно-територіальних утворень, охоплюється поняттям «фінанси».

Фінанси як явище суспільного життя виникають з появою держави тагрошей. Саме виникнення держави зумовило необхідність виділення з економічних відносин, тобто відносин щодо виробництва, розподілу, обміну та споживання, нових, додаткових відносин, пов'язаних з фор­муванням ресурсів держави і їх розподілом та використанням для виконання нею своїх завдань та функцій.

Об'єктивна необхідність існування фінансів визначається дією закону вартості, існуванням товарно-грошових відносин, розвиток яких обумовлений суспільним розподілом праці, наявністю різних форм власності і заснованих на них організаційно-правових форм господарської діяльності, економічною відокремленістю їх суб'єктів, зовнішньо-економічними зв'язками, існуванням механізму розподілу і перерозподілу внутрішнього валового продукту у грошовій формі для забезпечення функціонування держави, потребою контролювати фінансовогосподарську діяльність на її території. Держава не може реалізувати свою внутрішню і зовнішню політику, забезпечити виконання соціально-економічних програм, функцій оборони та

— 9 —

безпеки, не Маючи у своєму розпорядженні фінансових ресурсів. Розвиток місцевого самоврядування також вимагає відповідного фінансового забезпечення - функціонування місцевих фінансів. Отже, фінанси є джерелом жигггдіяльності держави, її територіальних утворень, усіх сфер суспільного життя.

Фінанси використовуються у різних державах незалежно від суспі­льно-політичного устрою. Функціонування фінансів безпосередньо та прямо пов'язано з розвитком конкретної держави, її потребами вести облік доходів і видатків у грошовій формі, утворюючи різні фонди коштів.

Термін «фінанси» походить від латинського «ґепіз», що означає строк сплати чого-небудь, закінчення справи. За часів середньовіччя слова ішаії'о, ппапсіа означали обов'язковий грошовий платіж. У XVIII ст. французьке слово «йпапсс» стало означати сукупність державного майна, державного господарства, доходи і видатки держави.

У сучасному значенні термін «фінанси» часто вважають як синонім до термінів «гроші», «кошти». Фінанси нерозривно пов'язані з функціо­нуванням грошей, а тому виступають як система грошових відносин. Але фінанси - це не самі грошові відносини, відносини між різними суб'єктами щодо утворення, розподілу та використання фондів коштів. Усі фінансові відносини за своїм характером є грошовими, але вони не охоплюють усі грошові відносини (наприклад, відносини щодо купівлі патенту, стягнення адміністративних штрафів не є фінансовими; ці відносини регулюються цивільним та адміністративним правом). Фінансовими є лише ті грошові відносини, які виникають між:

1) підприємствами в процесі придбання товарно-матеріальних цінностей, реалізації продукції і послуг;

2) підприємствами і вищестоящими організаціями при створенні централізованих фондів коштів і їх розподілі;

3) державою і підприємствами при сплаті ними податків у бюджетну систему і фінансуванні видатків;

4) державою і громадянами при внесенні ними податків, інших обов'язкових та добровільних платежів;

5) підприємствами, громадянами і позабюджетними фондами при внесенні платежів і отриманні ресурсів;

6) окремими ланками бюджетної системи;

7) органами майнового і особистого страхування, підприємствами, населенням при сплаті страхових внесків і відшкодуванні шкоди за умови настання страхового випадку;

8) грошові відносини, що опосередковують обіг фондів підприємств.'

Отже, фінансовими є лише ті з грошових відносин, за допомогою яких утворюються, розподіляються та використовуються грошові фонди держави, її територіальних утворень, а також підприємств, установ, організацій і які використовуються для потреб держави, органів місцевого самоврядування та розвитку виробництва.

Поняття «фінанси» розглядають у двох аспектах з точки зору форми і змісту: у економічному та матеріальному.

Сучасна наука визначає фінанси як систему економічних відносин, які виникають у процесі акумуляції, розподілу та використання фондів коштів, необхідних для виконання державою, органами місцевого самоврядування своїх завдань та функцій, забезпечення розширеного відтворення та соціальних потреб.

За матеріальним змістом фінанси є фондами коштів різних суб 'єктів (держави, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій), а їх сукупність - фінансовими ресурсами. Фінанси завжди розподіляються за фондами коштів - відносно відокремленою частиною фінансових ресурсів, які мають цільове призначення, відносну самостійність функціонування, свій порядок формування, розподілу і використання та орган, що ними розпоряджається. Вони можуть бути централізованими і децентралізованими, загального і цільового призначення.

До централізованих фондів коштів належать кошти, які акуму­люються у державному та місцевих бюджетах, державних цільових фондах (Пенсійному фонді України, Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонді загально-обов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України тощо). Вони перебувають у розпорядженні держави, органів місцевого самоврядування як суб'єктів влади і використовуються для задоволення загальних потреб відповідної території. За їх рахунок фінансуються видатки держави, органів місцевого самоврядування як на розвиток сфери матеріального виробництва, так і на утримання невиробничої сфери.

' Гавршіюк Р. О. Джерела фінансового права: Навчально-методичний посібник. - Чернівці: Рута, 2003. - С. 26-27.

— 11 —

Децентралізовані фонди коштів утворюються у межах підпри­ємств, установ, організацій усіх форм власності. Такі фонди формують­ся як за рахунок власних ресурсів, так і за рахунок бюджетних асигну­вань для покриття витрат, пов'язаних з їх діяльністю, для виробничих і соціальних цілей відповідно до призначення названих суб'єктів і у визначених ними обсягах. До децентралізованих фондів коштів належать: фонд розвитку виробництва; фонд споживання (оплати праці); резервний фонд тощо. Ці фонди виступають головною формою забезпечення розширеного відтворення суб'єктів господарювання.

Державний і місцеві бюджети с грошовими фондами загального призначення, аПенсійний фонд України, Фондсоціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України тощо - цільовими фондами коштів.

Категорією «фінанси» у широкому значенні охоплюються такі групи, як фінанси фізичних осіб, фінанси юридичних осіб і держави, а у вузькому значенні - лише державні фінанси.

Держава як організація публічної влади передбачає наявність дер­жавних фінансів - системи грошових відносин, яка виникає разом із державою і нерозривно пов'язана з її існуванням. Інакше кажучи, дер­жавні фінанси - це сукупність відносин, організованих державою, в процесі яких здійснюється формування, розподіл і використання загальнодержавних фондів коштів для реалізації її економічних, соціальних і політичних завдань; це відносини по формуванню тільки тієї частини фінансових ресурсів, які мобілізуються державою в державний і місцевий бюджети, спеціальні урядові фонди чи належать державним підприємствам.²

Державні фінанси поділяються на централізовані та децентра­лізовані.

Централізовані фінанси - це сукупність грошових відносин, пов'язаних з формуванням, розподілом та використанням центра­лізованих фондів коштів.

Децентралізовані фінанси - це сукупність грошових відносин, пов'язаних з формуванням, розподілом та використанням децентралі­зованих фондів коштів підприємств, установ, організацій.

² Гаврилюк Р. О. Джерела фінансового права: Навчально-методичний посібник. - Чернівці: Рута, 2003. - С. 19-20.

— 12 —

Французький учений П. Годме показав відмінність між держав­ними і приватними фінансами, яка обумовлена тим, що стан та динаміка приватних фінансів залежать від законів ринкової економіки, а стан та динаміка державних фінансів визначаються рішеннями держави та діями публічної влади, Ця відмінність, за П. Годме, зводиться до такого:

а) держава може в примусовому порядку забезпечувати свої доходи завдяки системі податкового обкладання. Приватні особи не можуть у примусовому порядку забезпечити свої доходи і, відповідно, можуть бути неспроможними виконати свої зобов'язання;

б) державні фінанси пов'язані з грошовою системою, яка більшою чи меншою мірою управляється державою, тоді як ця грошова система не залежить від волі приватного власника, який розпоряджається своїми фінансами;

в) приватні фінанси зорієнтовані на отримання прибутку. Державні фінанси, навпаки, - це засоби здійснення так званого загального інтересу;

г) розміри державних фінансів набагато більші, ніж розміри приватних фінансів, якими розпоряджаються окремі особи.³

Фінанси охоплюють дві групи відносин:

1) грошові відносини, пов'язані з формуванням, розподілом та використанням централізованих фондів коштів:

а) відносини зі сплати податків і неподаткових платежів до бюджету та державних (місцевих) цільових фондів;

б) відносини з виділення коштів з бюджету та державних (місцевих) цільових фондів;

в) відносини з розподілу бюджетних коштів між ланками бюджетної системи;

2) грошові відносини, пов'язані з формуванням, розподілом та використанням децентралізованих фондів коштів під­приємств, установ та організацій, які охоплюють:

а) відносини з формування прибутку (доходу) підприємств, установ та організацій;

б) відносини з розподілу прибутку (доходу) підприємств, установ та організацій;

в) відносини з використання прибутку (доходу) підприємств, установ та організацій.

'Годме П. М. Финансовое право. - М.: Прогресе, 1978. - С. 41.

— 13 —

Отже, фінанси - це сукупність саме тієї частини грошових відносин, які пов'язані з формуванням, розподілом та використанням централізованих і децентралізованих фондів коштів з метою виконання завдань та функцій держави, органів місцевого самоврядування і забезпечення умов розширеного відтворення суб'єктів госпо­дарювання.

Фінансові відносини виділяються серед грошових відносин за такими специфічними ознаками:

- це завжди грошові відносини, тобто мають грошовий характер;

- це розподільчі відносини, оскільки вони виникають не на стадії виробництва, обміну або споживання суспільного продукту, а на стадії його розподілу;

- це відносини безеквівалентні, оскільки на стадії розподілу суспільного продукту має місце односторонній рух грошової форми вартості;

— істотною ознакою фінансів є рух фінансових ресурсів, мобілізація, розподіл та використання яких здійснюється через фонди коштів;

- одна сторона цих відносин обов'язково представляє пуб­лічний фінансовий інтерес держави або органу місцевого самоврядування.

Сутність фінансів виявляється у тих функціях, які вони виконують у соціально-економічному житті держави, органів місцевого само­врядування. Фінансам властива стимулююча (регулююча), розподільча та контрольна функції.

Сутністю стимулюючої (регулюючої) функції фінансів є регулювання та стимулювання за їх допомогою певних сфер, галузей.

За допомогою розподільчої функції виявляється сутність фінансів як розподільчих відносин та їх суспільне призначення - забезпечення кожного суб'єкта господарювання необхідними йому фінансовими ресурсами.

Розподільча функція фінансів повинна сприяти організації збалан­сованого і ефективного виробництва, розвитку усіх галузей економіки відповідно до потреб держави, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб.

Завдяки цій функції створюються, розподіляються та використо­вуються фонди коштів, що забезпечують різноманітні суспільні, державні та місцеві потреби.

Розподільча функція сприяє розподільчим процесам:

1) у всіх сферах суспільного життя (в матеріальному виробництві, невиробничій сфері, сферах обігу та споживання);

2) на різних рівнях управління економікою: державному, місце­вому, внутрішньогалузевому, внутрішньогосподарському.

Значення розподільчої функції фінансів полягає в тому, що вони забезпечують планомірну - організацію суспільного виробництва та його зростання, пропорційний та збалансований розвиток галузей матеріального виробництва, виконання соціально-економічних зав­дань держави, найбільш повне задоволення потреб юридичних та фізичних осіб.

Властивість фінансів обслуговувати різні стани розподільчих про­цесів виявляється через іншу їх функцію — контрольну. Фінанси слу­жать засобом контролю за виробництвом та розподілом сукупного валового продукту. Завдяки контрольній функції фінансів держава отримує інформацію про те, як розподіляються кошти; наскільки своєчасно фінансові ресурси надходять до бюджетів різних рівнів; як ефективно, за призначенням вони використовуються суб'єктами господарювання. Контрольна функція фінансів сприяє здійсненню фінансового контролю за формуванням, розподілом та використанням централізованих і децентралізованих фондів коштів.

Контрольна функція фінансів реалізується у тісній єдності з розпо­дільчою: у реальному житті фінансові відносини одночасно мають і розподільчий, і контрольний характер. Розподільча та контрольна фун­кції фінансів - це дві взаємопов'язані сторони, в яких розкривається економічна сутність фінансів.