3. Загальний технологічний розрахунок

3.1. Розрахунок поголів’я і його структури

Структуру гурту підбирають залежно від спеціалізації ферми (комплексу) згідно завдання.

Розрахунок починають з визначення показників ремонту гурту. Наприклад, необхідна кількість перевірених первісток для поповнення основного гурту з урахуванням 25 % бракування в продовж року:

800 – 100%

× = 200 голів

× - 25%

Кількість неперевірених первісток (нетелі) з урахуванням 30  % бракування в продовж року:

200 – 70%

× = 286 голів

× - 100%

Необхідна кількість телиць з урахуванням 10 % бракування:

286 – 90%

× = 318 голів

× ‑ 100%

В продовж року на комплексі буде отримано телят:

від основного гурту:

800 – 100%

× = 760 голів

× - 95%

від нетелей: 100% - 286 голів

Загалом буде отримано телят: 760+286=1046 голів

Таблиця 3.1.1 - Розрахунок середньорічного поголів’я гурту і його структури

№ п/п	Групи тварин	Тривалість виробничого періоду (ТВП)	Методика розрахунку	Кількість голів, m	Структура гурту, %
1.	Корови	365		800	41,9
	в т.ч. сухостійні	50		110
	роздоювання і осіменіння	100		219
	виробництво молока	185		405
	глибокотільні, новотільні	30		66
2.	Телята профілактичного періоду (0....20 днів)	20		57	3,0
3.	Телята 20 днів....6 місяців	160		458	24,1
4.	Ремонтні телиці 6....12 місяців	180		157	8,2
5.	Ремонтні телиці 12....18 місяців	180		157	8,2
6.	Ремонтні телиці 18....24 місяців	180		141	7,4
7.	Нетелі ІІ половини тільності	105		82	4,3
8.	Перевірені первістки	100		55	2,9
Всього				1907	100

3.2. Розрахунок валової продукції

У розрахунку валової продукції необхідно одержати річний вихід молока (кг) на фермі (комплексі). Це можна розрахувати за формулою (1):

, де (1)

М – поголів'я тварин на фермі, голів;

G – плановий річний надій на одну корову, кг,

k – коефіцієнт сухостою (k=0,9)

3.3. Розрахунок річної потреби в кормах, обґрунтування типу сховищ для кормів і визначення потреби в них

Для визначення необхідної кількості сховищ і підбору машин для кормоприготування та роздачі корму необхідно визначити потребу в кожному з видів корму. Типові раціони для кожної статево-вікової групи великої рогатої худоби наведені в додатках (додаток 2).

Добова потреба з одного із видів корму (q_д) визначається за формулою (2):

(2)

де: а,₁ а₂, а_n - маса даного корму за максимальним добовим раціоном на одну тварину, кг;

m₁, m₂, m_n – кількість тварин у групі, що одержують однакову норму (табл.3.1.1);

n – кількість груп тварин.

Річна потреба в кожнім виді корму (q_р), кг, визначається за формулою (3):

(3)

де: q_дּл, q_дּз – добова потреба кормів у літній і зимовий періоди року, кг;

t_л, t_з – тривалість літнього і зимового періодів використання даного виду

корму, днів (використовувати дані табл. 3.3.1.);

К – коефіцієнт, що враховує втрати кормів під час зберігання і транспортування (для концентрованих кормів – 1,01; для коренеплодів – 1,03; для зеленої маси – 1,05; для силосу та сінажу – 1,1; для сіна – 1,2).

Тривалість літнього і зимового періодів використання кормів для Півдня України: зимовий – 200 діб, літній – 165 діб.

Для зберігання грубих і соковитих кормів необхідно обрати такий тип сховища, у яких відбуваються найменші втрати поживних речовин, наприклад:

• грубі корми (сіно, солома) зберігають у скиртах;

• силос зберігають у траншеях, у буртах;

• сінаж зберігають у траншеях;

• коренеплоди зберігають у буртах чи коренесховищах;

• концентровані корми зберігають у складських приміщеннях і т.д.

За даними ВІТ втрати поживних речовин за період зберігання силосу в звичайних траншеях складають 15....25%,у буртах – 10....20%,у вежах – 10%.Під час зберігання сінажу втрати складають 12....15% у траншеях і вежах 8....10%.

Загальний об’єм сховищ (V) м³ для зберігання річних запасів корму визначається за формулою (4):

(4)

де: ρ – щільність корму, кг/м³ (додаток 4)

Потреба у сховищах (N_с) визначається залежно від їхніх об’ємів:

(5)

де: V_с – об’єм сховищ, м³ (додаток);

Е – коефіцієнт використання ємності сховища (додаток 3).

Добову потребу в різних кормах, знайдену за формулою 2 зручніше звести в таблицю.