- •Менеджмент персоналу фінансових служб конспект лекцій
- •Тема 1. Менеджмент персоналу як наукова дисципліна і сфера практичної діяльності керівників ………………………………………………….. 6
- •9. Контрольні питання ……………………………………………………………………… 171
- •10. Список літератури ………………………………………………………………………… 173 вступ
- •Тема 1 менеджмент персоналу як наукова дисципліна і сфера практичної діяльності керівників
- •1.1 Персонал і кадри підприємства
- •1.2 Склад фінансових служб
- •1.3 Функції керівників фінансових органів, фінансових підрозділів підприємств щодо управління персоналом і кадровим потенціалом служби
- •1.4 Напрями дослідження процесу управління групами людей - працівниками фінансових служб з позицій теорії менеджменту
- •Система методів управління персоналом підприємства
- •Тема 2 проблеми менеджменту персоналу фінансових служб
- •2.1. Особливості функціонування фінансових служб і формування колективу фінансистів.
- •2.2. Вимоги до професійно-кваліфікаційного складу фінансових служб.
- •2.3. Особливості фінансової відповідальності та їх вплив на формування і функціонування фінансових установ та підрозділів.
- •2.1. Особливості функціонування фінансових служб і формування колективу фінансистів.
- •2.2. Вимоги до професійно-кваліфікаційного складу фінансових служб.
- •Тема 3 формальні та неформальні відносини і виникнення формальних і неформальних груп у фінансових службах
- •3.1. Різні види відносин та їх вплив на формування груп всередині фінансових служб.
- •3.2. Необхідність і методи управління різними групами працівників.
- •3.1. Різні види відносин та їх вплив на формування груп всередині фінансових служб.
- •3.2. Необхідність і методи управління різними групами працівників.
- •Тема 4 вплив конфліктів на морально-психологічний стан колективу і управління конфліктами
- •Функціональні конфлікти у фінансових службах і управління ними.
- •4.2. Зміна морально-психологічного стану колективу внаслідок виникнення конфліктів і їх подолання.
- •4.1. Функціональні конфлікти у фінансових службах і управління ними
- •4.2. Зміна морально-психологічного стану колективу внаслідок виникнення конфліктів і їх подолання
- •Тема 5 управління кадрами фінансової служби як процесом розвитку колективу
- •5.1. Кадрова політика.
- •5.2. Добір і підготовка кадрів фінансових служб.
- •5.3. Перепідготовка і підвищення кваліфікації кадрів фінансистів.
- •5.1. Кадрова політика
- •5.2. Добір і підготовка кадрів фінансових служб
- •5.3. Перепідготовка і підвищення кваліфікації кадрів фінансистів.
- •Тема 6 корпоративна культура фінансової служби
- •6.1. Необхідність формування корпоративної культури та її вплив на результативність фінансової роботи.
- •6.2. Складові корпоративної культури і засоби їх формування та підтримання.
- •6.1. Необхідність формування корпоративної культури та її вплив на результативність фінансової роботи.
- •6.2. Складові корпоративної культури і засоби їх формування та підтримання
- •Тема 7 мотивування в системі менеджменту персоналу
- •7.1. Зміст і методи мотивування працівників фінансових служб.
- •7.2. Особливості мотивування працівників фінансових служб.
- •Зміст і методи мотивування працівників фінансових служб
- •7.2. Особливості мотивування працівників фінансових служб
- •Тема 8 організація робочих місць у фінансових службах
- •8.1. Принципи організації робочого місця.
- •8.2. Особливості організації робочого місця працівника фінансової служби (на вимогу роботи з клієнтами, на вимогу забезпечення безпеки грошових коштів, фінансової інформації тощо).
- •8.1 Принципи організації робочого місця
- •Контрольні питання
- •Список літератури
- •Основна література:
- •Додаткова література:
- •Менеджмент персоналу фінансових служб
3.2. Необхідність і методи управління різними групами працівників.
Для досягнення ефективної діяльності організації керівники мають розуміти взаємодію неформальних груп з формальними. Одним з перших, хто став надавати увагу цьому фактору, а також утворенню неформальних груп був Джордж Хоманс, теоретик в області дослідження груп. В Моделі Хоманса (див. рис. 2.) під видами діяльності розуміються задачі, виконувані людьми. В процесі виконання цих задач люди вступають у взаємодію, яка, у свою чергу, сприяє появі відчуттів – позитивних і негативних емоцій у відношенні один одного і начальства. Ці емоції впливають на те, як люди здійснюватимуть свою діяльність і взаємодіятимуть в майбутньому.
Ця модель демонструє, як з процесу управління виникають неформальні групи, вона показує необхідність управління неформальними групами. Оскільки групові емоції впливають як на задачі, так і на взаємодію, вони можуть також впливати і на ефективність формальної групи. Залежно від характеру емоцій (сприятливих або несприятливих) вони можуть приводити або до підвищення, або до пониження ефективності, прогулів, текучості кадрів, скарг і інших явищ, які важливі для оцінки діяльності організації.
Дійсно, деякі неформальні групи можуть поводитися непродуктивно, так, що це заважатиме досягненню формальної мети. По неформальних каналах можуть розповсюджуватися помилкові чутки, що приводять до виникнення негативного відношення до керівництва. Прийняті групою норми можуть привести до тому, що продуктивність організації буде нижчою тій, що визначена керівництвом. Тенденція до опору всяким змінам і тенденція до збереження укорінених стереотипів можуть затримувати необхідну модернізацію виробництва.
Дуже часто саме через неспроможність керівників знайти способи ефективної взаємодії з неформальними організаціями упускаються потенційні вигоди. Але не залежно від того, чи є неформальна організація шкідливою або корисною, вона існує, і з нею потрібно вважатися, адже навіть якщо керівництво і зруйнує якусь групу, на її місці обов'язково виникне інша.
Більш ранні автори вважали, що знають, як справитися з неформальною організацією, – треба просто знищити її. Сьогоднішні теоретики вважають, що неформальна організація може допомогти формальній організації в досягненні її мети. Скотт і Девіс пропонують вирішити це питання таким чином:
1. Визнати існування неформальної організації і усвідомити, що її знищення спричинить за собою знищення і формальної організації. Тому керівництву слід визнати неформальну організацію, працювати з нею і не загрожувати її існуванню.
2. Вислуховувати думки членів і лідерів неформальних груп. Розвиваючи цю думку, Девіс пише: “Кожному керівнику належить знати, хто є лідером в кожній неформальній групі і працювати з ним, заохочуючи тих, хто не заважає, а сприяє досягненню мети організації. Коли неформальний лідер протистоїть своєму працедавцю, його широкий вплив може підірвати мотивацію і задоволеність виконуваною роботою у співробітників формальної організації ”.
3. Перед тим, як зробити які-небудь дії, прорахуйте їх можливу негативну дію на неформальну організацію.
4. Щоб ослабити опір змінам з боку неформальної організації, дозвольте групі брати участь в ухваленні рішень.
5. Швидко видавайте точну інформацію, тим самим перешкоджаючи розповсюдженню чуток.
Управління персоналом здійснюється при допомозі науково розроблених методів. Методи — це спосіб впливу на колектив або окремого працівника для досягнення поставленої цілі, координації його діяльності в процесі виробництва. В теорії і практиці управління застосовують три групи методів: адміністративні, економічні і соціально-психологічні. Адміністративні методи ґрунтуються на владі, дисципліні та покаранні, відомі в історії як «метод кнута». Вони опираються на адміністративну підпорядкованість об'єкта суб'єкту, на основі існуючої ієрархії управління. Адміністративні методи орієнтуються на такі мотиви поведінки, як усвідомлена необхідність трудової дисципліни, почуття обов'язку, бажання людини працювати в певній організації, культура трудової діяльності. Вони досить різноманітні і діють через такі механізми: правові норми й акти — державні Закони, укази, положення, стандарти, інструкції, затверджені державними органами і с обов'язковими для виконання; інструкції, організаційні схеми, нормування: накази, розпорядження, які використовуються в процесі оперативного управління. Головні функції адміністративних методів — це забезпечення стабільного юридичного середовища для діяльності організації, захисту конкретного середовища, гарантування прав і свобод. Економічні методи базуються на використанні економічних стимулів і відомі як «метод пряника». За їх допомогою здійснюється матеріальне стимулювання колективу, окремих працівників.
Механізмами економічного методу на рівні держави є: податкова, кредитно-фінансова система, система цін, розмір мінімальної заробітної плати, плани економічного розвитку. В умовах підприємств це — економічні нормативи діяльності, система матеріального заохочення, участь у прибутках і капіталі, премії тощо. Соціально-психологічні методи засновані на використанні моральних стимулів до праці і впливають на персонал з допомогою психологічних механізмів з метою переведення адміністративного завдання в усвідомлений обов'язок, внутрішню потребу людини. Цього можна досягти через:
формування колективу, створення нормального психологічного клімату й творчої атмосфери
особистий приклад;
задоволення культурних і духовних потреб працівників;
встановлення соціальних норм поведінки і соціального стимулювання розвитку колективу;
встановлення моральних санкцій і заохочення;
соціальний захист.
Крім цих базових методів управління персоналом, використовують систему методів, то наведена в таблиці 3.1.
Таблиця 3.1