3. Методика проведення занять на тренажері 9ф618м

Навчання пускам ПТКР з бойових машин піхоти (БМП) з використанням тренажера 9Ф618М проводиться методом електронних «пусків» під керівництвом інструктора тренажера, що повинен уміти методично правильно навчати особовий склад, вчасно аналізувати дії тих, яких навчають,, виявляти помилки та, з урахуванням індивідуальних особливостей, давати необхідні рекомендації з їх усунення, прищеплюючи тверді навички в пусках.

Крім того, інструктор тренажера повинен особисто володіти високою майстерністю керування ракетою й мати великий досвід у виконанні бойових пусків ПТКР.

Відповідальність за організацію занять й якість підготовки тих, яких навчають, на тренажері несе командир підрозділу. Напередодні заняття він повинен інструкторові тренажера вказати порядок проведення тренування і яку відробити підготовчу вправу, у ході тренування перевіряти якість проведення занять й успішність тих, яких навчають,, знати результати й кількість електронних «пусків».

Навчання пускам ПТКР на тренажері звичайно проводиться в такому порядку.

Приступаючи до навчання пускам ПТКР на тренажері, керівник розповідає тим, яких навчають, сутність методу наведення ракети в ціль по трьох точках (приціл, ракета, ціль) і показує у візир інструктора або на демонстраційному екрані процес її наведення (спостереження за ціллю та польотом ПТКР), а також пояснює й показує положення рук на пульті оператора, прийоми роботи до моменту пуску та при керуванні ракетою. При цьому він звертає увагу тих, яких навчають, на те, що при ручному керуванні той, якого навчають, перед пуском повинен правою рукою тримати рукоятку пульта оператора так, щоб ребро долоні опиралося на корпус пульта оператора; пуск ракети робити натисканням на кнопку ПУСК великим пальцем лівої руки, що потім переноситься на рукоятку пульта оператора, команди на керування ракетою подавати тільки двома руками: за курсом - нахилом рукоятки вправо (уліво); по тангажу від себе (на себе).

Після пояснення й показу порядку дій тих, яких навчають, при пуску ракети й керуванні нею в польоті інструктор, подаючи команди «Пуск», «Вправо», «Уліво», «Уперед», «Униз» (у різній послідовності), тренує тих, яких навчають, у виконанні дій по пуску ПТКР та у керуванні нею в польоті.

При виконанні цих дій ті, яких навчають, розвивають координацію руху рук для одночасної подачі команд за курсом і тангажом й виробляють необхідні навички в керуванні ракетою.

Коли ті, яких навчають, засвоять правила пуску ракети й подачі команд керування нею, інструктор показує правила й прийоми наведення ракети в ціль, керування ракетою в польоті, демонструє вивід ракети на лінію візування й утримання в контурі цілі, після чого переходить до навчання наведення й утримання імітатора ракети в контурі нерухомої цілі.

Потім ті, яких навчають, приступають до виконання вправи. По команді «Вогонь» («Пуск») вони роблять «пуски», подаючи команди керування за допомогою рукоятки пульта оператора, виводять імітатор ракети на лінію візування й намагаються втримувати його тривалий час у контурі цілі (фіксація землі виключена). Таким способом проводяться чотири пуски без обмеження часу втримання імітатора ракети в контурі цілі. П'ятий пуск виконується як заліковий з фіксацією сумарного часу наведення й утримання імітатора ракети в контурі цілі.

Рис. 2. Фігури для навчання пускам ПТУР по нерухомих цілях

При навчанні пускам ПТУР по нерухомим цілям на середніх та великих дальностях виконується проводка ракети по фігурі 1 (мал. 2). По команді інструктора «Вогонь» той, якого навчають, робить «пуск» і проводить імітатор ракети від «а» до «б» по заштрихованій на малюнку смузі, у точці «б» імітатор ракети зупиняється, а потім проводиться у зворотному напрямку; цикли нападу повторюються чотири-п'ять разів; від циклу до циклу швидкість наведення імітатора ракети по контурі фігури повинна збільшуватися (час на виконання вправи скорочується); імітатор ракети не повинен виходити із заштрихованої смуги. При навчанні пускам ПТКР по нерухомим цілям на малих дальностях, а також по рухомих цілях виконується проводка ракети по фігурі 2 (мал. 2); порядок її виконання аналогічний порядку, зазначеному для фігури 1; цикл проводки ракети показаний на фігурі стрілками. З метою закріплення навичок у наведенні ракети в ціль, розташовану на малій дальності, виконується проводка ракети по фігурі 3 (мал. 2).

Надалі проводиться навчання пускам ПТКР по нерухомих та імітованих цілях, що рухаються (при закритій шторці візира оператора), по нерухомих й імітованих цілях, що рухаються, з пере націлюванням ракети, по реальним цілям що з'являються та цілям що рухаються ,які позначені мішенями, у тому числі вночі, у протигазі та в інших ускладнених умовах. Із цією метою відпрацьовуються підготовчі вправи по навчанню пускам ПТКР на електронному тренажері.

Процес навчання в ході виконання кожної вправи носить індивідуальний характер і ділиться на два періоди: безпосереднє навчання й тренування. У період навчання та тренувань прививаються та закріпляються навички, необхідні для правильного керування ракетою при пусках по нерухомим цілям та цілям що рухаються з різними швидкостями. У період тренувань ті, яких навчають, удосконалюють свої навички, доводячи їх до автоматизму.

Вправи виконуються серіями по 10 пусків по черзі кожним тим, яких навчають, у групі. По команді інструктора «Вогонь» («Пуск») той, якого навчають, робить пуск імітатора ракети й плавними командами виводить імітатор ракети у вертикальну площину цілі з одночасним невеликим зниженням по тангажу (залежно від початкових умов сходу ракети). Наступна команда для зниження ракети на ціль є продовженням попередньої команди по тангажу, тобто процес наведення повинен бути безперервним, з найбільш доцільним сполученням одночасних команд за курсом і тангажем. При цьому варто звернути увагу на те, щоб той, якого навчають, утримував імітатор ракети якнайближче до центра, тобто щоб процес керування носив стаціонарний характер до кінця польотного часу ракети.

По закінченні пуску інструктор подає команду «Стій» і робить розбір «пуску».

Між серіями «пусків» необхідно робити перерву, щоб ті, яких навчають, мали можливість проаналізувати допущені помилки, усвідомити вказівки інструктора й виконати чергову серію пусків з урахуванням попереднього досвіду. Спочатку виконуються тренувальні серії пусків, потім залікові.

Результати «пусків» оцінюються шляхом визначення частості влучення в контур цілі (мішені). Частість влучення визначається як частка від розподілу кількості влучень у серії пусків на кількість зроблених пусків у серії. Наприклад, зроблено 10 пусків, влучень у ціль - 7, частість влучення - 0,7 (7:10).

Залежно від психофізичних особливостей тих, яких навчають, виконання кожної вправи виробляється доти, поки тим, кого навчають, не буде досягнута стабільна частість влучення на останніх трьох серіях пусків не нижче 0,8. Якщо той, якого навчають, показує стабільну частість влучення не нижче 0,8 після меншої кількості передбачених пусків для кожної вправи, йому дозволяється переходити до відпрацьовування наступної вправи. Перехід до чергової вправи забороняється, якщо той, якого навчають, не досяг стабільної частости влучення, рівної 0,8. У цьому випадку він продовжує виконувати дану вправу (незалежно від кількості пусків) до одержання заданої частости влучення.

Результати виконання вправи звичайно оцінюються: «відмінно», якщо частість влучення не менш 0,9; «добре», якщо частість влучення не менш 0,85; «задовільно», якщо частість влучення не менш 0,8.