Використання “п’ятої колони” як технологія діяльності китайського лобі

USBC, зібравши докладну інформацію про всі фірми, що співпрацюють із Китаєм, інформували конгресменів, що ці фірми розміщені в їхніх виборчих округах. Для того, щоб посилити вплив на конгресменів, USBC практикувала регулярні зустрічі фірм, які розташовані в певних штатах, з конгресменами цих же штатів. Зусилля USBC були спрямовані не на адміністрацію, а на конгресменів та інтелектуалів (високолобих “консультантів”, як їх називає О.Янов), які могли дати відповіді на емоції антикитайських активістів зваженими логічними аргументами. “Ну, припустимо, – пише О.Янов, – конгресмени і сенатори від штату Вашингтон зустрічаються зі своїми виборцями (і, між іншим, найбільшими донорами) із фірми “Боїнг”. Чи конгресмени від штату Мічиган – з “Дженерал моторс”? Що, власне, у цьому поганого? Так чому ж не порадити уряду частіше запрошувати до Пекіна конгресменів із дружніми візитами? Уряд, зрозуміло, до порад прислухався (тільки за останні два роки в Китаї побувало близько 100 конгресменів).

О.Янов наводить факти, які свідчать про активне використання технології “п’ятої колони”. Китайський уряд оплатив у 1996 році візити в Китай понад десятку посадовців американського Конгресу і брав участь у фінансуванні десятків інших поїздок. У багатьох випадках вони фінансувалися Китайським народним інститутом іноземних справ, зокрема 15 поїздок загальною вартістю $ 102096. Щонайменше 50 поїздок частково профінансували урядові джерела.

Така обробка конгресменів та експертів-консультантів приносить значні результати. “Тепер китайці більше не панікують, – зазначає О.Янов, – коли якийсь конгресмен вносить черговий законопроект, який звучить небезпечно. Вони знають, що конгресмени із зернових штатів чи з тих, що виробляють авіалайнери й електроніку, завжди зуміють збалансувати антикитайських активістів” [116, 7].

Певну лобістську діяльність у США здійснюють представники інтересів України – українська діаспора [66, 2-7].

У 70–80-і роки українське лобі в США зверталося до проблеми порушення прав людини. Український конгресовий комітет Америки (УККА) – представницька установа американських українців – спрямувала свою діяльність на організацію в Конгресі спеціального комітету з питань поневолених націй, ратифікацію Конвенції про заборону геноциду, реформування структури мовлення “Голосу Америки” і радіо “Свобода” україн-ською мовою. Основними формами лобіювання були участь у дискусіях із зовнішньополітичної проблематики, організованими громадськими інституціями США, та вплив на діяльність загальноамериканських партій через українців – членів цих партій.

Після проголошення Україною незалежності українська громада США переходить від негативного лобіювання (проти радянської держави, до складу якої входила Україна) до пози-тивного лобіювання (на підтримку демократів в Україні та держави в цілому). Проте досі, як нам здається, лобістська діяльність не стала засобом міждержавного спілкування ні зі США, ні з іншими країнами.

Не менш важливим, ніж лобіювання на рівні владних структур окремих держав, є лобіювання інтересів окремих країн або груп країн у регіональних та міжнародних організаціях та союзах. Це стає тим важливішим, що в останнє десятиріччя значно зросла роль міжнародних організацій у міжнародних відносинах. Про це свідчать події, пов’язані з діяльністю НАТО в Югославії, з діяльністю європейських організацій щодо введення євро, позиція ПАРЄ (Парламентської асамблеї Ради Європи) щодо України і Росії.

7. І нарешті, важливою ланкою ПР-діяльності в міжнародному середовищі є управління інформацією через канали ЗМІ під час кризових ситуацій та міжнародних і внутрішньодержавних конфліктів. Завдяки ПР-акціям можливе забезпечення довіри до держави-учасниці міжнародного конфлікту з боку світової громадськості.