- •Менеджмент персоналу фінансових служб конспект лекцій
- •Тема 1. Менеджмент персоналу як наукова дисципліна і сфера практичної діяльності керівників ………………………………………………….. 6
- •9. Контрольні питання ……………………………………………………………………… 171
- •10. Список літератури ………………………………………………………………………… 173 вступ
- •Тема 1 менеджмент персоналу як наукова дисципліна і сфера практичної діяльності керівників
- •1.1 Персонал і кадри підприємства
- •1.2 Склад фінансових служб
- •1.3 Функції керівників фінансових органів, фінансових підрозділів підприємств щодо управління персоналом і кадровим потенціалом служби
- •1.4 Напрями дослідження процесу управління групами людей - працівниками фінансових служб з позицій теорії менеджменту
- •Система методів управління персоналом підприємства
- •Тема 2 проблеми менеджменту персоналу фінансових служб
- •2.1. Особливості функціонування фінансових служб і формування колективу фінансистів.
- •2.2. Вимоги до професійно-кваліфікаційного складу фінансових служб.
- •2.3. Особливості фінансової відповідальності та їх вплив на формування і функціонування фінансових установ та підрозділів.
- •2.1. Особливості функціонування фінансових служб і формування колективу фінансистів.
- •2.2. Вимоги до професійно-кваліфікаційного складу фінансових служб.
- •Тема 3 формальні та неформальні відносини і виникнення формальних і неформальних груп у фінансових службах
- •3.1. Різні види відносин та їх вплив на формування груп всередині фінансових служб.
- •3.2. Необхідність і методи управління різними групами працівників.
- •3.1. Різні види відносин та їх вплив на формування груп всередині фінансових служб.
- •3.2. Необхідність і методи управління різними групами працівників.
- •Тема 4 вплив конфліктів на морально-психологічний стан колективу і управління конфліктами
- •Функціональні конфлікти у фінансових службах і управління ними.
- •4.2. Зміна морально-психологічного стану колективу внаслідок виникнення конфліктів і їх подолання.
- •4.1. Функціональні конфлікти у фінансових службах і управління ними
- •4.2. Зміна морально-психологічного стану колективу внаслідок виникнення конфліктів і їх подолання
- •Тема 5 управління кадрами фінансової служби як процесом розвитку колективу
- •5.1. Кадрова політика.
- •5.2. Добір і підготовка кадрів фінансових служб.
- •5.3. Перепідготовка і підвищення кваліфікації кадрів фінансистів.
- •5.1. Кадрова політика
- •5.2. Добір і підготовка кадрів фінансових служб
- •5.3. Перепідготовка і підвищення кваліфікації кадрів фінансистів.
- •Тема 6 корпоративна культура фінансової служби
- •6.1. Необхідність формування корпоративної культури та її вплив на результативність фінансової роботи.
- •6.2. Складові корпоративної культури і засоби їх формування та підтримання.
- •6.1. Необхідність формування корпоративної культури та її вплив на результативність фінансової роботи.
- •6.2. Складові корпоративної культури і засоби їх формування та підтримання
- •Тема 7 мотивування в системі менеджменту персоналу
- •7.1. Зміст і методи мотивування працівників фінансових служб.
- •7.2. Особливості мотивування працівників фінансових служб.
- •Зміст і методи мотивування працівників фінансових служб
- •7.2. Особливості мотивування працівників фінансових служб
- •Тема 8 організація робочих місць у фінансових службах
- •8.1. Принципи організації робочого місця.
- •8.2. Особливості організації робочого місця працівника фінансової служби (на вимогу роботи з клієнтами, на вимогу забезпечення безпеки грошових коштів, фінансової інформації тощо).
- •8.1 Принципи організації робочого місця
- •Контрольні питання
- •Список літератури
- •Основна література:
- •Додаткова література:
- •Менеджмент персоналу фінансових служб
1.4 Напрями дослідження процесу управління групами людей - працівниками фінансових служб з позицій теорії менеджменту
Одним з найважливіших складових елементів менеджменту підприємства є управління персоналом як система ефективного управління працівниками і їхньою діяльністю.
Управління персоналом багато в чому розвивається одночасно із загальносвітовою цивілізацією. Так, втратила свою актуальність теза про те, що створення сприятливого робочого клімату саме собою забезпечить найкращі результати. Підприємство стали розглядати як сукупність інтересів різних груп, а персонал — як основний елемент всієї системи управління. Широке поширення одержали різні форми участі працівників у процесах організації праці на підприємстві. Таким чином, людський фактор стає стратегічним фактором ефективного функціонування підприємства в сучасних нестабільних умовах ринку.
В умовах ринкової економіки управління персоналом повинно набувати системності і завершеності на основі комплексного рішення кадрових проблем, впровадження нових і удосконалення існуючих форм і методів кадрової роботи.
Комплексний підхід до управління персоналом передбачає урахування організаційно-економічних, соціально-психологічних, правових, технічних, педагогічних і інших аспектів у їхній сукупності і взаємозв'язку при визначальній ролі соціально-економічних факторів.
Системний підхід до управління персоналом передбачає урахування взаємозв'язків окремих аспектів управління кадрами і виражається у розробці кінцевих цілей, визначенні шляхів їх досягнення, створенні відповідного механізму управління, що забезпечує комплексне планування, організацію і стимулювання системи роботи з персоналом.
Головним елементом усієї системи управління є персонал, який одночасно може бути як об'єктом, так і суб'єктом управління. Останнє являє собою основну специфічну особливість управління персоналом.
Управління персоналом являє собою процес планування, підбору, підготовки, оцінки, навчання та мотивації персоналу, спрямований на ефективне його використання та досягнення цілей підприємства і працівників.
Сутність управління персоналом розкривається за допомогою таких понять, як: трудові ресурси, трудовий колектив, персонал, кадри, людські ресурси, кадровий потенціал.
Трудові ресурси — це фізично розвинута частина населення, що володіє розумовими здібностями і знаннями, які необхідні для роботи у народному господарстві.
Поняття «трудові ресурси підприємства» характеризує його потенційну робочу силу.
Кадровий потенціал підприємства — це гранична величина можливої участі працівників підприємства у його діяльності з урахуванням їх компетентності, психофізичних особливостей, інтересів, мотивацій.
Поняття «трудовий колектив» можна розглядати з двох боків, зокрема, як:
соціальну організацію (представлена адміністративно-правовою структурою);
соціальну спільність (представлена спонтанно виникаючими між особистими зв'язками, структурою малих груп, поділом персоналу підприємства на соціальні групи).
Персонал підприємства — це сукупність його працівників (постійних і тимчасових, кваліфікованих і некваліфікованих), що працюють по найму та мають трудові відносини с роботодавцем.
Кадри являють собою основний (штатний, постійний), як правило, кваліфікований склад працівників підприємства.
У розвинутих капіталістичних країнах поняття «кадри» спочатку замінилося на термін «персонал», а, починаючи з 1970-х рр. поширення отримало поняття «людські ресурси». Це обумовлено усвідомленням економічної доцільності інвестицій у людину, орієнтацією на розвиток її вмінь, здібностей та навичок.
Людські ресурси підприємства — це сукупність соціальних, психологічних і культурних якостей його працівників.
З 80-х років став застосовуватися такий термін, як «трудовий потенціал працівника».
Трудовий потенціал працівника—це сукупність фізичних і духовних якостей людини, що визначають можливість і межі її участі у трудовій діяльності, здатність досягати у визначених умовах певних результатів, а також удосконалюватися в процесі праці.
Елементами трудового потенціалу працівника є:
особисті характеристики (мотиви поведінки, цінності, відносини до праці, творча активність і т. д.);
соціально-демографічні характеристики (стать, вік, національність і т. д); психофізіологічні характеристики (тип темпераменту, стан здоров'я, схильність до певного роду діяльності, працездатність і т. д.);
кваліфікаційні характеристики (рівень освіти, практичний досвід, професіоналізм, творчі здібності і т. д.).
Управління персоналом здійснюється в процесі виконання певних цілеспрямованих дій і передбачає такі основні етапи і функції: визначення цілей і основних напрямків роботи з персоналом; визначення засобів, форм і методів досягнення цілей; організація роботи щодо виконання прийнятих рішень; контроль виконання запланованих заходів; координація розроблених заходів.
Система управління персоналом являє собою комплекс цілей, задач і основних напрямків діяльності, а також різних видів, методів і відповідного механізму управління, спрямованих на підвищення продуктивності праці і якості роботи.
Цілями функціонування системи управління персоналом фінансових служб підприємства є:
підвищення конкурентоспроможності підприємства;
підвищення ефективності діяльності підприємства, зокрема, досягнення максимального прибутку;
забезпечення високої соціальної ефективності функціонування трудового колективу;
формування позитивного іміджу підприємства на ринку.
При формуванні системи управління персоналом підприємства слід враховувати як зовнішні, так і внутрішні чинники (рис. 1.4).
Рис.1.4 Зовнішні, так і внутрішні чинники системи управління персоналом фінансових служб
Система управління персоналом підприємства складається з таких підсистем:
Підсистема загального та лінійного керівництва, що здійснює управління підприємством в цілому, управління окремими функціональними та виробничими підрозділами
Підсистема планування та маркетингу, що виконує розробку кадрової політики, стратегії управління персоналом, аналіз кадрового потенціалу, аналіз ринку праці, організацію кадрового планування та прогнозування потреби в персоналі, організацію реклами
Підсистема управління набором та обліком персоналу. Здійснює організацію залучення і відбору персоналу, обліку зарахування, переміщення, заохочення та звільнення персоналу, професійну орієнтацію, організацію раціонального використання персоналу, управління зайнятістю, діловодство системи управління персоналом
Підсистема управління трудовими відносинами. Проводить аналіз та регулювання групових та особистісних взаємовідносин, відносин керівництва, управління виробничими конфліктами та стресами, соціально-психологічну діагностику, дотримання етичних норм взаємовідносин, управління взаємодією з профспілками
Підсистема забезпечення нормальних умов праці. Виконує такі функції, як: дотримання вимог психофізіології та ергономіки праці, дотримання вимог технічної естетики, охорони праці, військової охорони підприємства та окремих посадових осіб
Підсистема управління розвитком персоналу. Здійснює навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації, адаптацію нових працівників, оцінку кандидатів на вакантну посаду, поточну періодичну оцінку кадрів, організацію раціоналізаторської та винахідницької діяльності, реалізацію ділової кар'єри та службово-професійного просування
Підсистема управління мотивацією поведінки персоналу виконує такі функції: організація нормування та тарифікації трудового процесу, розробка систем оплати праці, розробка форм участі персоналу в прибутках, форм морального заохочення персоналу
Підсистема управління соціальним розвитком. Здійснює організацію громадського харчування, житлово-побутове обслуговування, розвиток культури та фізичного виховання, забезпечення охорони здоров'я та відпочинку, забезпечення дитячими закладами, організацію соціального страхування
Підсистема розвитку організаційної структури управління
Підсистема правового забезпечення
Підсистема інформаційного забезпечення системи управління персоналом.
Чинники, що впливають на формування системи управління персоналом підприємства:
досягнення обґрунтованого співвідношення між організаційно-технічною структурою виробничого потенціалу і структурою трудового потенціалу;
повне та ефективне використання потенціалу працівника і виробничого колективу в цілому;
забезпечення умов для високопродуктивної праці, високого рівня її організації, мотивації, самодисципліни, вироблення у працівника звички до взаємодії і співробітництва;
закріплення працівника на підприємстві, формування стабільного колективу;
забезпечення реалізації бажань, потреб і інтересів працівників відносно змісту праці, умов праці, виду зайнятості, можливості професійно-кваліфікаційного і посадового просування і т. п.; узгодження виробничих і соціальних задач (балансування інтересів підприємства і інтересів працівників, економічної і соціальної ефективності);
підвищення ефективності управління персоналом, досягнення цілей управління при скороченні витрат на робочу силу.