Ознаки політичної системи суспільства

• визначає стратегію суспільного розвитку і окремих видів політики;

• високий рівень інституціалізації;

• зумовлюється історичними, економічними, соціальними, культурно-ціннісними факторами;

• формує правову систему;

• стабілізує чи дестабілізує суспільне життя.

Структура політичної системи суспільства

• Політична (державна) влада.

• Політичні інститути:

- держава;

- політичні партії;

- суспільно-політичні організації;

- групи тиску;

- ЗМІ;

- релігійні організації.

• Політична культура і політична свідомість.

• Політичні відносини – взаємодія суб’єктів політики з приводу влади, обміну її ресурсами (співпраця, конкуренція, конфлікт).

• Політико-правові норми:

- правові норми;

- норми діяльності суспільно-політичних об’єднань;

- етико-моральні принципи і норми;

- неписані правила, звичаї.

Типологія політичних систем

• За формаційним підходом:

• рабовласницька;

• феодальна;

• буржуазна;

• соціалістична;

• комуністична.

• За цивілізаційним підходом:

• аграрна;

• індустріальна;

• постіндустріальна.

■ За культорологічним підходом

- західна;

- словяно-православна;

- мусульманська;

- індуська;

- південно-східно азіатська;

- латиноамериканська;

- африканська.

• За політичним режимом:

• тоталітарна;

• авторитарна;

• демократична.

Функції політичної системи суспільства

• Нормативно-регулятивна – визначення політичних цілей суспільства, і мобілізація ресурсів для їх реалізації.

• Репрезентативна – представництво та захист групових інтересів.

• Інтегративна – консолідація суспільства на основі загальносуспільних інтересів і цілей.

• Політичне інформування, комунікація і соціалізація.

4. Типи політичних режимів.

Політичний режим - реальний стан функціонування політичної системи, який характеризує механізми функціонування і розподілу політичної влади в цій системі та її зв’язок із іншими інститутами суспільства

Тоталітаризм (від лат. totalis – весь, цілий) - політичний режим, при якому держава прагне повного контролю за життєдіяльністю суспільства та кожної людини, зокрема.

Термін запроваджений італійським ідеологом фашизму Д. Джентіле

Різновиди тоталітаризму

• правий тоталітарний режим, в основі якого лежить національний (расовий) критерій – Італія, Німеччина (в легшій формі – Югославія, Болгарія, Румунія, Іспанія, Японія, Португалія);

• лівий тоталітарний режим, в основі якого лежить класовий (соціальний) критерій – СРСР, Китай, Кампучія, КНДР.

Причини появи тоталітарних режимів у 30-40-х рр. ХХ ст.

• людина внаслідок індустріалізації, масовій культурі втрачає зв’язок з патріахальною культурою;

• збільшується роль держави як регулятора і організатора взаємодії індивідів;

• виникнення технічних можливостей (засоби масової комунікації) для ідеологічного контролю над особистістю;

• суспільні (політичні, економічні) кризи.

Ознаки тоталітаризму

• панування єдиної офіційної ідеології, яка часто має месіанський характер і забезпечує лігітимацію режиму;

• активна несвобода особи (змушування населення до постійної демонстрації лояльності режиму);

• панування єдиної масової політичної партії (зрощення партії з державою), яку очолює харизматичний лідер;

• репресії і терор є специфічними засобами контролю у суспільстві;

• командно-адміністративна економічна система, монопольний контроль правлячої верхівки за усіма видами збройних сил і засобами масової комунікації, строга цензура;

• боротьба з перманентними “ворогами”;

• конформізм, стандартизація особистості, культивування одноманітності, однодумності.

Авторитаризм (від лат.autoritas – влада) - політичний режим, за якого влада правителя чи правлячого угруповання не обмежена законом і не підконтрольна громадянам, які усуваються від процесу прийняття рішень.

Різновиди авторитаризму

• Традиційні : абсолютні монархії, диктатури.

• Сучасні:

• теократичні режими;

• військові режими;

• одноособові диктатури;

• абсолютистські монархії;

• олігархічно-кланові режими;

• однопартійні диктатури.

Ознаки авторитарних режимів

• відсутність єдиної офіційної ідеології;

• можлива багатопартійність;

• обмежений плюралізм, але без реальної боротьби за владу;

• правляча еліта формується не через конкурентні вибори, а через самопризначення;

• може бути як командна так і ринкова економіка;

• пасивна несвобода особи.

Демократія (від грец. demos – народ, kratos – влада) - політичний режим, при якому державна влада організована і функціонує на засадах визнання народу її джерелом і носієм, грунтується на прагненні забезпечити справедливість, рівність і добробут.

Передумови демократії

• розвинене громадянське суспільство;

• ринкові відносини;

• сформований середній клас;

• висока правова та політична культура.

Ознаки демократичного режиму

• особиста, індивідуальна свобода особи, гарантії її прав;

• народний суверенітет при загальному праві голосу всіх громадян незалежно від статі, майнового цензу, раси;

• представницький характер формування влади, який передбачає регулярні, чесні і конкурентні вибори;

• конкуренція політичних сил не лише при здобутті, а й при здійсненні влади (легалізація опозиції);

• вільні ЗМІ, що забезпечують альтернативність інформації;

• забезпечення законності в державі, внаслідок чого в умовній піраміді влади певна першість належить судові владі;

• високий рівень участі населення в політиці.

4. Громадянське суспільство.

Громадянське суспільство - недержавна сфера суспільного життя, сукупність різноманітних відносин і структур, які розвиваються на добровільній основі, без безпосереднього втручання держави і забезпечують умови для задоволення потреб і самореалізації індивідів і груп

Інститути громадянського суспільства

• сім’я;

• церква;

• ЗМІ;

• різноманітні об’єднання, організації, асоціації, рухи.

	Громадянське суспільство:	Держава:
Права людини	Норми Тенденції до децентралізації та свободи особи Горизонтальні зв¢язки невладного характеру Основа – неполітичні асоціації Приватне життя Сфера свободи волі	Конституція, закони Тенденції до впорядкування та централізації Вертикальні відносини та ієрархічні зв¢язки Основа – політичні інститути Публічне життя Сфера обов¢язку	Права громадянина

Функції громадянського суспільства

• захист приватних сфер життєдіяльності людей і їх об’єднань від незаконного втручання в їх діяльність державної влади;

• соціальний контроль щодо своїх членів, громадянський контроль щодо держави;

• засобу соціалізації, що зменшує відчуженість індивідів та орієнтує їх на суспільно корисні справи;

• засобу комунікації між своїми членами та державою.