- •I8вn 966-8533-38-0 (Алерта) i8вn 966-373-139-7 (кнт)
- •I8вn 966-8533-38-0 (Алерта) i8вn 966-373-139-7 (кнт)
- •Глава 2.
- •Глава 4.
- •Глава 5. Джерела фінансового права
- •Глава 6. Фшансово-правові норми
- •Глава 7. Фінансові правовідносини
- •Глава 8.
- •Глава 9. Правові основи фінансового контролю
- •Глава 10. Органи фінансового контролю в україні
- •Глава 11.
- •2. Фінансова система України
- •3. Місцеві фінанси
- •Глава 2.
- •1. Поняття фінансової діяльності держави, органів місцевого самоврядування та її організаційно-правові особливості.
- •1. Поняття фінансової діяльності держави,
- •2. Принципи, методи та функції
- •3. Правові форми фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування
- •Глава 3.
- •1. Повноваження органів державної влади загальної
- •2. Повноваження державних органів спеціальної компетенції у сфері фінансової діяльності
- •Глава 4.
- •1. Предмет та метод фінансового права як галузі права
- •2. Принципи та функції фінансового права
- •3. Система фінансового права
- •4. Місце фінансового права у правовій системі України
- •Глава 5.
- •1. Поняття джерел фінансового права та їх класифікація
- •2. Конституція України як основне джерело фінансового права
- •3. Бюджетний кодекс України та інші законодавчі акти, норми яких регулюють фінансові правовідносини
- •4. Підзаконні акти як джерела фінансового права
- •5. Значення судових актів для застосування фінансово-правових норм
- •6. Міжнародні правові акти як джерела фінансового права
- •7. Дія нормативно-правових актів, які є джерелами фінансового права, у часі, просторі та за колом осіб
- •Глава 6. Фінансово-правові норми
- •1. Поняття, ознаки та структура фінансово-правових норм
- •2. Види фінансово-правових норм
- •1. За предметом (змістом) правового регулювання:
- •2. За конкретизацією правового припису фінансово-правової норми:
- •3. За характером приписів, які в них містяться:
- •4. За територією дії:
- •5. За терміном дії у часі:
- •6. За колом осіб, на які норми поширють свою дію:
- •7. За призначенням у механізмі правового регулювання:
- •8. Залежно від суб'єктів, що прийняли нормативно-правовий акт:
- •3. Реалізація фінансово-правових норм
- •Глава 7.
- •1. Фінансові правовідносини: поняття, особливості та види
- •2. Структура фінансових правовідносин
- •3. Виникнення, зміна та припинення фінансових правовідносин
- •Глава 8.
- •1. Поняття, предмет, система та функції науки фінансового права
- •2. Методологія науки фінансового права
- •3. Становлення та розвиток науки фінансового права
- •4. Фінансове право як навчальна дисципліна
- •Глава 9.
- •1, Поняття, зміст і значення фінансового контролю
- •2. Види фінансового контролю
- •3. Методи та форми фінансового контролю
- •Глава 10.
- •1. Система органів фінансового контролю в Україні
- •2. Компетенція представницьких та виконавчих органів
- •3. Контрольні повноваження Рахункової палати
- •4. Компетенція Міністерства фінансів України та
- •5. Правовий статус органів Державної контрольно-ревізійної служби України
- •6. Контрольні повноваження органів Державної податкової служби України
- •7. Здійснення фінансового контролю Національним
- •8. Повноваження інших органів щодо здійснення фінансового контролю в Україні
- •Глава 11.
- •1. Загальноправовий зміст юридичної відповідальності суб'єктів фінансового права
- •2. Поняття та склад правопорушення, яке скоюють суб'єкти фінансового права
- •3. Особливості застосування до суб'єктів фінансового права юридичної відповідальності
2. Конституція України як основне джерело фінансового права
У системі джерел фінансового права найвищу юридичну силу має Конституція України, що містить норми прямої дії. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Роль Конституції України визначається тим, що у ній містяться конституційно-правові норми, які є основоположними для усіх інших джерел фінансового права і які юридичне оформляють важливі фінансово-правові інститути. В Конституції України знайшли своє втілення принципи фінансової діяльності держави, загальногалузеві принципи фінансового права, а також ключові принципи ряду найважливіших інститутів фінансового права - бюджетного права, податкового права та деяких інших.
Конституційні норми:
а) закріплюють правові основи фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування в цілому і за окремими напрямами;
б) визначають основні права та обов'язки державних органів, які здійснюють фінансову діяльність;
в) закріплюютьпринципзаконності,надаючийомууніверсального та обов'язкового характеру.
Надання Конституції вищої юридичної сили серед джерел фінансового права означає, що усі її норми є основою інших норм, що складають систему права.
Конституція є базою поточного фінансового законодавства, яке розвиває конституційні приписи.
Офіційне тлумачення відповідності законодавства Конституції України здійснює Конституційний Суд.
Конституційні норми як джерела фінансового права можна умовно поділити на дві групи: перша група - норми прямої дії, які безпосередньо регулюють фінансові відносини і визначають повноваження суб'єктів - державних органів і органів місцевого
— 109 —
самоврядування в галузі фінансової діяльності; друга група - інші конституційні норми.
Норми першої групи містяться у ст. ст. 67, 85, 92, 95-100, 106, 116, 119, 138, 142, 143 Конституції України.
Ст. 67 Конституції України визначає обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, та подавати щорічно до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи.
Ст. 85 регулює повноваження Верховної Ради України у сфері фінансової діяльності: затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання; призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати, Голови Національного банку України за поданням Президента України, половини складу Ради Національного банку України.
Ст. 92 Конституції України встановлює коло відносин в галузі фінансів, які регулюються виключно законами України: Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи.
Ст. 95 Конституції України визначає, що:
а) основними принципами побудови бюджетної системи України є справедливий і неупереджений розподіл суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами та збалансованість бюджету;
б) виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків;
в) регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету України мають бути оприлюднені.
Ст. ст. 96-100, 116, 119, 138, 142, 143 регулюють повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері фінансової діяльності: Верховна Рада України затверджує Державний бюджет України (ст. 96); Президент України підписує закони, прийняті
— 110 —
Верховною Радою України, та має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховною Радою України (ст. 106); Кабінет Міністрів України подє до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік та звіт про виконання Державного бюджету України (ст. 96, 97, 116); Рахункова палата здійснює контроль за використанням коштів Державного бюджету України (ст. 98); Національний банк України забезпечує стабільность грошової одиниці України - гривні (ст. 99); Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та контролює її проведення (ст. 100); місцеві державні адміністрації забезпечують підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів та звіту про їх виконання (ст. 119); Верховна Рада АвтономноїРеспубліки Крим, місцеві ради затверджують відповідні бюджети та контролюють їх виконання,встановлюють місцеві податки і збори (ст. 143).
Ст. 142 Конституції України визначає фінансову основу місцевого самоврядування та участь держави у його фінансовій підтримці.
До другої групи належать конституційні норми, які закріплюють найважливіші права людини і громадянина, гарантії їх реалізації та певним чином впливають на регулювання фінансових відносин. Це, зокрема, право на підприємницьку діяльність, не заборонену законом (ст. 42), право на соціальний захист у разі безробіття з незалежних від працівника обставин (ст. 46), право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (ч. 4 ст. 43), на своєчасне отримання заробітної плати (ч. 7 ст. 43), право на відпочинок (ст. 45), на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ч. 2 ст. 46), право на освіту (ст. 53), право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55) тощо
Фінансове право забезпечує реалізацію норм Конституції України, які є базою для фінансового законодавства.