1. Щорічні відпустки:

   • основна відпустка – надається працівникам тривалістю не менше як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який вираховується з дня укладення трудового договору; працівникам вугільної, металургійної, електроенергетичної промисловості основна відпустка надається від 4 до 28 календарних днів, залежно від стажу роботи; керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам надається відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затвердженому кабінетом міністрів; інвалідам І та ІІ груп – 30 календарних днів, а інвалідам ІІІ групи – 26 календарних днів; особам д 8 років щорічна основна відпустка надається тривалістю 31 календарний день;

   • додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці – надається до 35 календарних днів;

   • додаткова відпустка за особливий характер праці та її тривалість – надається окремим категоріям працівників до 35 календарних днів;

   • додаткова відпустка працівникам з ненормованим робочим днем – надається тривалістю до 7 календарних днів;

   • інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2. відпустка у зв’язку з навчанням та творча відпустка;

3. соціальні відпустки:

• відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;

• відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3-рчного віку;

• додаткова відпустка працівникам, які мають дітей;

4. відпустка без збереження заробітної плати.

Право працівника на щорічну основну і додаткову відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві. Тривалість відпусток до закінчення 6-місячного терміну визначається пропорційно до відпрацьованого часу.

Загальна тривалість щорічних і додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних та гірничих роботах 69 календарних днів.

37 Вопрос. Заохочення та стягнення.

38 Вопрос. Матеріальна відповідальність.

.Матеріальна відповідальність – вид юридичної відповідальності, яка наступає за майнові збитки, заподіяні працівником підприємству, установі, організації або власнику майна.

Види матеріальної відповідальності :

• обмежена;

• повна;

• підвищена ( кратна)

Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємств, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків.

У відповідності з законодавством України обмежену матеріальну відповідальність несуть:

• працівники – за зіпсування або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів у тому числі при їх виготовленні – у розмір заподіяної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку; такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за псування або знищення через недбалість інструментів. Вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

• керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, установах, організаціях та їх заступники – у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкода підприємству, установі, організації заподіяна зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуванню матеріальних чи грошових цінностей.

Відповідно до законодавства України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації у випадках, коли:

• між працівником і підприємством, установою, організацією укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

• майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

• шкоди завдано діями працівників, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

• шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

• шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуванням матеріалів, напівфабрикатів, виробів, у тому числі при їх виготовленні, а також інструменту, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

• шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків;

• службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника н іншу роботу.

В окремих випадках законодавством може бути встановлено окремий порядок визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі у кратному обчисленні (підвищена), а також у тих випадках. Коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір (ст. 135 КЗпП).