Вимоги до уроку української мови

1. Комунікативне спрямування

2. Запобігання інтерференції, опора на транспозицію знань і умінь.

3. Урок повинен носити цілісний характер, забезпечувати зв’язок всіх етапів на підставі підпорядкування темі та меті.

4. Значна увага приділяється мотивації – учні повинні бути зацікавленні в вивченні лінгвістичного матеріалу, в роботі на уроці, вони повинні розуміти реальне застосування мовних і мовленнєвих знань, умінь та навичок, набутих в процесі навчання.

5. Опора на раніше вивчене, набуте, включення нового матеріалу в систему вивченого, врахування життєвого досвіду учнів.

6. Форми й методи роботи на уроці повинні сприяти активній пізнавальній і розумовій діяльності учнів.

7. Урок – повинні навчати способам дії, вироблення практичних умінь та навичок.

8. Необхідно вчити учнів самостійній роботі, як при виконанні практичних завдань, так і при оволодінні новими

9. Особливу увагу необхідно надавати роботі з розвитку правильного українського мовлення в усній й писемній формі.

10. Урок повинен відповідати основним дидактичним принципам навчання.

11. Індивідуалізація та диференціація навчання.

Типові недоліки уроків

1. Захоплення плануванням окремо взятого уроку без зв'язку з іншими уроками;

2. Слабке знання типології уроку, одноманітність уроків;

3. Недооцінка особливостей конкретного уроку;

4. Протиставлення творчості і програмно методичної дисципліни.

5. Слабке знання особистості школяра і класних колективів,

6. Недооцінка важливості визначення спеціальних задач уроку

   1. Неповне планування; без врахування задач психологічного розвитку;

   2. Некомплексне продумування (без зв'язку задач між собою); без виділення домінуючих для даного класу;

   3. Нечіткість формулювання задач

7. Шаблонна структура уроку

8. Перевантаженість змісту навчального матеріалу, втрата головного за численними деталями

9. Недостатня увага до застосування знань..

10. Відірваність теоретичних знань від їхнього практичного застосування.

11. Одностороннє захоплення одними й тими ж засобами, або перестраховка — прагнення до різноманітності засобів ,що використаються заради самої різноманітності.

12. Слабкий розвиток групових і індивідуальних форм навчання, захоплення фронтальними формами роботи там, де вони не ефективні.

13. Односторонній підхід до диференціації навчання (здебільшого диференціація обсягу і міри складності навчального матеріалу).

14. Пасивна позиція частини школярів в навчальному процесі; безсистемність в формуванні навичок раціоналізації навчальної праці.

15. Слабке врахування особистого чинника і сприятливих взаємовідносин вчителя і учнів з метою підвищенні якості навчання.

16. Некомплексне і недоцільне використання методів навчання.

17. Недооцінка гігієнічних і естетичних умов навчання.

18. Нераціональне використання часу на уроці, відсутність цільової установки на засвоєння головного на уроці і, як слідство цього, перевантаження домашніми завданнями.

19. Прагнення будь-якою ціною виконати заздалегідь намічений план повністю, незалежно від виниклих на уроку обставин і, як слідство цього, формалізм, слабке врахування реальних умов, відсутність запасних методичних варіантів.

20. Епізодичний характер самоаналізу, його спрощений характер без виявлення причин поганого засвоєння матеріалу, слабкий зв'язок одного уроку з іншим.

Увага !!! Розгорнутий план уроку складається студентом-практикантом після консультації шкільного вчителя-предметника і методиста. Студент виправляє помилки, доопрацьовує конспект уроку і представляє його методисту і шкільному вчителю для отримання допуску до уроку не пізніше, ніж за день до дати проведення уроку.

У процесі підготовки до уроку студенти-практиканти повинні пам'ятати:

1. Складання конспектів уроків повинно передувати детальному ознайомленню із змістом відповідного розділу курсу української мови, української літератури (за програмою та підручником).

2. Обсяг виучуваного матеріалу визначається відповідно до теми уроку; визначається обсяг знань, умінь і навичок, на формування яких спрямований урок.

3. Визначається тип і структура уроку, забезпечення органічного зв'язку між вивченням програмового матеріалу й формуванням комунікативних умінь та навичок учнів, розвиток їх мислення, мовлення, вдосконалення естетичних смаків, виховання самостійності й активності розумової діяльності.

4. Необхідно продумувати всі етапи уроку, здійснювати правильне дозування часу, спланувати використання наочних посібників, технічних засобів навчання, дидактичного матеріалу.

5. Розробляючи конспект уроку, студент-практикант повинен спиратися на принципи системності й послідовності навчання:

а) спиратися на попередні знання учнів;

б) визначати місце нового матеріалу в структурі теми, розділу;

в) вивчення нового матеріалу здійснювати, встановлюючи зв'язки з раніше вивченим за схожістю ознак чи протиставленням;

г) забезпечити послідовність етапів уроку, яка відповідала б його дидактичній меті;

д) створювати проблемні ситуації;

е) спланувати плавний перехід до самостійної роботи учнів;

є) після кожного етапу уроку робити підсумок.

Схема підготовки студента-практиканта до уроку

1.Знайомство з календарно-тематичним планом вчителя для даного класу.

2 Визначення мети і завдань уроку.

3. Визначення можливих шляхів розв’язання окремих завдань уроків.

4. Вибір структури уроку, уточнення мети й змісту його окремих етапів.

При цьому потрібно врахувати:

— етап засвоєння мовного матеріалу (вивчення, формування умінь, узагальнення);

— конкретний навчальний матеріал (мовленнєвий, мовний);

• види мовленнєвої діяльності, що дозволять розв’язати поставлені завдання;

• на якому мовному і мовленнєвому матеріалі проводиться спостереження мовою і мовленням, формування умінь і навичок.