4. Ринок праці та особливості його функціонування
Персоніфікація власності на засобі виробництва та робочу силу різними власниками зумовила появу ринкового механізму залучення робочої сили в систему суспільного виробництва та його організаційного оформлення в ринок праці.
Ринок праці - сукупність економічних відносин з приводу купівлі-пролажу товару робоча сила; система економічних механізмів, суспільних норм та інститутів, які регулюють рух робочої сили та її використання.
З розвитком суспільства умови функціонування ринку праці значно розширилися. Сучасний ринок праці передбачає:
- наявність єдиного правового поля для вільного переміщення населення та вільного вибору виду діяльності;
розвинуту систему бірж праці та інформації про вільні робочі місця;
наявність ринку житла;
існування розвинутого ринку освітніх послуг;
державне регулювання ринку праці.
Суб'єктами ринку праці є наймані працівники як власники, носії та продавці товару „робоча сила" і роботодавці як її покупці та держава.
Об'єкт купівлі-продажу-робочасида є специфічним товаром, який:
не відчужується від власника в процесі купівлі-продажу, оскільки є іманентною власністю свого носія;
не знищується в процесі його використання, але для свого відновлення потребує додаткового споживання життєвих благ;
кількісно і якісно не може бути абсолютно однаковим у різних індивідів;
оплачується роботодавцями після його використання протягом певного часу:
потребує юридичного оформлення умов свого використання, яке здійснює у формі трудового договору (контракту).
пропозиції на робочу силу, які врівноважуються її ціною - заробітною платою,
Пропозиція робочої сили (праці) - це кількість праці, яка пропонується до реалізації при певних ставках заробітної плати. Величина пропозиції (Ь) (як правило, оскільки є винятки) збільшується по мірі росту ціни - заробітної плати (XV), показано нарис. 3.
»
Рис. З Крива пропозиції праці
Фактори пропозиції робочої сили:
загальна чисельність населення, його вікова і статева структура, міграційна
активність;
професійно-кваліфікаційні характеристики сукупної робочої сили;
мотивація до праці (умови праці, місце знаходження, престижність, важкість,
екологія тощо);
вартість засобів існування, необхідних для забезпечення працездатності
людини та задоволення потреб непрацюючих членів сім'ї;
звички, традиції, культура, релігія;
державне регулювання ринку праці і впив профспілок.
Пропозицію праці характеризують такі цікаві явища, які одержали назву ефект заміщення та ефект доходу. Ці ефекти проявляються тоді, коди ми хочемо вияснити як відіб'ється на пропозиції праці певної групи працівників або окремої людини підвищення ставки заробітної плати.
На рис. 4 зображена крива, яка показує загальну кількість робочого часу, відпрацювати яку при даній величині заробітної плати згодна певна група працівників. Від звичайної кривої пропозиції праці, про яку говорилось раніше, дана крива відрізняється своєю конфігурацією.
До точки Е крива показує збільшення пропозиції праці при зростанні ставки заробітної плати. Проте після проходження точки Е, крива Ь8 змінює своє направлення і показує, на перший погляд, парадоксальну ситуацію: зменшення величини пропозиції при збільшенні ставки заробітної плати. Чому так відбувається?
При збільшенні заробітної плати кожна відпрацьована година оплачується краще, кожна година вільного часу сприймається робітником як збільшені збитки, упущена вигода. Ця вигода могла б бути реалізована при перетворенні вільного часу в робочий - звідси прагнення замінити вільний час додатковою роботою. Відповідно дозвілля заміняється тим набором товарів та послуг, які можна придбати на збільшену заробітну плату. Вищеописаний процес одержав назву ефект заміщення.
Ефект доходу стає відчутним при досягненні працівником певного, достатньо високого рівня матеріального добробуту. Логічним стає не тільки придбати більше товарів, але й мати більше вільного часу. А зробити це можна лише скоротивши пропозицію праці, купити вільний час не за наявні гроші, а за ті гроші, які могли б бути одержані при відмові від дозвілля на користь додатковій роботі. Після проходження кривою точки Е ефект доходу стає переважаючим, що виражається в скороченні пропозиції праці при зростанні заробітної плати.
Питання про те, який ефект сильніший при даному рівні заробітної плати, не має точної відповіді, оскільки визначається реакцією окремих людей і їх груп на зростання заробітної плати. Ці ефекти характеризують індивідуальну пропозицію праці. Для економіки в цілому крива пропозиції праці має завжди позитивний нахил.
Попит на робочу силу(працю) - це кількість праці, яка буде затребувана при певних ставках заробітної плати. Залежність між ставкою заробітної плати(\¥) і величиною попиту на робочу силу(І.) обернена, що показано на рис.5
Рис.5. Крива попиту на робочу силу(працю). Фактори формування попиту на працю:
чисельність покупців робочої сили та їхніх грошових доходів, що реально можуть бути інвестовані в трудові ресурси;
можливості взаємозамінності живої праці й знарядь праці залежно від рівня ціни на них;
продуктивності праці й ціни створюваного нею товару;
суб'єктивні фактори(надійність, лояльність працівника, особисті симпатії, зв'язки тощо).
Якщо об'єднати графік попиту і пропозиції, то отримуємо найпростішу модель ринку праці(рис.б).
Рис.6. Модель ринку праці.
У точці Е ринок праці знаходиться у рівноважному стані: попит на працю співпадає з її пропозицією при рівні заробітної плати V. При інших рівнях заробітної плати рівновага порушується. У випадку, коли встановлена заробітна плата (V,) більша рівноважної на ринку праці виникає надлишок пропозиції над попитом (ОЬ2>ОЬ3), що призводить до безробіття, якщо заробітна плата нижче рівноважної (\У2), тоді величина попиту більше ніж величина пропозиції (ОЬ4>ОЬІ) і виникає ситуація наявності вільних робочих місць. В умовах досконалої конкуренції дані ситуації не можуть бути стійкими, вони підлягають корекції з боку ринкових механізмів у напрямку відновлення стану повної зайнятості.
Ціна рівноваги на ринку праці - це заробітна плата, яка виконує роль координатора у відношеннях між попитом і пропозицією.
На ринку праці існує конкуренція між його суб'єктами за найкращу реалізацію своїх інтересів. Конкуренція серед працівників ведеться за робочі місця. Це означає, що той хто працює по найму або шукає роботу повинен постійно піклуватись про якість своїх трудових послуг, прагнути підвищити свою кваліфікацію, безперервно підтримувати інтерес до своїх трудових можливостей у роботодавця. Іншого, за рідким винятком, не дано. Той, хто хоче мати достаток, гарантії від безробіття, повинен постійно займатися самовдосконаленням, показувати конкурентноздатність своєї праці. А це в свою чергу підвищує якісний рівень ресурсів праці, які має суспільство.
Конкуренція серед роботодавців йде за працівника, за ресурс праці. Вона дає вибір працівникам -- йони можуть реалізувати свої трудові послуги при більш сприятливих умовах, вибрати місце роботи у відповідності до своїх вимог.
Основні показники ринку праці:
економічно активне населення - населення у працездатному віці;'
економічно неактивне населення (діти до 16 років, пенсіонери, домогосподарки, люди, які знаходяться у психіатричних лікарнях і виправних закладах, студенти);
зайняті - люди, що мають роботу, яка приносить дохід у грошовій або у інших формах;
безробітні - люди, які не мають роботи, але готові працювати і шукають роботу.
Специфіка ринку праці виявляється в його функціональному навантаженні. Функції ринку праці:
оцінює робочу силу як ресурс для суспільного виробництва;
інформує своїх суб'єктів про необхідність корегування їхніх інтересів;
стимулює кількісно - якісне її зростання та ефективне використання;
регулює розподіл робочої сили, зумовлюючи мобільність цього ресурсу та раціоналізацію його витрат;
- узгоджує величину та структуру сукупної робочої сили з обсягом і структурою виробничих потреб у ній.
Основним регулюючим інструментом ринкового розподілу робочої сили є ціновий механізм - заробітна плата, яка займає особливе місце в ціновому ряду зумовлене її роллю у відтворенні робочої сили як специфічного товару.
Заробітна плата - це доход, який одержує людина в результаті застосування своїх фізичних та інтелектуальних здібностей створювати блага.
Конкретна ставка заробітної плати визначається умовами трудових договорів між робітниками та роботодавцями. Проте у формуванні умов оплати праці також приймають участь держава і профспілки.
Функції заробітної плати:
- відтворювальна, оскільки заробітна плата є засобом формування платоспроможності населення;
- стимулююча • - створює зацікавленість у підвищенні кваліфікації, стимулює продуктивну, якісну працю:
- розподільча - стимулює приплив робочої сили в одні галузі та її відтік з інших.
Форми заробітної плати :
1) погодинна - оплата за фактично відпрацьований час; 2)відрядна(поштучна) - заробіток залежить від кількості виготовленої продукції.
Системи заробітної плати.
1 .Преміальні : встановлюються додаткові виплати (премії) за певне перевиконання нормативів по виробництву продукції або за старання, бездоганне виконання службових обов'язків. 2.Колективні форми оплати праці: а)бригадна;
б)система Скенлока (із суми економії, 25% йде службовцям, адміністрації, а 75% -робітникам)
3.Система „участі в прибутках" - залучає працівників до розподілу частини прибутку фірми, що підвищує їх економічні інтереси до продуктивності праці. 4.Тарифна система - сукупність взаємопов'язаних елементів, які дозволяють врахувати кількість і якість праці. Цим* елементами є : тарифне - кваліфікаційний довідник, тарифна сітка, тарифна ставка, схема посадових окладів.
Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату.
Номінальна заробітна плата - це сума грошей одержана за годину, день, тиждень, місяць.
Реальна заробітна плата - це кількість товарів та послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату. Реальна заробітна плата залежить від :
рівня номінальної заробітної плати;
цін на товари та послуги, які споживає населення;
величини податків, що сплачуються різними верствами населення.
Причини диференціації заробітної плати : 1) неоднорідність працівників за здібностями, рівнем освіти, професійною
підготовкою;
2)диференціація видів роботи за привабливістю; 3)нсдосконала конкуренція на ринку праці.
Певні розбіжності в оплаті праці продовжуються дискримінацією в оплаті по віку, по національності, по статі тощо.