- •Економіка підприємства роздатковий матеріал до курсу лекцій (підготував доц. І.В. Лисий)
- •Тема 1 «підприємство як суб'єкт господарювання» Класифікація та структура підприємств
- •Тема 2 основи підприємницької діяльності
- •Класифікація підприємницьких договорів за сферами діяльності
- •Тема 3 управління підприємствами організаційні структури управління підприємствами
- •Персонал
- •Групи робітників за рівнем кваліфікації, виконувані ними роботи
- •Й терміни їхньої підготовки
- •Тема 5 капітал і основні фонди підприємства
- •Форми простого і розширеного відтворення основних фондів
- •Тема 6 нематеріальні ресурси та активи
- •Тема 7 оборотні фонди підприємства
- •Тема 8 інвестиції: формування, використання, ефективність
- •Ефективність інвестицій
- •2. Метод чистого сучасного значення (npv - metoд)
- •Ефективність випуску і придбання облігацій підприємств
- •Тема 9 інноваційні процеси на підприємстві
- •Ефективність інновацій
- •Тема 10 організація виробництва на підприємстві
- •Принципи організації виробничого процесу:
- •Порівняльна характеристика типів виробництв
- •Методи організації виробництва:
- •Основні параметри потокової лінії:
- •Тема 11 виробництво, якість і конкурентоспроможність продукції
- •Тема 12 продуктивність, мотивація та оплата праці
- •Тема 13 витрати й ціни на продукцію (послуги)
- •Тема 14 фінансово-економічні результати та інтегральна ефективність діяльності
- •Аналіз схильності підприємства до банкрутства.
- •Основи фінансового аналізу підприємства
- •2. Аналіз джерел власних та позичених коштів.
- •3. Аналіз структури кредиторської заборгованості.
- •4. Аналіз структури активів підприємства.
- •5. Аналіз основних засобів та інших необоротних активів.
- •6. Аналіз власних оборотних засобів.
- •7. Аналіз ліквідності.
- •8. Аналіз структури оборотних засобів (asset utilization or turnover ratios).
- •Питання для самостійного опрацювання при підготовці до іспиту з економіки підприємства Прогнозування, планування та регулювання діяльності
- •Інфраструктура підприємства
- •Економічна безпека підприємства
- •Техніко-технологічна база виробництва
- •Реструктуризація та санація підприємств й організацій
- •Умови задач для розв’язування на практичних заняттях
- •1. Розрахунок чисельності працівників підприємства.
- •2. Методи нарахування амортизації.
- •3. Формування та ефективність використання виробничих потужностей (основних фондів).
- •4. Формування та ефективність використання оборотних засобів підприємства.
- •5. Ефективність здійснення інвестицій.
- •6. Продукція та її собівартість.
- •7. Витрати й собівартість
- •Перелік питань для кінцевого випробування
- •Список рекомендованої літератури
Ефективність випуску і придбання облігацій підприємств
Прямий дохід на облігацію (До) визначає залежність відносної величини доходу на облігацію від норми відсотка та ринкової вартості облігації. Цей показник обчислюється за формулою
Ок - ціна конверсії, тобто ціна, за яку облігація може бути конвертованою в акцію.
Коефіцієнт конверсії (Ккон) показує кількість акцій, що їх можна одержати в обмін на конвертовану облігацію. Для його обчислення використовується формула
Ккон = Онк/Ок, (8.14)
де Онк — номінальна вартість конвертованої облігації.
Тема 9 інноваційні процеси на підприємстві
Ефективність інновацій
НТП
Народногосподарський (внутрішній) ефект розраховують за формулою:
,
де РТ - результати (продукція, роботи, послуги у вартісній оцінці)
ВТ - витрати на досягнення таких за певний розрахунковий період Т
З урахуванням чинника часу народногосподарський ефект економії від технічних нововведень дорівнює:
Для оцінки внутрішньогосподарського (комерційного) економічного ефекту від створюваних технічних новин і використовуваних технічних нововведень можна застосовувати показник прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства (наукової організації)
Тема 10 організація виробництва на підприємстві
Принципи організації виробничого процесу:
• Принцип спеціалізації означає обмеження різноманітності елементів виробничого процесу, передусім зменшення номенклатури продукції, яка виготовляється на кожній ділянці підприємства, а також різновидів виробничих операцій, що виконуються на робочих місцях.
• Принцип пропорційності потребує узгодження пропускної спро-* можності всіх частин виробничого процесу, усієї взаємозв'язаної системи підрозділів і машин. Пропорційність досягається тоді, коли сукупна продуктивність технологічно зв'язаних ланок виробництва пропорційна обсягу робіт, що виконуються.
Порушення цього принципу призводить до виникнення «вузьких місць» або неповного завантаження окремих підрозділів.
• Принцип паралельності передбачає одночасне виконання окремих операцій і процесів. Додержання цього принципу є особливо важливим у виготовленні складних виробів, що компонуються з багатьох деталей, вузлів, агрегатів, послідовне виробництво, яких потребувало б тривалого часу. Паралельність досягається раціональним розчленуванням виробів на складові частини, суміщенням часу виконання різних операцій над ними, одночасним виготовленням різних виробів.
• Принцип прямоточності означає, що предмети праці в процесі обробки повинні пересуватися найкоротшим шляхом на всіх стадіях та операціях виробничого процесу, без зустрічних і зворотних переміщень. Для дотримання цього принципу цехи, дільниці, робочі місця (наскільки це можливо) розміщують за ходом технологічного процесу. Допоміжні виробництва, служби, склади, у свою чергу, тримають якнайближче до тих підрозділів, котрі вони обслуговують.
• Принцип безперервності потребує, щоб перерви між суміжними технологічними операціями були мінімальними або їх було зовсім ліквідовано. Найбільшою мірою цей принцип реалізується в безперервних виробництвах — хімічному, металургійному, енергетичному та ін. У дискретному виробництві, де технологічний процес має широку диференціацію, повністю ліквідувати перерви неможливо як з технологічних, так і з організаційних причин. За таких умов важливим завданням є мінімізація перерв у структурі виробничого циклу через синхронізацію операцій, застосування прогресивних методів оперативного управління виробництвом. Безперервність виробничого процесу треба доповнювати безперервністю роботи устаткування й робітників.
• Принцип ритмічності полягає в тім, що робота всіх підрозділів підприємства і випуск продукції мають здійснюватися за певним ритмом, планомірною повторюваністю. За додержання цього принципу в однакові проміжки часу виготовляють однакову або таку, що рівномірно зростає, кількість продукції, забезпечуючи рівномірне завантаження робочих місць. Ритмічна робота дає змогу якнайповніше використати виробничу потужність підприємства та його підрозділів.
• Принцип автоматичності передбачає економічно обґрунтоване звільнення людини від безпосередньої участі у виконанні операцій виробничого процесу. Особливо актуальною є реалізація цього принципу у виробництвах із важкими та шкідливими умовами праці. Автоматизуються не тільки виробничі процеси, а й інші сфери діяльності людини, у тім числі управління.
• Принцип гнучкості означає, що виробничий процес має оперативно адаптуватися до зміни організаційно-технічних умов, зв'язаних із переходом на виготовлення іншої продукції або з її модифікацією. Гнучкість виробничого процесу уможливлює освоєння нової продукції в короткий термін і з меншими витратами. Значення принципу гнучкості особливо зростає за умов прискорених темпів науково-технічного прогресу, коли об'єкти виробництва часто змінюються.
Гнучке виробництво швидко адаптується до зміни кон'юнктури ринку, що підвищує його конкурентоспроможність. Гнучкість виробничого процесу досягається універсалізацією знарядь праці, засобів автоматизації та методів обробки, запровадженням верстатів із ЧПК, гнучких виробничих систем.
• Принцип гомеостатичності полягає в тім, щоб виробнича система була здатною стабільно виконувати свої функції в межах допустимих відхилень і протистояти дисфункціональним впливам. Це досягається створенням технічних та організаційних механізмів саморегулювання і стабілізації. До стабілізаційних організаційних систем належать системи оперативного планування й регулювання виробництва, планово-запобіжного ремонту устаткування, резервних запасів та низка інших заходів.
Коефіцієнт закріплення операцій — це середня кількість технологічних операцій, яка припадає на одне робоче місце за місяць. Він обчислюється за формулою:
де kзо — коефіцієнт закріплення операцій;
n — кількість найменувань предметів, які обробляються на даній групі робочих місць (на дільниці, в цеху) за місяць;
mi — кількість операцій, що їх проходить i-й предмет у процесі обробки на даній групі робочих місць;
М — кількість робочих місць, для яких обчислюється kзо.
Таблиця 11.1