Стан освіти в місті Києві

У Києві парафіяльні школи були започатковані в 1809 році. Одна з таких шкіл – чоловіча і жіноча розташовувалася на Бутишевському провулку (нині вулиця Іванова), Подільське училище знаходилося на розі вулиць Верхній Вал, 54 та Почайнінської, 23; інші на вулиці Чорна Грязь (вулиця Фролівська) та вулиці Великій Васильківській, 134. У 1900 році парафіяльне училище було відкрито при заводі “Арсенал”. Загалом, на початку ХІХ століття у Києві діяло 60 міських парафіяльних училищ, які проіснували до 1919 року. При них існувала бібліотека, розміщувалася вона в приміщенні Володимирського парафіяльного училища по вулиці Нестеревській, 44 (нині вулиця І.Франка).

Перше повітове училище в Києві було відкрито в 1807 році. Воно мало назву Києво-Подільське, знаходилося на розі вулиць Костянтинівської, 9 та Хоревої, 6 ( будинок споруджено у 1820 році за проектом архітектора П.Адубровського у стилі класицизму.

Перша в Києві гімназія (чоловіча) була заснована на Подолі в 1809 році (нині вул. Покровська, 5). ЇЇ відкриттю сприяли київські генерал-губернатори М.І.Кутузов і М.А.Милорадович, які через кілька років прославились у Вітчизняній війні 1812 року. Перший директор гімназії (до 1834 року) – М.Берлінський (відомий археолог, один із істориків Києва). Він запросив на роботу талановитих викладачів, серед яких був історик М.Костомаров. Навчались у гімназії лише хлопчики. Один клас був підготовчий, а чотири – вищі. У вищих клас гімназисти вивчали російську, польську, французьку, німецьку,грецьку мови, латинь, закон божий, філософію, науку про торгівлю, словесність, історію, політичну економію, географію, математику, фізику, технологію, право, продознавство, сільське господарство, архітектуру, фортифікацію, малювання, музику, фехтування, танці.

Після страшної пожежі на Подолі в липні 1811 року гімназія переїхала на Печерськ, до Кловського палацу (теперішня адреса – вул. П.Орлика, 8; сьогодні це Музей історії Києва). 1 жовтня 1811 року імперетор Олександр І затвербдив для київської гімназії особливий статут, згідно якого вона одержала певні привілеї в порівнянні з іншими існуючими гімназіями. Так, кожний, хто успішно закінчував навчання, отримував звання “дійсного студента” та служебовий чин ХП класу, що відповідав цивільному чину “губернський секретар” і воєнному “поручик”.

Двері гімназії було відкрито для всіх дітей: із 119 гімназистів 1828 року 42 походили з дворян, 39 – з чиновників, 8 – з купців, 30 – з “нижчих станів”. Серед вихованців – художник М.М.Ге, історик М.В.Закревський, поет М.В.Гербель, скульптор П.П.Забіла та ін. Тут викладали відомі історики М.Ф.Берлінський та М.І.Костомаров.

У 1850-1852 рр. Архітектор О.В.Беретті спроектував будинок для міської гімназії на Бібіковському бульварі. Проте міські власті віддавали приміщення гімназії кадетському училищу. Лише в 1857 році, після того як на сучасному Повітрянофлотському проспекті за проектом І.В.Штрома виріс Кадетський корпус, 1-ша гімназія переселилася в будинок на Бібіківському бульварі (теперішня адреса – бул.Шевченка 14).

Серед випускників цього навчального закладу багато відомих і славних імен У 1886-1895 роках тут вчився А.В.Луначарський, навчалися академіки О.О.Богомолець, Є.В.Тарле, художник В.Левандовський. Двоє вихованців гімназії – М.О.Булгаков і К.Г.Паустовський – стали відомими письменниками. Окремі епізоди, пов’язані з подіями, що відбувалися у 1-й гімназії, знайшли відображення у романі “Біла гвардія” та п’єсі “Дні Турбіних” М.Булгакова, “Повісті про життя” К.Паустовського. У 1858-1861 роках тут у казенній квартирі жив хірург М.І.Пирогов, а в 1919 році її займав перший президент АН УРСР академік В.І.Вернадський. У роки першої світової війни гімназію було переобладнено на військовий госпіталь. Після Великого Жовтня тут містився Народний комісаріат освіти, який очолював В.П.Затонський, окремі кафедри АН УРСР (у 20-х роках тут працювали академіки М.М.Крилов та Є.О.Патон).

З 1959 року це гуманітарний корпус Київського державногоуніверситету імені Т.Г.Шевченка (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка).

Другу київську гімназію (чоловічу) було відкрито на Подолі в 1834 році як губернську. В перший же рік навчання кількість учнів зросла з 146 до 308 чоловік. У 1855 році для цієї гімназії архітектором П.Шлейфером було спроектовано будинок на Університетському бульварі (теперішня адреса – бул.Шевченка, 18 ). У гімназії викладали художник І.Сошенко, економіст І.Вернадський(батько першого президента Української академії наук академіка В Вернадського), письменник М.Чалий. Серед гімназистів були славнозвісний композитор Р.Глієр, поет С.Надсон, академік О.Шмідт, диригент О.Виноградський та ін. У післяреволюційні часи гімназію було закрито, а в її будинку розташовано Радпартшколу.

Третя київська гімназія (чоловіча) (заснована в 1874 році) знаходилася на Подолі (теперішня адреса – вул Покровська, 8, ріг Контрактової площі. У 1920 році у будинку відкрито трудову школу, згодом перетворено на середню, з 1981 року це Будинок дитячої творчості Подільського району.

Четверта (1885 р.) – на Великій Васильківській (96). В ній навчався відомий співак О.Вертинський.

П’ята (1885 р.) – на Печерську (ріг вул. Суворова та Микільської, нині корпус Київського автодорожного університету).

Шоста (1889 р.) – на Великій Дорогожицькій (тепер – вул. Мельникова, 81. Після революції – трудова школа № 1 ім. Франка).

Сьома (1901 р.) – на вул.Тимофіївській (зараз – вул М.Коцюбинського, 12; тут містицься Міністерство юстиції України).

Восьма (1902 р.) – на Микільській площі, 5 проти театру “Соловцов” (нині – пл.І.Франка, 5).

У 1859 у Києві була відкрита перша жіноча гімназія (теперішня адреса – вул. Б.Хмельницького, 6). Вона була заснована завдяки турботам київського губернатора (тоді вже колишнього) І.Фундуклея (письменник, археолог, сенатор, знайомий О.Пушкіна, історик Києва, власник маєтку Гурзуф). На свої кошти Фундуклей побудував два кам’яні будинки для жіночої гімназії, її називали – Фундуклеївською. Це був середній навчальний заклад з 7-річним терміном навчання для дітей всіх всіх станів. Серед вихованок Фундуклеївської гімназії – поетеса А.Ахматова, оперні співачки Н.Забелло (дружина М.Врубеля), народна артистка України К.Дзержинська та ін.

Друга жіноча гімназія в Києві була відкрита у 1892 році. Це була гімназія святої Ольги. Містилася вона на вулиці Терещенківській, 2.

Кількість середніх навчальних закладів у Києві не обмежувалася тільки державними гімназіями. Велика кількість навчальних закладів з’явилася в Києві на початку ХХ століття. За десять років, з 1903 по 1913, відкрилися 2 казенні чоловічі гімназії, 5 приватних чоловічих та 14 приватних жіночих (одна з них – гімназія А.Жекуліної на нинішній вулиці Артема, 17; зараз тут розташована середня школа № 138, а в роки Великої Вітчизняної війни містився госпіталь, в якому помер генерал М.Ватутін).

Напередодні буржуазно-демократичної революції в Києві налічувалося 13 чоловічих гімназій, 3 реальних училища, приватне реальне училище св.Катерини і 22 жіночі гімназії. До середніх навчальних закладів належали також 7 комерційних училищ, будівельно-технічне училище, учительський інститут і жіноча учительська семінарія ім К.Ушинського. Закритими середніми школами були інститут шляхетних дівчат (нинішній Міжнародний центр культури та мистецтв, колишній Жовтневий палац), єпархіальні училища і духовна семінарія, кадетський корпус. У них напередодні лютого 1917 року налічувалося близько 9 тисяч юнаків і дівчат.