15

Тема 1 сучасні концепції управління

План

Y

План 1

1 Основні положення теорії управління 3

У центрі уваги сучасних концепцій управління є людина, від поведінки якої залежить успіх діяльності компанії. Формування сучасної людини корпоративного типу передбачає орієнтацію на створення середовища (насамперед для себе), у якому у вона може жити і розвиватися. 3

Предмет науки управління (менеджменту) складають суспільні відносини, що виникають між людьми в процесі виробництва, обміну та споживання матеріальних благ (послуг) з приводу погодження та координації спільних дій з метою досягнення окремих цілей, тобто відносини управління. 3

Відносини управління є похідними від виробничих, економічних відносин людей, надбудовою над економічним базисом. Характер відносин управління, процеси їх формування і розвитку зумовлені характером виробничих відносин та формами власності на засоби виробництва. 3

Загальним методом менеджменту як науки є діалектичний, він дає змогу правильно розв’язувати питання удосконалення форм та методів управління виробництвом в умовах мінливих економічних ситуацій; передбачає вивчення окремих аспектів, елементів та зв’язків систем управління. 4

Слово «менеджер» имеет несколько значений: 4

2 Система поглядів на менеджмент 5

2.1 Основні категорії теорії управління 5

2.2 Основні положення розвитку менеджменту 6

2.3 Основные положения научного менеджмента. Ф. У. Тейлор и его последователи 8

2.4 Формирование классического направления в менеджменте. Роль А. Файоля. 10

2.5 Школа человеческих отношений и поведенческих наук. Заслуга Э. Мэйо. 11

2.5.1 Теория человеческих отношений (бихевиоризм) 12

2.5.2 Исследование проблем потребности и мотивационного поведения в рамках школы поведенческих наук 13

3 Сучасні проблеми управління 14

1 Основні положення теорії управління

У центрі уваги сучасних концепцій управління є людина, від поведінки якої залежить успіх діяльності компанії. Формування сучасної людини корпоративного типу передбачає орієнтацію на створення середовища (насамперед для себе), у якому у вона може жити і розвиватися.

Предмет науки управління (менеджменту) складають суспільні відносини, що виникають між людьми в процесі виробництва, обміну та споживання матеріальних благ (послуг) з приводу погодження та координації спільних дій з метою досягнення окремих цілей, тобто відносини управління.

Відносини управління є похідними від виробничих, економічних відносин людей, надбудовою над економічним базисом. Характер відносин управління, процеси їх формування і розвитку зумовлені характером виробничих відносин та формами власності на засоби виробництва.

У міжнародних виданнях з теорії управління досить широко використовується термін "менеджмент". Це поняття стало широко відомо унаслідок експансії американської культури. У вітчизняній же науковій літературі з управління поняття "менеджмент" уже більш тридцяти років використовується як синонім капіталістичного управління. При цьому термін "управління" не замінює поняття "менеджмент". Поняття "менеджмент" передбачає лише одну з форм управління, а саме: управління соціально-економічними процесами за допомогою й у межах підприємницької корпорації чи акціонерної компанії.

Менеджмент – уміння досягати поставлених цілей, використовуючи працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей.

Управління означає спрямований вплив на систему чи окремі процеси, що відбуваються в ній, з метою зміни її стану чи додання їй нових властивостей і якостей. Є більш широким поняттям ніж поняття менеджменту.

Единую методологическую основу разнообразных форм менеджмента создает его общая теория, содержащая категории и понятия, принципы и методы, систему функций и задач менеджмента, не зависяшую от отраслевой специфики деятельности организации.

Методы менеджмента — это совокупность правил и процедур решения различных задач управления с целью обеспечения эффективного развития организации. Методы менеджмента позволяют снизить интуитивный характер управления, внести упорядоченность, обоснованность и эффективную организацию в построение и функционирование систем управления на предприятии.

Среди локальных методов менеджмента используются как общие методы и приемы (например, экспертизы, генерирования идей, оценки управленческих решений), применяемые во всех сферах деятельности (производстве, торговле, образовании и пр.), так и специальные, отражающие специфику определенной сферы (инновационный, финансовый, персональный менеджмент и пр.).

Загальним методом менеджменту як науки є діалектичний, він дає змогу правильно розв’язувати питання удосконалення форм та методів управління виробництвом в умовах мінливих економічних ситуацій; передбачає вивчення окремих аспектів, елементів та зв’язків систем управління.

Слово «менеджер» имеет несколько значений:

• наемный профессиональный управляющий;

• специалист по управлению производством;

• предприниматель.

Предприниматель, бизнесмен и менеджер — это близкие понятия, но не одно и то же.

Бизнесмен — это собственник, применяющий свои средства или заемный капитал в целях получения прибыли или предпринимательского дохода. Он может не занимать в своем предприятии никакой официальной должности, но может и входить в состав его правления или наблюдательный совет.

Менеджер — наемный работник, занимающий определенную руководящую должность в данной организации. В то же время менеджер в ряде случаев может быть совладельцем этого предприятия, иметь его акции.

В работе менеджера и предпринимателя есть общие черты: оба преследуют цели, поставленные перед предприятием; применяют определенные способы управления; планируют, координируют и контролируют деятельность работников предприятия; работают на свой страх и риск. Один рискует своей должностью, второй — собственным капиталом.

Менеджеры решают:

• какие цели в области производительности и достижения єффективности будут поставлены перед организацией;

• какие методы получения продукции будут использованы;

• какие формы стимулирования наиболее приемлемы и др.

Рассмотрим горизонтальное и вертикальное разделение труда в аппарате управления организацией. Горизонтальное разделение труда называют также специализацией по областям менеджмента. При горизонтальным разделении труда выделяют три фуппы управленческих кадров:

• руководители — управленческий персонал, который определяет работу других людей. Эта группа делится на две части:

‑ линейных руководителей (их подчиненные выполняют производственные функции);

‑ функциональных руководителей (их подчиненные выполняют функции управления);

• специалисты — управленческий персонал, выполняющий непроизводственную работу (функции управления), требующую высокой квалификации;

• служащие — управленческий персонал, выполняющий непроизводственную работу (функции управления), не требующую высокой квалификации.

Вертикальное разделение труда в отечественной и зарубежной теории и практике чаще всего приводит к вьщелению менеджеров высшего, среднего и низового уровней (звеньев). Это деление относится в основном к одной категории менеджеров в отечественной классификации — к руководителям. Руководители низового уровня руководят непосредственными исполнителями; руководители среднего уровня являются своеобразными передаточними звеньями между руководителями высшего и низового уровней, выполняя частично функции и тех и других; руководители высшего уровня управляют организацией в целом, определяя пути ее развития.