Міністерство освіти та науки України

Дрогобицький державний педагогічний університет імені І.Франка

Кафедра нової та новітньої історії України

«Історична розвідка про моє рідне місто Львів»

Індивідуальнне завдання

Студента групи АФ-13 денної форми навчання

Інституту іноземних мов

Баргеля Олега

Навчальний рік 2014/2015

Семестр 1

Перевірив:

Ільницький В.І.

Дрогобич

2014

План

І.Вступ

ІІ. Основна частина.

1.Створення Львова. Вигляд за княжих часів. Розташування.

2.Розвиток та життя міста в княжу добу.

3.Символ міста .

4.Львів під владою Польського королівства та Речі Посполитої(1349-1772)

5.Зносини козаків з львівським міщанством. Б.Хмельницький під Львовом.

6. Львів у складі Австрійської (згодом Австро-Угорської) імперії (1772-1914)

7.Львів в період(1914-1944) 1 та 2 Світова війна,Українська революція, перебування у складі 2-гої Речі Посполитої.

8.Львів у складі СРСР(1944-1991).

9.Львів сучасний

ІІІ.Висновок.

І.Вступ

Історія Львова настільки ж яскрава та дивовижна, як і саме місто, насичена цікавими подіями та знаменитими постатями. Сьогодні Львову вже понад 750 років і йому є нам про що розповісти. Місто, яке було засноване на перетині вигідних торгівельних шляхів скоро розцвітало та розвивалося, ставши одним із головних торгових центрів середньовічної Європи. Згодом, переходячи під влади багатьох європейських країн, зокрема Польщі, Австрії, Німеччини та Росії, Львів перебирав від кожної з цих держав якусь частину культури та знань, з часом перетворившись не лише на перлину архітектури, але й столицю сучасного наукового, духовного та мистецького життя.Місто-легенда, місто-роман... Львів можна читати сторінку за сторінкою. Тут живуть люди різних верств та національностей, тут легкий та безпечний уклад життя . Тут вишукані будинки, величні пам'ятники на честь видатних подій та історичних діячів, парки, що розкинулись на багато верст, чаруючі ландшафти і яскравий орнамент, укладений з церков та костелів. Сьогодні Львів - дивовижний симбіоз культурної столиці та затишної бюргерської провінції, з елегантними, часом старомодними панами та найкрасивішими панянками, претензійними акторами та простими студентами, розкішними ресторанами . Львів - перлина Європи та гордість України. Львів - душа України.

ІІ. Основна частина.

1.Створення Львова. Вигляд за княжих часів. Розташування.

Львів згадується перший раз в старому Галицько-Волинському літописі мимохідь, під час опису грандіозної пожежі в Холмі, яка й поглинула всю увагу книжника: "Трапилось так за гріхи наші, що Холм загорівся від окаянної баби... Полум'я було таке (величезне), що по всій землі було видно заграву; навіть із Львова дивившись, було видно по полях Белзьких..." Пожежа сталася близько 1256 р.Історики висловлювали різні думки з приводу можливого часу заснування Львова. Найбільш прийнятним видається висновок І.Крип'якевича, згідно з яким Львів заклали на честь весілля Лева Даниловича з угорською принцесою Констанцією. Цей династичний шлюб відбувся 1247 р. Подібно до Києва, Галича, та й абсолютної більшості давньоруських міст, Львів виріс не на порожньому місці. Розкопки археологів на Замковій горі і в парку Високий Замок виявили культурний шар часів Київської Русі Х—ХІІ ст. Наслідки археологічних досліджень укупі з вивченням свідчень писемних пам'яток дають підстави вважати, що Львів як замок у системі фортифікацій Галицько-Волинського князівства був збудований Данилом Романовичем на місці давньоруського "городка", що існував на Замковій горі з XII чи навіть XI ст.

(Уривок з Глави 1 іст. Львова І.Крип ’якевича)«На місці, де тепер стоїть Львів, було в прадавніх часах якесь поселення, назва якого не відома. В різних околицях міста: на Високому Замку, Цитаделі, Личакові, Янівськім знаходять час від часу камінні ножі, топірці, стріли, також різні прилади з кості і рогу, ще глиняний посуд дивної форми. Все це знаки, що тут мешкали якісь люди і то дуже давно, - тоді, коли не знали навіть обробки заліза, але коли то було і чи був це наш народ чи якийсь інший - про те важко щось сказати.Львів повстав на тому місці значно пізніше. Це були часи панування славного князя Данила, одного з наймогутніших наших володарів. Це був той князь, який по довгих роках сум’яття навів лад і спокій в галицькій землі. Він відтіснив Поляків і Угрів, які хотіли поділити поміж себе Галичину, здобув люблінську землю, розширив своє панування аж до Карпат і зо мало що не зібрав у своїх руках цілої України. У сусідів він мав велику повагу, слабкі польські князі часто просили у нього помочі і поради. Коли вимерли австрійські князі, то Данилового сина Романа просили зайняти княжий престол у Відні, а ще папа римський прислав Данилові королівську корону. Але могутній князь мав одну велику прикрість - напади Татар. Це був напівдикий народ, що прийшов зі Сходу, з Азії; напав на українську землю, знищив багато міст, зруйнував славний Київ і почав надходити до Галичини. Щоби захиститись від Татар, Данило розпочав будувати по всіх своїх землях замки та міста. Одне з таких міст-укріплень він збудував на горі над рікою Полтвою і в честь свого сина Льва назвав Львовом.

Місце, в якому було зведено Львів, самою природою було створене для укріплення. Довкола стояли величезні ліси, від котрих нині залишилось мало що. В лісах було повно диких звірів, і то не тільки дрібна звірина, але й вовки, дикі і незнані тепер великі тури. По дуплах дерев гніздились рої бджіл, аж мід стікав по стовбурах. Було багато води: ріки і річки мали більше води, як зараз, бо ліси зберігали вологу. Навіть львівська Полтва, тепер невеличка річка, колись під час повені розливалась і робила значну шкоду. В ріках було багато різної риби. Вода і ліси забезпечували людям легке проживання. Гора, на котрій мало знаходитись місто (зараз вона зветься Високим Замком), була з усіх сторін стрімкою, так що ворогові важко було на неї видертись, а навпаки легко було з неї оборонятись. З гори було далеко видно навкруги, так що можна було завчасно побачити ворога і приготуватись до його нападу. За давнім звичаєм гору на самому вершечку укріплено різними спорудами; викопано довкола глибокий рів і насипано із землі високі вали, а коло них зведено огорожу з грубих дерев’яних пнів. В середині укріплення знаходився княжий дім і поряд двірська церковця, віддаль ще інші будинки. Тут будували помешкання також княжі урядники і багатші бояри. Все було з дерева, бо з каміння і цегли тоді будували небагато. Коли поширилась вість про зведення нового міста, до Львова почали сходитись люди з близьких і далеких околиць, тому що під захистом замку жити було безпечніше, як деінде. Також тут скоріше можна було знайти добру роботу. Приходили в першу чергу будівельники, теслярі, столяри та інші ремісники, які сподівались знайти заробіток на новобудовах. Поселялись і селяни-хлібороби, тому що в місті можна було краще продати збіжжя і городину. Були пекарі та різники, які постачали хліб і м’ясо для міщан. Шевці та кравці робили взуття й одяг, ковалі і мечники виробляли різну зброю. Разом з князем прибула в місто княжа дружина, а з нею багато прислуги: одні доглядали коней, інші - худобу, порядкували в замку, виконували всіляку службу. Сюди приїжджало багато молоді з тих, що мали бажання вступити до княжого війська. В подальшому почали з’являтись в місті чужинці-купці, бо біля Львова пролягала давня торгівельна дорога, що йшла з Києва через Володимир до Кракова, Праги і в Німеччину. Були між ними німці, вірмени, татари, жиди, і всі везли до міста нового різні товари. Всі ті приходьки не могли розміститись в місті на горі, тому селились нижче під замком, на рівнині, що йде від гори до Полтви, - там, де зараз є вулиці Жовківська та Замарстинівська. Ця частина міста називається також Підзамче, тому що лежить під замком.По церкві св. Теодора залишилась тільки як пам’ятка площа св. Теодора. По інших, як церкви Спаса, Покрови, Воскресіння, і слід пропав. Були тут також вірменська церква і латинський костьол, бо наш народ вшановував кожну віру і не забороняв нікому відправляти свої богослужіння. Тодішній Львів сполучався з селом Знесення, так що тамтешня парохія зачислялась до львівських. Натомість церква св. Юра стояла вже далеко за містом серед лісів, при ній був монастир, укріплений як малий замок. Тогочасний Львів не належав до великих міст і в ньому було щонайбільше кілька тисяч мешканців. Але вид його був дуже гарний: високо на горі стояв поважний замок, укріплений валами, а під горою кругом стояли міські церкви в оточенні міщанських дворів і домів з садами та городами, за якими над рікою розлягались сіножаті і поля, і ще далі починались старі густі ліси.»