Тема 1. Предмет, методи і функції політичної науки

План

1. Політика як суспільне явище.

2. Взаємодія політики з іншими сферами суспільного життя (срс).

3. Наука про політику.

4. Методи і функції політології.

1. Політика як суспільне явище.

Термін “політика” походить від давньогрецьких слів:

Polis – місто-держава

Polites – громадяни

Politike – мистецтво управління державою

Підходи до розуміння політики

• Директивний: політика – це боротьба за владу і мистецтво володарювання

• Функціональний: політика – це розподіл обов’язків і повноважень у цілісному суспільному організмі за умови їх узгодження

• Комунікативний: політика – це специфічний засіб взаємодії, за допомогою якого з’ясовується мета, інтереси спільноти, розробляються правила поведінки

• Формально-правовий: політика – це насамперед діяльність і вплив офіційних установ та впроваджених державою правових норм

Політика – це суспільна діяльність, що передбачає суперництво і співробітництво при здобутті і здійсненні влади, прийняття і виконання владних рішень щодо різних суспільних груп і суспільства загалом

Основні концепції політики:

Теологічна концепція (І тис. до Р.Х.)

Основним джерелом і регулятором політики вважається Бог, людина – лише виконавець Божої волі, тому не повинна втручатися в політичний процес.

Натуралістичні концепції (XVIII-XIX ст., географічні, біологічні, психологічні)

Політика залежить від географічних чинників, біологічних даних або психологічних якостей індивідів. Сьогодні існують у формі геополітики, теорій расизму тощо.

Соціальні концепції(XVIII-XX ст., соціально-економічні, правові, демократичні, культуро-антропологічні тощо)

Розвиток політики залежить від економіки, права, народу чи окремих індивідів.

Суб’єкт політики – все те і ті, хто здійснює свідому і активну політичну діяльність

Об’єкт – все те і ті, на кого спрямована діяльність суб’єкта

Різновиди політики

• за сферами суспільного життя – економічна, соціальна, національна, культурна тощо;

• за орієнтацією – внутрішня, зовнішня;

• за носіями і суб’єктами – політика держави, партії, руху тощо;

• за терміном дії.

3. Наука про політику.

Політологія – наука про політику

Становлення науки про політику пройшло кілька етапів:

• релігійно- міфологічне трактування (ІІ-І тис. до Р.Х.);

• філософсько-етичне трактування (IV ст. до Р.Х. - XVIII ст.);

• формується філософська система політичних знань (ХІХ-І половина ХХ ст.).

Становлення політології як окремої науки відбулося у 1948 р. на першій міжнародній конференції політологів під егідою ЮНЕСКО у Парижі

Основні сфери політологічних досліджень за рішенням ЮНЕСКО:

• політична теорія (і історія політичної думки);

• політичні інститути (конституція, влада центральна, регіональна і місцева, економічні і соціальні функції уряду);

• партії, групи і громадська думка;

• міжнародні відносини (міжнародна політика, міжнародні організації і міжнародне право).

3. Методи і функції політології.

Методи політології

І. Загальнонаукові методи

• Системний метод – передбачає комплексний аналіз складних механізмів функціонування сучасних багатофакторних політичних явищ, організацій та інститутів

• Біхейвіористський (поведінковий) метод – полягає у дослідженні політики через призму зразків поведінки дійових осіб політичного процесу за певних політичних обставин

ІІ. Емпіричні методи – передбачають здобуття первинної інформації про політичне життя

• статистичний

• опитування

• інтерв’ю

• контент-аналіз

• експеримент тощо.

ІІІ. Логічні методи

• аналіз і синтез

• дедукція і індукція

• моделювання

• математичні методи тощо.

Функції політології

• описова – полягає в константації фактів політичної реальності

• пояснювальна – дає змогу зрозуміти суть політичних явищ, причини їх виникнення

• прогностична – передбачає, якою буде політична дійсність в майбутньому

• інструментальна – полягає в розробленні проектів рішень для досягнення конкретного політичного результату

• нормативно-орієнтуюча – орієнтує на вибір певної системи ідеологічних цінностей

• виховна – сприяє створенню системи громадянського, політичного виховання