18. Цив. Право у

Цив.право є складовою частиною права в цілому, одна з йо­го галузей. Тому можна сказати, що цив.праву властиві такі риси і характеристики, які властиві праву взагалі. Цив.право - це сукупність норм, тобто правил поведінки, встановлених або визнаних і підтримуваних дер­жавою. Цив.право забезпечує регулювання певної сфери відносин: відносини власності, товарно-грошового обігу, сфери особистого життя громадян, їх творчої та інтелектуальної діяльності.

Отже, цив.право - це сукупність правових норм, які регу­люють майново-вартісні та особисті немайнові відносини на засадах юр.рівності сторін.

Предметом тієї чи іншої галузі права є певне коло суспільних відносин. Предметом цив.права є:

- особисті немайнові відносини;

- майнові відносини;

-відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності.

Особисті немайнові відносини, що становлять предмет цив.права, завжди проявляються у вигляді суб'єктивних цив.прав. Вони виражають не потенційну, а реальну можливість особи бути їх носієм. Ці відносини виникають насамперед з приводу благ, що забезпечують природне існування людини, і благ, що забезпе­чують її соціальне буття.

Майнові відносини - це конкретні вольові відносини з приводу належності, використання чи переходу нерухомого і рухомого май­на та інших мат.благ від одного суб'єкта до іншого.

За змістом вони поділяються на:

- відносини власності та відносини, що виникають при воло­дінні та (або) користуванні чужим майном;

- відносини, що складаються у сфері товарообігу.

Відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності по­діляються на відносини, що регулюються нормами авторського права, суміжних прав, прав на наукові відкриття, винаходи, корис­ні моделі, промисловий зразок та інші об'єкти творчості.

Метод цивільно-правового регулювання – це сукупність специфічних правових засобів і прийомів впливу на учасників цив.відносин, що хар-ся юр.рівністю сторін, а також наданням останнім можливості врегулювання цих відносин на їх розсуд. Якщо предмет цивільно-правового регулювання відповіає на запитання, які суспільні відносини регулюються цив.правом, то метод цивільно-правового регулювання – на запитання, яким чином відповідні суспільні відносини ним регулюються.

Цивільно-правовий метод хар-ся юр.рівніс­тю сторін, автономністю їх волі та їх майновою самостійністю; диспозитивністю (правом сторін самостійно визначати хар-р своїх відносин у межах чинного законодавства); особливим способом ви­рішення спорів між учасниками цив.правовідносин; наявніс­тю майнової відповідальності сторін.

Такі риси методу цивільно-правового регулювання в сукупності забезпечують вплив цивільного права на майнові та особисті не­майнові суспільні відносини, які становлять предмет цив.права.

50. Право власності, зміст та форми

Власність і право власності тісно пов'язані між собою, але це різ­ні категорії. Власність – це відношення особи до належної її речі, як до своєї, яке виражається у володінні, користуванні і розпорядженні нею, а також в усуненні втручання всіх третіх осіб в ту сферу гос-го панування, на яку поширюється влада власника

Право власність – це сукупність правових норм, що регулюють і закріплюють суспільні відносини, які виникають у зв’язку з привласненням мат.бляг громадян, юр.особами і державою, які надають нзваним суб’єктам рівні права і обов’язки щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Виділяють право власності в об'єктивному і суб'єктивному ро­зумінні. Право власності в об'єктивному розумінні - це сукуп- ність норм, які врегульовують відносини права власності в сус­пільстві. Зміст права власності в суб'єктuвному розумінні становлять його правомочності - право володіння, користування і розпо­рядження.

Право володіння означає юр.забезпечену можливість власника мати майно у своєму віданні, у сфері свого фактичного гос-го впливу.

Право користування - це юр.закріплена можливість гос­-го використання майна та вилучення з нього корисних властивостей власником чи уповноваженими ним особами.

Право розпорядження - це юр.закріплена можливість власника самостійно вирішувати долю майна шляхом його відчу­ження іншим особам, зміни його стану та призначення.

Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Суб'єктивне право власності має абсолютний характер. Це оз­начає, шо власникові протистоїть необмежена і безпосередньо не визначена кількість осіб, яким забороняється порушувати таке суб'єктивне право та створювати перешкоди для його здійснення.

Форми власності:

• приватна власність – це власність фіз.осіб, громадян, іноземних громадян, громадян без громадянства;

• юр.особи, певного колективу людей;

• держ.власність: комунальна власність (власність адміністративно-територіальних одиниць); власність укр.народу.