2 Проектування ремонту, підсилення чи заміни конструкцій будівлі

У розрахунково-конструктивній частині проекту викладаються розрахунки і конструювання несучих залізобетонних і кам’яних конструкцій надземної і підземної частин будівлі чи споруди при їх підсиленні чи заміні, а також розробляються заходи з ремонту пошкоджених конструкцій.

Розрахунок несучих залізобетонних і кам’яних конструкцій чи їх підсилення починається з розробки розрахункових схем для визначення зусиль, що діють в перерізах від несприятливих сполучень навантажень. Проводиться аналіз розрахункових схем будівлі чи споруди, котрі можливо застосовувати в розрахунках. Обґрунтовується прийнятий метод розрахунку. Статичний розрахунок рам виконується за допомогою ЕОМ.

Розрахунок і конструювання елементів основних несучих конструкцій та їх підсилення виконують у повній відповідності зі СНиП 2.03.01-84*, СНиП 2.03.01-84 і ДБН В.3.1-1-2002.

Розрахунок конструкцій рекомендується виконувати в такій послідовності:

1. Для матеріалу, із якого виготовлена конструкція чи виконане підсилення, за відповідними будівельними нормами і правилами прийняти розрахункові характеристики.

2. Визначити розрахункові значення навантажень і скласти розрахункову схему.

3. Визначити зусилля в небезпечних перерізах від дії зовнішнього навантаження.

4. Виконати розрахунок конструкції за граничними станами першої і другої груп.

5. Виконати розрахунок вузлів.

6. Усі збірні конструкції, які використовуються при заміні, перевірити на дію зусиль, що виникають при виготовленні, транспортуванні та монтажі.

При оформленні розрахунків слід прагнути коротко і водночас ясно та чітко викладати їх теоретичні основи. Рекомендується застосовувати табличні форми. Розрахунок ілюструють необхідними розрахунковими схемами та кресленнями.

Графічна частина розділу з проектування чи підсилення конструкцій може мати такий зміст:

Викреслюють маркувальну схему конструктивних елементів будівлі з позначенням місць ремонту, підсилення чи заміни конструкцій (нові конструктивні елементи і місце ремонту підсилення конструкцій необхідно виділяти жирними лініями) в масштабі 1:100, 1:200, 1:400 (залежно від розмірів будинку в плані); опалубкові креслення залізобетонного конструктивного елемента, обойми, вказують габаритні розміри конструкції, місця розташування закладних деталей, отворів.

Розробляють схеми армування залізобетонних конструкцій, а також схеми підсилення конструкцій металевими елементами і т. п. Викреслюють характерні перерізи в масштабі 1:10, 1:20; арматурні та інші вироби.

Для балкових елементів конструкцій необхідно побудувати обвідні епюри моментів і епюри матеріалів. На аркушах повинні бути накреслені також відповідні розрахункові схеми.

Складаються специфікації, а також відомість витрат сталі на один елемент.

Для попередньо напружених сталевих елементів обов’язково вказують значення контрольованого напруження, спосіб і послідовність натягу чи стиснення цих елементів, а для попередньо напружених залізобетонних конструкцій – міцність бетону в момент його обтиснення.

При порівнянні варіантів підсилення чи заміни конструкцій (за необхідністю) можна використовувати опубліковані в технічній літературі рішення, а також індивідуально розроблені конструкції. Необхідно прагнути до розробки індивідуальних нетипових конструкції із застосуванням для їхнього виготовлення найбільш прогресивних матеріалів.

При варіантному проектуванні студент повинен вирішувати питання виготовлення, транспортування і монтажу конструктивних елементів.

Добір варіантів несучих конструкцій і способів підсилення для порівняння погоджується з керівником проекту.

За розробленими варіантами способів підсилення конструкцій складають техніко-економічні показники, на підставі яких вибирають оптимальні рішення.

Найкращій варіант конструктивного рішення характеризують мінімальні приведені витрати.

На аркуші в плакатній формі викреслюють варіанти конструкцій чи способів підсилення, що порівнюються, та їхні техніко-економічні показники.

Прийнятий до розроблення варіант виділяють.

У дипломному проекті студент продовжує науково-дослідну роботу (за необхідністю), що виконував раніше у студентському науковому гуртку. Елементи дослідницької роботи повинні бути тісно пов’язані з темою дипломного проекту.

Обсяг НДРС може складати 20-30 % обсягу дипломного проекту.

Науково-дослідна робота може мати експериментальний, теоретичний характер або являти собою поглиблену розробку варіантної розрахунково-конструктивної частини проекту.

Результати науково-дослідної роботи викладаються в пояснювальній записці в такому порядку:

1. У вступі наводяться загальні відомості з проробленого питання; визначається його актуальність, розкривається повна формула дослідження, формулюється мета роботи;

2. В аналітичному огляді при висвітленні задач дослідження характеризується стан питання, подається постановка задач дослідження, наводиться опис методики проведення, збору та опрацювання результатів досліджень; формулюються висновки і пропозиції.

Результати НДРС повинні відображатися в графічній частині проекту.