Тема 12 «влада і лідерство в менеджменті»

245. Рішення, які врівноважують протиріччя, що виникають,- це:

1) організаційні;

2) запрограмовані;

3) незапрограмовані;

4) компромісні.

246. Рішення, обґрунтовані об'єктивними аналітичними процеса­ми,- це:

1) організаційні;

2) інтуїтивні;

3) раціональні;

4) компромісні.

247. До характерних ознак колективу не належить:

1. спільна мета

2. взаємодія людей у процесі досягнення їх спільної мети

3. однорідність за віковим та професійним складом

4. постійність взаємодії протягом всього часу існування колективу

248. До причин, що обумовлюють виникнення неформальних груп, не відносять:

1. економічна доцільність

2. потреба у захисті

3. психологічна близькість і симпатія

4. бажання раціоналізувати свою роботу і підвищити її продуктивність

249.До неформальних груп в організації належать:

1. Рада акціонерів

2. група підтримки звільненого директора заводу

3. профспілковий комітет

4. проектні команди

250.До формальних груп підприємства не слід відносити:

1. профспілковий комітет

2. групу любителів підводного плавання

3. футбольну команду підприємства

4. проектні команди

251. Вкажіть, яка з ознак стосується неформальних груп:

1. створюються як структурні підрозділи в організації

2. формуються для виконання регулярної функції

3. складається відповідний розподіл ролей та позицій

4. створюються членами організації згідно з їх взаємними симпатія­ми, спільними інтересами тощо

252. До чинників, що впливають на роботу групи, відносять:

1. розмір та склад групи

2. статус членів групи

3. групові ролі

4. всі перелічені чинники

253. Розвиток колективу (групи) відбувається за такими стадіями:

1. формування групи, притирання, нормалізація стосунків, інтеграція діяльності

2. формування, боротьба, нормалізація, розпад, імплементація відносин

3. притирання, розпад, нормалізація, імплементація

4. боротьба, розмежування, інтеграція діяльності, криза

254.До позитивних наслідків конфлікту у групі не належить:

1. досягнення консенсусу у спірному питанні

2. бажання співробітництва

3. зростання групової одностайності

4. поліпшення взаємовідносин між членами групи

255.До структурних методів управління конфліктами не відносять:

1. роз'яснення підлеглим вимог до роботи

2. координацію та інтеграцію спільної роботи

3. знаходження компромісу

4. встановлення загальноорганізаційних комплексних цілей діяльності

256.Влада, що передбачає використання людиною як основного інс­трументу впливу на інших свої знання, — це:

1. еталонна влада

2. законна влада

3. експертна влада

4. харизматична влада

257.Влада, що передбачає використання людиною як основного інс­трументу впливу на інших свої особисті риси, — це:

1. влада винагороди

2. законна влада

3. експертна влада

4. харизматична влада

258.Вкажіть форму влади, яку слід використовувати у випадках, ко­ли активним мотивуючим фактором є потреби найвищого рівня:

1. експертну владу

2. владу винагороди

3. владу переконання

4. еталонну владу

259. З'ясуйте, який вид влади базується на ефективному переда­ванні керівником своєї точки зору іншим:

1. влада переконання

2. еталонна влада

3. законна влада

4. влада співробітництва

260. Назвіть тип влади, який передбачає вплив на підлеглих через традиції, здатні задовольнити потребу виконавця у захищеності і прина­лежності:

1. експертна влада

2. влада переконання

3. законна влада

4. еталонна влада

261. Назвіть стиль управління, що відповідає «Системі 3» за класифі­кацією Р. Лайкерта:

1. доброзичливо-консультативний

2. експлуататорсько-авторитарний

3. доброзичливо-авторитарний

4. консультативно-демократичний

262. «У виконавців відсутнє або нерозвинуте честолюбство, і вони прагнуть уникати відповідальності, бажають, щоб ними керували» — це одна із тез Д. Мак-Грегора:

1. теорії «X»

2. теорії «Y»

3. теорії «Z»

4. теорії «XY»

263. Авторами управлінської решітки, яка розглядала різні варіанти співвідношення поведінки керівників залежно від того, про що вони дбають в першу чергу — про виконання виробничих завдань чи про збереження нормальних стосунків у керованій ними групі, є:

1. Р. Блейк і Дж. Моутон

2. В. Врум і Ф. Йєттон

3. П. Герсі і К. Бланшар

4. В. Врум і Дж. Моутон

264. Модель Т. Мітчела і Р. Хауса — це теорія, що розглядає:

1. поведінкові аспекти лідерства

2. ситуаційні аспекти лідерства

3. дії лідера, обумовлені його особистими якостями

4. дії лідера, обумовлені його діловими якостями

265. Автократично-ліберальний континум стилів керування запро­понований:

1. П. Герсі

2. Д. Мак-Грегором

3. К. Левіним

4. В. Врумом та Ф. Йєттоном

266. Теорія, яка головним інструментом впливу на поведінку людей вважає встановлення цілей і визначення шляхів їх досягнення, — це:

1. модель Фідлера

2. модель Р. Блейка і Дж. Моутон

3. модель Врума — Йєттона

4. модель Т. Мітчела і Р. Хауса

267. Вкажіть, яка з названих теорій не належить до ситуаційних.

1. теорія життєвого циклу П. Герсі і К. Бланшара

2. модель Врума — Йєттона

3. теорія «X» та «У» Д. Мак-Грегора

4. модель І Мітчела і R Хауса

268. Назвіть модель лідерства, що висуває такі фактори впливу на поведінку менеджера, як: відносини між менеджером і колективом, структуру завдання, посадові повноваження:

1. модель T. Мітчела і Р. Хауса

2. модель Фідлера

3. модель Д. Мак-Грегора

4. модель П. Герсі і К. Бланшара

269. До психологічної групи лідерських якостей відноситься:

1. Об'єктивність

2. Прагнення до постійного самовдосконалення

3. Здатність керувати емоціями

4. Панорамність мислення

270.До когнітивних лідерських якостей відносяться:

1. Професійна предметність

2. Прагнення до постійного самовдосконалення

3. Здатність керувати емоціями

4. Здатність до екстраполяції

271. Який стиль керівництва необхідно застосувати в форсмажорних ситуаціях:

1. Демократичний

2. Авторитарний

3. Ліберальний

4. Змішаний

272. Влада, при якій підлеглий вірить, що керівник може заохотити його за виконану роботу, називається владою:

1. Примусу

2. Винагороди

3. Еталонною

4. Законною

273. Який тип влади може викликати у підлеглих негативну реакцію:

1. Примусу

2. Винагороди

3. Еталонна

4. Законна

274. Стиль керівництва, спрямований на участь членів колективу в обговоренні важливих питань його функціонування, це:

1. Демократичний

2. Авторитарний

3. Бюрократичний

4. Патріархальний

275. Стиль управління, при якому керівник сам визначає групові цілі, сам приймає рішення, - це:

1. Демократичний

2. Авторитарний

3. Бюрократичний

4. Патріархальний

276. Стиль управління, за яким керівники всіх рівнів займають своє місце в структурі управління організацією і мають право на виконання даних їм повноважень, - це:

1. Демократичний

2. Авторитарний

3. Бюрократичний

4. Патріархальний

277. Стиль управління, при якому за лідером визнаються видатні, єдині в своєму роді якості, - це:

1. Харизматичний

2. Авторитарний

3. Бюрократичний

4. Патріархальний

278. Тип влади, при якому вплив здійснюється через розумну віру та виконавець приймає на віру знання і цінність знань керівника - це влада:

1. Примусу

2. Експертна

3. Еталонна

4. Законна

279. Тип влади, який формується на засадах харизми та на особистих якостях та здібностях лідера, - це:

1. Примусу

2. Експертна

3. Еталонна

4. Законна

280.До поведінкових теорій лідерства відносять :

1. Модель Фідлера

2. Модель Герсі і Бланшара

3. Теорію Лайкерта

4. Модель Гауза і Мітчела

281.До ситуаційних підходів до керівництва та лідерства не відноситься :

1. Модель Фідлера

2. Модель Герсі і Бланшара

3. Теорія Лайкерта

4. Модель Гауза і Мітчела