3. Право як особливий вид соціальних норм

Соціальні норми — це загальні правила поведінки людей у сусп-ві, що зумовлені об'єктивними закономір­ностями, є результатом свідомої вольової діяльності певної частини чи всього суспільства і забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу.

Залежно від способу їх утворення і забезпечення соціаль­ні норми класифікують на юридичні, моральні, корпоративні, звичаї чи традиції.

Юридичні норми — це загальнообов'язкові, формально визначені правила поведінки, встановлені (сан­кціоновані) д-вою, охорон., захищаються і гаран­туються нею та містяться в нормативно-правових актах.

Моральні норми — це правила поведінки, що базуються на моральних поглядах суспільства на добро і зло, справед­ливе й несправедливе, а забезпечують­ся внутрішньою переконаністю та силою гро­мадської думки.

Корпоративні норми — це правила поведінки, що вста­новлюються й забезпечуються політ. партіями, гро­мадськими організаціями та ін. об'єднаннями людей.

Звичаї чи традиції — це правила поведінки, що історич­но склались і перетворились у звичку людей.

Звичаї і традиції відрізняються одне від одного ступенем і загальності правила поведінки. Традиції вважаються більш загальними правилами, ніж звичаї. Аби показати, що право є особливим видом соціальних норм, слід порівняти ознаки правових та інших соціальних норм.

Правові норми, що у своїй сукупності утворюють право:

• виникають разом із виникненням д-ви;

• встановлюються чи санкціонуються д-вою;

• виражають волю керівної частини сусп-ва;

• існують у сусп-ві як одна система норм;

• формулюють правила поведінки у вигляді прав і обов'яз­ків;

• мають точно визначені межі дії;

• забезпечуються держ. примусом та ін. засо­бами.

Інші соціальні норми, що утворюють систему соціального регулювання:

— існують у будь-якому сусп-ві;

— встановлюються чи санкціонуються ін. суб'єктами;

— виражають волю різних частин населення;

— існують у кількох само­стійних систем нормативного регулювання;

— виражаються не тільки через права та обов'язки, а й через загальні цілі тощо;

— зазвичай позбавлені формальної визначеності;

— не завжди мають точно визначені межі дії;

— забезпечуються звичкою, внутр. переконанням, моральним, громад. впливом та ін. позадержавними засобами.

Отже, право як особливий вид соціальних норм відріз­няється від інших соціальних норм взаємозв'язком із державою, напрямками впливу на суспільні відносини.

9. Норма права: поняття та ознаки. 12.Структура правової норми

Правова норма — це формально-обов'язкове правило фізичної поведінки, яке має загальний ха­рактер, встановлюється або санкціонується дер­жавою з метою регулювання суспільних відносин і забезпечується її організаційною, виховною та примусовою діяльністю.

Ознаки правової норми:

1) регулятор су­спільних відносин;

2) приписи норм-загальні;

3) діють багаторазово або тривало;

4) норми охороняються д-вою(існує розгалужена сис-ма право охорон.органів);

5) її чинність припиняється, скасовується за спеціальною процедурою.

Структура правової нор­ми —об'єктивно зумовлена потребами право­вого регулювання(внутрішня організація, яка ви­ражається в поділі норми на складові елементи та у певних зв'язках між ними).

Елементи правової норми (обов'язкові) — дис­позиція, гіпотеза, санкція.

Диспозиція — це правило поведінки, обов’язок вчинити будь-які дії або утриматись від дій, тобто викладення припису, образно диспозиція – це ядро норми. Сам припис може бути у 2 формах: позитивний(шляхом переліку дій, які має право чи зобов’язується здійснити суб’єкт права) і негативний (шляхом зазначених дій або бездіяльності, які заборонені законом)

Гіпотеза — частина норми, в якій зазначають­ся умови, обставини, з настанням котрих можна чи необхідно здійснювати її диспозицію. Призначення гіпотези — виз­начити сферу і межі регулятивної дії диспозиції правової норми.

Санкція — частина норми, в якій зазначають­ся заходи державного примусу в разі невиконання, порушення її диспозиції. Призначення санкції — забезпечувати здійсненність диспозиції правової норми.

До санкцій належать різні види покарань і стягнень за правопорушення (позбавлення волі, виправні роботи, штраф), а також ін. Невигідні наслідки недодержання прав норми(тимчасова заборона діяльності).

Заохочення — частина норми, в якій зазначають­ся певні цінності, блага( їх може отримати суб'єкт у разі добровільного здійснення ним диспозиції).