- •2. Держава, поняття, ознаки
- •3. Форми держави
- •4.Основні види державного устрою
- •5. Основні види державного режиму
- •2. Поняття права та основні ознаки
- •3. Право як особливий вид соціальних норм
- •9. Норма права: поняття та ознаки. 12.Структура правової норми
- •5. Поняття джерела права та їх система 6. Нормативно-правові акти як джерела права.
- •7. Систематизація законодавства
- •8. Система права та її структура
- •9. Реалізація норм права: поняття і форми 10.Застосування норм права
- •11.Тлумачення права: поняття, види та способи
- •12. Правовідносини: поняття і структура
- •13. Юр.Факти, види і їх значення
- •14. Правомірна поведінка та її види
- •15. Правопорушення як підстава юридичної відповідальності
- •16. Склад правопорушення, зміст його елементів
- •18.Загальне поняття юридичної відповідальності, її види та заходи
- •18. Цив. Право у
- •50. Право власності, зміст та форми
- •20. Об'єкти цивільно-правових відносин
- •21. Фізичні особи як суб'єкти цивільно-правових відносин
- •47. Юр.Особа
- •23. Порядок та способи виникнення юр.Осіб
- •24.. Поняття та способи припинення юр.Осіб
- •25. Поняття, ознаки та умови дійсності правочину. Види
- •26. Недійсність правочинів, види
- •52. Представництво, поняття, сфера та межі дії, види.
- •28. Поняття, форми і строк довіреності
- •29. Зобов’язання, структура
- •51. Укладення договору
- •31. Способи забезпечення виконання зобов’язань
- •32. Способи припинення цив. Зобов’язань
- •54. Підстави та умови ц-п від-ті, збитки
- •57. Шлюб: поняття, ознаки, умови, порядок укладання
- •Умови вступу до шлюбу
- •58. Особисті та майнові права і обов’язки подружжя.
- •32. Труд.Право у
- •34. Труд.Договір, умови та види
- •39. Види змін умов труд.Договору
- •36. Припинення труд.Договору
- •37. Розірвання труд.Договору працівником
- •38. Розірвання труд.Договору власником
- •39. Поняття і види робочого часу
- •44. Правове регулювання надурочних робіт
- •45. Поняття та види часу відпочинку
- •40. Відпустки: поняття, види та порядок надання
- •43. Труд.Дисципліна, дисц.Від-ть, види дисц. Стягнень
- •48. Заохочення
- •44. Поняття, умови та види мат. Від-ті
- •Види матеріальної відповідальності
- •50. Труд.Спори, види, порядок вирішення
- •61. Поняття і підстави адміністративної відповідальності.
- •62.Види адміністративних стягнень та їх зміст.
- •63.Поняття і структура кримінального права України
- •64. Поняття злочину, його ознаки та види
- •55. Складу злочину та зміст його елементів
- •65. Покарання та його мета. Види покарань
- •58. Стадії вчнення умисний злочин
- •59. Поняття та види співучасті у злочині
64. Поняття злочину, його ознаки та види
Злочином за КК (ст.7) визначається суспільно небезпечне діяння ( дія чи бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політ.та екон.системи, власність, особу, політ.труд.майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше, передбачене крим.законом суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок.
Ознаками злочину є суспільна небезпека, крим.протиправність, винність і караність діяння.
Суспільна небезпека – оцінка категорії, що хар-ся певними діями чи бездіяльністю, завдає шкоди чи створює загрозу спричинення такої шкоди об’єктам, що охороняються крим.законом. ступінь суспільної небезпеки визначається всією сукупністю ознак злочину:
шкідливістю наслідків, що настають через учинення злочину;
цінністю того блага, на яке посягає злочин;
способом діяння;
мотивами діяння, формою та ступенем вини.
Згідно з КК У не є злочином дія чи бездіяльність, що формально має ознаки будь-якого злочину, передбаченого крим.законом, але не є суспільно небезпечною. Злочином повинно визнаватися лише таке діяння, ступінь суспільної небезпечності якого досяг рівня, що вимагає боротьби з такими діяннями крим.-правовими заходами.
Друга ознака злочину – крим.протиправність – указує, що лише діяння, прямо передбачене крим.законом як злочин, може вважатися злочином. Протиправність означає закріплення в крим.законі принципу: немає злочину без вказівки про це в законі.
Третя ознака – винність – одна з найважливіших ознак злочину, але не самостійна ознака, а така, що є структурним елементом суспільної небезпечності. Винність указує, що діяння вважається злочинним, якщо воно здійснене умисно чи з необережності. Там, де неме вини, нема злочину.
Караність, як ознака злочину, вказує, що за будь-які злочини в законі існують певний вид і термін покарання.
Найважливіше значення має законодавча класифікація злочинів, тобто віднесення злочинів до тих чи інших груп, яке здійснюється самим законодавством. Законодавча класифікація злочинів у чинному законодавстві провадиться за об’єктом посягання, формою вини, хар-р і степенем суспільної небезпечності діяння.
Об’єкт посягання є основою для визначення місця того чи іншого злочину в системі Особливої частини крим.кодексу. Визначення об’єкта посягання злочинного діяння, визначає його підслідність і присудність.
Всі злочини слід розподілити на 2 групи щодо форми вини: умисні та необережні. Тому засуджуючи особу до позбавлення волі, суд однозначно повинен визначити, умисний чи необержний злочин нею вчинений.
У КК наз.окремі групи умисних злочинів від ступеня і хар-ру їх суспільної небезпечності. При віднесенні тих чи інших злочинів до категорії тяжких законодавець враховує як хар-р, так і ступінь їх суспільної небезпечності.
У теорії крим.права злочини здебільшого поділяються на 4 групи: невеликої тяжкості або такі, що не являють великої суспільної небезпеки; середньої тяжкості або менше тяжкі; тяжкі; особливо тяжкі.
До особливих тяжких належать злочини, якщо:
вони є умисними злочинами;
за їх вчинення законом передбачене максимальне покарання у вигляді смертельної кари або позбавлення волі на строк понад 10 р.