Тема 6 «управлінське рішення: сутність та процес прийняття»

65. Ситуаційний підхід до управління ґрунтується на припущенні, що придатність та ефективність різних методів управління визначається:

1. системою стосунків, що склалася в колективі;

2. ситуацією, в якій опинилась організація;

3. досконалістю володіння менеджером прийомами управління;

4. досконалістю володіння менеджером методами управління;

66. Системний підхід до управління ґрунтується на уявленні про орга­нізацію як:

1. закриту систему, зорієнтовану на довготривале існування завдяки бездоганній роботі кожного з її елементів;

2. відкриту систему, що є сукупністю взаємопов'язаних елементів, зорієнтованих на досягнення цілей в умовах мінливого зовнішнього середовища;

3. систему взаємопов'язаних елементів, кожен із яких виконує одну, притаманну лише йому функцію, що забезпечує існування організації в довготривалій перспективі;

4. закриту систему, зорієнтовану на короткострокове існування завдяки бездоганній роботі кожного з її елементів;

67. Створення науковою фундаменту, що замінює собою старі, тра­диційні методи виконання роботи на ретельне наукове дослідження кож­ного її елементу — це одне з основних положень школи:

1. науки управління;

2. адміністративної;

3. наукового управління;

4. поведінкової;

68. Нова управлінська парадигма, що виникла як поєднання ситуа­ційного і системного підходів до управління, передбачає:

1. поліцентризм в управлінні;

2. ставку на самореалізацію людей;

3. визначення організації як соціотехнічної системи, що націлена на пристосування до зовнішнього середовища;

4. Всі відповіді правильні;

69. Школа управління, що прагне використовувати у науці управлін­ня методи й інструментарій точних наук, — це:

1. адміністративна школа;

2. школа кількісного підходу до управління;

3. раціоналістична школа;

4. школа наукового управління;

70. Підхід до науки управління з точки зору кількісних методів виник:

1. в 50-ті роки XX століття;

2. в 20-ті роки XX століття;

3. у 70-ті роки XX століття;

4. у 80-ті роки XX століття;

71. Кому належить вислів: «Менеджмент — це забезпечення виконання роботи за допомогою інших осіб»:

1. Е. Мейо;

2. М. П. Фоллет;

3. Ф. Тейлору;

4. Г. Форду;

72. Основоположником процесуального підходу в управлінні вва­жають:

1. А. Маслоу;

2. Ф. Тейлора;

3. А. Файоля;

4. Е. Мейо;

73. Управлінські задачі вирішувала за допомогою економіко-математичних методів і моделей:

1. школа наукового управління;

2. адміністративна школа управління;

3. школа науки управління;

4. школа системного управління школа емпіричного управління;

74. Центром вчення стали такі принципи управління індивідуальною працею робітників: науковий підхід до виконання кожного елементу роботи; науковий підхід до підбору, навчання і тренінгу робітника; кооперація з робітниками; розподіл відповідальності за результати роботи між менеджерами і робітниками.

1. Ф. Тейлора;

2. А. Сміта;

3. А. Файоля;

4. Е. Мейо;

75. Назвіть, хто з теоретиків управління першим звернув увагу на те, що кожен вищий рівень управління створюється не для задоволення тих, хто стоїть вище, а для обслуговування тих, хто стоїть нижче:

1. А. Сміт;

2. М. Туган-Барановський;

3. Г. Емерсон;

4. А. Файоль;

76. Працівник отримує розпорядження і звітує тільки перед одним безпосереднім керівником — це принцип:

1. єдиновладдя;

2. єдності дій;

3. підпорядкованості інтересів;

4. скалярного ланцюга;

77. Природний порядок в організації, що має керуючий центр, — це принцип:

1) справедливості;

2) централізації;

3) підпорядкованості інтересів;

4) корпоративного духу;

78. Встановлених правил слід дотримуватися на всіх рівнях скаляр­ного ланцюга — це принцип:

підпорядкованості інтересів;

скалярного ланцюга;

справедливості;

централізації;

79. Способи впливу на окремих працівників та виробничі колективи в цілому, необхідні для досягнення цілей підприємства, — це:

1. методи управління;

2. принципи управління;

3. функції управління;

4. стилі управління;

80. До економічних методів управління не належить:

1. преміювання;

2. система податків;

3. підвищення по службі;

4. штрафні санкції;

81. До адміністративних методів управління помилково віднесено:

1. посадові інструкції;

2. розпорядження;

3. накази;

4. присвоєння почесного звання;

82. Наука управління передбачає наступний науковий підхід:

1. системний

2. аналітичний

3. математичний

4. процесний

83. Науковий підхід до управління, який є сукупністю безперервних, послідовних і взаємопов’язаних дій це:

1. процесний

2. системний

3. економічний

4. прогнозтичний

84. Послідовність в якій виконуються основні функції менеджменту – наступна:

1. планування, організація, мотивація і контроль

2. організація, планування, мотивація і контроль

3. планування, мотивація і контроль. організація

4. організація, планування, мотивація і контроль

85. Послідовність етапів процесу управління:

1. ціль, проблема, ситуація, рішення.

2. проблема, ціль ситуація, рішення.

3. проблема, ситуація, ціль рішення.

4. проблема, ситуація, рішення. ціль

86. До соціально-психологічних методів управління помилково від­несено:

1. усні розпорядження;

2. нагородження похвальною грамотою;

3. почин і новаторство;

4. обмін досвідом;

87. Керівник ставить задачу, віддає розпорядження, розподіляє обов’язки, призначає виконавців. Який метод менеджменту при цьому слід використовувати:

1. організаційного впливу.

2. адміністративного впливу

3. економічного впливу

4. цивільно-процесуального впливу

88. Математичні методи відносять до методів:

1. непрямої дії

2. опосередкованої дії

3. прямої дії

4. всі відповіді вірні

89. Метод соціального регулювання передбачає:

1. контроль за діяльністю адміністрації організації

2. контроль за діяльністю соціальних виплат

3. контроль за розподілом грошових коштів

4. контроль за діяльністю робітників в організації

90. Укладання договорів, контрактів з іншими підприємствами на поставку товарів, виконання робіт і надання послуг − це:

1. правові акти;

2. правові норми;

3. правові відносини;

4. договірні відносини;

91. Нормування витрат часу, виробітку, чисельності робітників − це:

1. організаційні методи управління;

2. оперативно-розпорядчі методи управління

3. економічні методи управління

4. адміністративні методи управління

92. Методи, націлені на деталізацію планів, регулювання виробничо­го процесу і господарської діяльності, забезпечення чітких дій апарату уп­равління і злагодженої роботи всіх підрозділів підприємства, − це:

1. організаційні методи управління

2. оперативно-розпорядчі методи управління

3. економічні методи управління

4. адміністративні методи управління

93. Управлінські завдання концептуального характеру вирішуються на:

1. інституційному рівні управління

2. середньому рівні управління

3. нижчому рівні управління

4. із залученням усіх працівників організації

94. Завдання, що пов'язані з техніко-технологічною стороною фун­кціонування виробництва, не включають:

1. освоєння нової техніки

2. реконструкцію виробничих цехів

3. реорганізацію структури управління

4. модернізацію існуючого обладнання

95. Вкажіть правильне визначення управлінської проблеми :