Тема 6. Політичний процес та духовні компоненти політики.

План

1. Політичний процес.

2. Політичні конфлікти та шляхи їх розв’язання. (СРС)

3. Сутність і структура політичної свідомості.

4. Ідеологія як форма політичної свідомості. (СРС)

5. Політична культура: сутність, структура, типи.

6. Мораль і політика: принципи взаємодії. (СРС).

1. Політичний процес.

Політичний процес - поступова зміна станів соціально-політичної дійсності, насамперед політичної системи суспільства, що відбувається у наслідок сукупної діяльності суб’єктів, спрямованої на завоювання та використання політичної влади.

Типологія політичних процесів

• світові, регіональні, національні;

• відкриті та закриті;

• очевидні та приховані;

• еволюційні та трансформаційні.

Політична діяльність - сукупність дій як окремих індивідів,

так і великих суспільних груп спрямованих на реалізацію їх політичних інтересів, насамперед завоювання та використання влади.

Структура політичної діяльності

• політична участь – вплив громадськості на перебіг суспільно-політичних процесів та на формування владних політичних структур:

• мітинги;

• демонстрації;

• страйки;

• вибори тощо.

• політичне функціонування – професійна політична діяльність:

• депутатська діяльність;

• державно-управлінська діяльність;

• партійне керівництво;

• виборчий маркетинг.

Види політичної діяльності

• за кількістю і взаємозалежністю суб’єктів: індивідуальна, колективна, групова, загальносуспільна;

• за змістом: інноваційна, консервативна;

• за характером і методами дій: революційна, реформаторська;

• за дотриманням правових норм: законна, незаконна.

Особливості політичної діяльності

• основною рисою є вторинність політичної діяльності, відокремленість від безпосередніх потреб людини;

• важливе значення в політиці має не лише діяльність, а й бездіяльність;

• великий вплив мають як раціональні так і ірраціональні чинники політичної діяльності;

• парадоксальність наслідків політики.

Шкала інтенсивності політичних дій

V рівень - пряма дія, активна діяльність в позаінституційних політичних рухах, спрямована проти існуючої політичної системи

IV рівень - виконання політичних функцій у рамках політичних інститутів

IІІ рівень - діяльність у суспільно-громадських організаціях

IІ рівень - участь у періодичних діях, пов¢язаних з делегуванням повноважень

I рівень - реакція на імпульси, що надходять від політичної системи, не пов¢язана з необхідністю власної активності

Політичне рішення - свідомий вибір одного хоча би із двох варіантів політичних дій.

Ознаки політичних рішень

• системний характер - спрямовані на становлення і утримання певного типу владних відносин в суспільстві;

• імперативний характер - є керівними, обов’язковими в політичній системі;

• легальний характер - захищені законами політичної системи;

• апологетичний характер - захищають інтереси відповідних політичних сил;

• цілеспрямований характер;

• персоніфікований чи анонімний характер;

• ієрархічний характер;

• залежать від ЗМІ.

Види політичних рішень

• За обсягом охоплення території: глобальні, регіональні, національні, локальні;

• За сферою впливу: економічні, соціальні тощо;

• За силою впливу: обов’язкові, рекомендаційні;

• За терміном дії: безперервно діючі, короткочасні;

• За масштабністю цілей: стратегічні, тактичні;

• За мірою перспективності: запізнілі, своєчасні, прогностичні.

Процес прийняття політичних рішень

• висловлення інтересів і підготовка громадської думки;

• аналіз проблеми і підготовка проекту рішення;

• прийняття рішення: одноосібно (типові моделі - формальна, змагальна, колегіальна), та колективно (консенсусно чи голосуванням);

• виконання рішень.

Основні чинники ефективності політичних рішень

• легітимність;

• компетентність;

• моральність;

• компромісність.

3. Сутність і структура політичної свідомості.

Політична свідомість - сукупність емоційних і раціональних, емпіричних і теоретичних, усвідомлених і підсвідомих уявлень про політичне життя, які визначають ставлення народу до влади і поведінку останньої.

Умови виникнення політичної свідомості

• усвідомлення особою своєї групової приналежності;

• розуміння неможливості реалізації своїх соціальних групових інтересів без вступу у певні відносини із політичною владою;

• прийняття системи соціально-політичних цінностей та норм, усвідомлення свого громадянського статусу суб’єкта.

Політична свідомість формується під впливом

• діяльності ЗМІ, закладів освіти, державних органів та громадських організацій;

• самоосвіти та самовиховання;

• активної політичної діяльності.

Структура політичної свідомості за способом освоєння дійсності

1. Емпіричний рівень - формується на базі повсякденного досвіду людей.

Риси:

• фрагментарність

• суперечливість

• емоційність

Спосіб відображення: суспільна психологія.

2. Теоретичний рівень - формується на базі цілеспрямованого дослідження політичного процесу

Риси:

• цілісність

• систематизованість

• прогнозованість

Спосіб відображення: політична ідеологія.

Громадська думка - колективне судження людей, в якому ставлення до подій і явищ виявляється у формі схвалення, осуду чи вимоги.

Політичне маніпулювання - приховане управління політичною свідомістю та поведінкою людей з метою примусити їх до дії чи бездіяльності всупереч власним інтересам.

5. Політична культура: сутність, структура, типи.

Політична культура - система стійких уявлень, цінностей, норм, зразків поведінки у сфері взаємовідносин влади і народу, які проявляються у діяльності суб’єктів політичного процесу.

Структура політичної культури

• політичні цінності: колективізму, індивідуалізму, демократії, патріотизму тощо;

• суспільно-політичні норми: звичаї, традиції, ритуали, норми права;

• політичні ідеології;

• політична психологія:

• стереотипи;

• архетипи;

• міфи: провідні, розділяючі (“ми і вони”), героїчні, псевдоміфи;

• символи: національно-державні, ситуаційні, асоційовані із ролями чи структурами політичної системи; предметні, мовно-знакові, ритуально-процесуальні.

Елементи політичної культури суспільства

• Домінуюча політична культура – певна сукупність основних компонентів культури, яких дотримується більшість населення даної держави.

• Субкультура – сукупність компонентів культури, які тісно пов’язані із домінуючою культурою, але і відрізняються від неї.

• Контркультура – сукупність компонентів культури, що протистоять домінуючій культурі.

Типи політичної культури

• за рівнем політичної участі: патріархальна, підданська, активістська;

• за рівнем співпадіння ціннісних орієнтацій населення: гомогенна, фрагментарна, інтегрована, уніфікована;

• за механізмами суспільного регулювання: ринкова, етатистська;

• за характером політичного режиму: демократична, тоталітарна;

• за характером зовнішньої політики: гегемоністська, мілітарна, шовіністична, пацифістська тощо.

Терміни до теми:

Архетип – (з грец. «первинний образ») – суспільне підсвідоме, що виявляється у поведінці більшості членів певної спільноти і не може бути раціонально пояснене.

Звичай – схвалений суспільством, групою масовий зразок поведінки.

Політичні інститути – відносно стійкі типи і форми соціальної взаємодії, через які організовується політичне життя, забезпечується його стабільність і спадковість.

Політичні стереотипи – (з грец. «твердий образ») – схематичні, стандартизовані, стійкі образи чи уявлення про політичні відносини і способи розв’язання проблем, які склалися на основі минулого досвіду і сприймаються людьми некритично.

Ритуал – сукупність символічних, стереотипних колективних дій, які втілюють в собі певні ідеї, уявлення, цінності, норми, і які викликають відповідні колективні почуття.

Символ - (з грец. «знак, прикмета») – умовне позначення будь-якого предмета, поняття чи явища.

Соціальні норми – історично обумовлені суспільним буттям вимоги до діяльності і відносин індивідів, суспільних груп і інститутів, що виражають суспільну необхідність організації діяльності і відносин у відповідності до об’єктивних умов.

Традиція – механізм передачі від покоління до покоління культурних цінностей, норм і форм поведінки.

Цінність – соціально визнані і підтримувані більшістю людей уявлення про цілі, до досягнення яких потрібно прагнути.