Перелік завдань для модульного контролю

Предмет дисципліни «Психологія ділового спілкування» розглядається як:

А. моральна сторона спілкування людей, свідомі прояви інтелекту, емоцій, волі й несвідомих проявів психіки членів спілкування й ділових груп.

Б. психологічна й моральна сторона діяльності й спілкування людей, а також психічні процеси, властивості й стани ділових груп.

В. ідеальна психічна реальність, що включає в себе свідомі прояви інтелекту, емоцій, волі, а також несвідомі прояву людської психіки.

Спілкування – це:

А. процес встановлення та підтримки контактів з іншими людьми з метою здійснення сумісної діяльності.

Б. процес обміну між людьми або іншими соціальними суб’єктами цілісними знаковими повідомленнями, у яких відображені інформація, знання, ідеї, емоції тощо. В.різноманітні контакти між людьми, зумовлені потребами спільної діяльності.

Спілкування — це:

А. один із виявів соціальної взаємодії, в основі якого лежить обмін думками, почуттями, волевиявленнями з метою інформування. Б. не тільки все те, що створене руками й розумом людини, а й вироблений століттями спосіб суспільного поводження, що виражається в народних звичаях, віруваннях, у ставленні один до одного. В. найважливіший, універсальний засіб організації та координації всіх видів суспільної діяльності.

4. Спілкування включає:

А. комунікацію, перцепцію, інтеракцію. Б. комунікацію, перцепцію, інтеграцію.

В. комунікацію, інтеракцію, інтеграцію.

Комунікативна сторона спілкування – це:

А. організація взаємодії між індивідами.

Б. обмін інформацією між партнерами по спілкуванню.

В. процес сприйняття восприятия між партнерами по спілкуванню.

Перцептивна сторона спілкування – це:

А. намір учасників впливати один на одного.

Б. процес формування образу іншої людини.

В. процес надбання індивідуального досвіду людиною.

Ефект стереотипізації полягає в тому, що:

А. судження про людину виноситься на підставі свого обмеженого досвіду або устояної думки інших.

Б. судження про людину виноситься на підставі колективного обговорення.

В. судження про людину виноситься на підставі свого обмеженого досвіду.

Стереотипізація:

А. спрощує процес пізнання іншої людини. але в той же час вона приводить до виникнення упередження, що створює не тільки неправильне враження в того або іншого працівника про людину, але й погану думку про нього.

Б. спрощує процес пізнання іншої людини.

В. спрощує процес пізнання іншої людини. але й приводить до виникнення упередження.

Виникнення тих чи інших ефектів сприйняття має на увазі:

А. комунікативна сторона спілкування.

Б. перцептивна сторона спілкування.

В. інтерактивна сторона спілкування.

10.

3. Механізм міжособистісного сприйняття у спілкуванні, який характеризує розуміння та інтерпретацію співрозмовника шляхом ототожнення себе з ним, називається:

А. стереотипізація.

Б. рефлексія.

В. ідентифікація.

11.

Рефлексивне слухання – це:

А. об’єктивний зворотний зв’язок з мовцями, що використовується як контроль точності сприйняття почутого.

Б. об’єктивний зворотний зв’язок з мовцями, що використовується як засіб встановлення взаєморозуміння між тими, хто розмовляє.

12.

Рефлексивне слухання використовується в ситуаціях:

А. коли мовець потребує не стільки емоційної підтримки, скільки допомоги при рішенні певних проблем.

Б. коли мовець потребує не стільки допомоги при рішенні певних проблем, скільки емоційної підтримки.

13.

3. Емпатія – це:

4. А. співпереживання іншій людині, здатність почувати те ж, що й співрозмовник, розуміти його не “розумом”, а “серцем”.

5. Б. розуміння емоційного стану співрозмовника, проникнення в переживання іншої людини.

14.

Спілкування виконує наступні функції: А. інформаційну, експресивну, прагматичну;

Б. інформаційну, впливову, емоційну;

В. експресивну, прагматичну, впливову.

15.

Інформаційна функція спілкування означає: А. що завдяки соціальній комунікації в суспільстві передається інформація про ставлення людей до природних явищ, суспільних процесів тощо. Б. що завдяки соціальній комунікації в суспільстві передається інформація про вплив людини на природні та соціальні явища. В. що завдяки соціальній комунікації в суспільстві передається інформація про предмети, їх властивості, явища, дії та процеси.

16.

Експресивна функція спілкування визначає: А. здатність соціальної комунікації передавати оціночну інформацію про предмети або явища. Б. здатність соціальної комунікації передавати інтерактивну інформацію про предмети або явища. В. здатність соціальної комунікації передавати змістовну інформацію про предмети або явища.

17.

Спілкування включає:

А. комунікацію, перцепцію, інтеракцію; Б. комунікацію, перцепцію, інтеграцію;

В. комунікацію, інтеракцію, інтеграцію.

18.

За змістом спілкування поділяють на:

А. матеріальне, дійове, кондиційне, мотиваційне.

Б. матеріальне, дійове, кондиційне, мотиваційне, інформаційне.

В. матеріальне, дійове, кондиційне, мотиваційне, мовлене.

19.

За метою спілкування поділяють на:

А. біологічне, матеріальне;

Б. соціальне, матеріальне;

В. біологічне, соціальне.

20.

Матеріальне спілкування – це:

А. обмін думками, ідеями, які у свою чергу служать засобами задоволення актуальних потреб суб’єктів. Б. обмін продуктами й предметами діяльності, які у свою чергу служать засобами задоволення актуальних потреб суб’єктів.

21.

Когнітивне спілкування – це:

А. обмін думками, ідеями, які у свою чергу служать засобами задоволення актуальних потреб суб’єктів.

Б. обмін знаннями, які у свою чергу служать засобами задоволення актуальних потреб суб’єктів.

22.

Діяльне спілкування – це:

А. обмін діями, операціями, уміннями, навичками.

Б. обмін знаннями.

23.

Навчання як процес передачі та засвоєння соціального досвіду відбувається під час:

А. матеріального спілкування.

Б. когнітивного спілкування.

В. діяльного спілкування.

24.

Кондиційне спілкування – це:

А. обмін психічними або фізіологічними станами.

Б. обмін інформацією, що розширює кругозір, що вдосконалює й розвиває здібності.

25.

Біологічне спілкування – це спілкування:

А. необхідне для підтримки, збереження й розвитку організму й пов’язане із задоволенням основних органічних потреб.

Б. необхідне для підтримки, збереження й розвитку організму й пов’язане із задоволенням основних духовних потреб.

26.

Соціальне спілкування переслідує мету:

А. розширення й зміцнення міжособистісних контактів, установлення й розвитку інтерперсональних відносин, особистісного росту індивіда.

Б. поглиблення міжособистісних контактів, установлення й розвитку інтерперсональних відносин, особистісного росту індивіда.

27.

Засоби спілкування – це:

А. способи кодування, передачі, переробки й розшифрування інформації, переданої в процесі спілкування від одного живої істоти іншої;

Б. мова, міміка, жести, пантоміміка;

В. вербальні та невербальні знаки передачі інформації.

28.

Які з перерахованих засобів спілкування відносяться до невербальних? А. жести. Б. вираження обличчя. В. міміка. Г. пози.

29.

До перцептивної сторони спілкування входить:

А. стереотипізація.

Б. каузальна атрибуція.

В. ідентифікація.

Г. рефлексія.

Д. усі перелічені механізми є частиною перцептивної сторони спілкування.

30.

У вербальній комунікації приймає участь:

А. комунікатор.

Б. реципієнт.

В. комунікатор і реципієнт.

31.

Під час вербальної комунікації з інформацією відбувається:

А. кодування.

Б. декодування.

В. передача.

Г. усі перелічені процеси.

32.

До вербальних засобів спілкування відносяться: А. інтонації голосу. Б. усна й письмова мова. В. усне мовлення. Г. письмова мова.

33.

Укажіть сторону спілкування, що включає побудову загальної стратегії взаємодії:

А. інтерактивна.

Б. комунікативна.

В. перцептивна.

34.

Бар’єри спілкування – це:

А. психологічний феномен, що виникає в ході спілкування коммуникатора й реципієнта та супроводжується виникненням почуття ворожості, недовіри до самого коммуникатора, що поширюється й на передану їм інформацію.

Б. психологічний феномен, що виникає в ході спілкування коммуникатора й реципієнта та супроводжується виникненням товариських почуттів, довіри коммуникатору, що поширюється й на передану їм інформацію.

35.

До основних видів бар'єрів спілкування відносяться:

А. комунікативний, перцептивний, інтерактивний.

Б. некомпетентності, стилю спілкування, установки.

В. неспівпадання рольових очікувань, характетеру, модальностей.

36.

Неправильне ставлення у процесі спілкування партнерів по спілкуванню один до одного належить до бар’єрів спілкування:

А. мовленєвого.

Б. стилю спілкування.

В. некомпетентності.

37.

Механізми психологічного захисту – це:

А. процес інтрапсихічної адаптації особистості за рахунок підсвідомої переробки інформації, що надходить.

Б. специфічні прийоми, які використовує особистість для того, щоб знизити рівень неприємних переживань. В. механізм людської свідомості по перебудові системи установок, що спрямована на зниження емоційного напруження та недопущення психічної травми.

Г. захист особистості від усвідомлення неприємних висновків (витісняючи неприємні висновки у підсвідоме).

38.

Компенсаторні характеристики психологічного захисту:

А. Неусвідомлене, але сильне бажання знищити переживання, що травмують особистість, з наступною заміною на більш комфортні переживання.

Б. Переміщення неприємних переживань зі сфери свідомого до неусвідомленого.

В. Акцент не на логіку, а на емоції. Як наслідок система психологічного захисту є високостійкою до критики ззовні.

39.

Заперечення – це психологічний захист як:

А. спроба ігнорувати реальну подію, яка турбує особистість.

Б. прагнення уникнути нової інформації, не сумісної з позитивними уявленнями про себе, що склалися.

40.

Уникнення – це психологічний захист як:

А. уникнення внутрішнього конфлікту шляхом активного вимикання зі свідомості не інформації про те, що трапилося, у цілому, а тільки дійсного, але неприйнятного мотиву своєї поведінки.

Б. уникнення внутрішнього конфлікту шляхом активного вимикання зі свідомості тільки дійсного, але неприйнятного мотиву своєї поведінки, а не інформації про те, що трапилося, у цілому.

41.

Пригнічення – це психологічний захист як:

А. Видалення чогось зі свідомості й утримання на відстані від свідомості.

Б. Видалення чогось зі свідомості й утримання деякий час від свідомості.

42.

Раціоналізація – це:

А. усвідомлення і використання у мисленні тільки тієї частини сприйманої інформації, завдяки якій власна поведінка з'являється як добре контрольованою й не суперечливою об'єктивним обставинам, це знаходження прийнятних причин або підстав для неприйнятних думок або дій.

Б. псевдорозумове пояснення людиною своїх бажань, учинків, у дійсності викликаних причинами, визнання яких грозило б втратою самоповаги.

43.

Проекція – це:

А. приписування іншій людині, тварині або об'єкту якостей, почуттів і намірів, які виходять від самого, що приписує.

Б. вид захисту, який пов'язаний з несвідомим перенесенням неприйнятних власних почуттів, бажань і прагнень на інших з метою перекладання відповідальності за те, що відбувається усередині «Я», на навколишній світ.

44.

Ідентифікація – це:

А. несвідоме перенесення на себе почуттів й якостей, властивих іншій людині й недоступних, але бажаних для себе.

Б. неусвідомлюване наслідування зразкам, ідеалам, що дозволяє перебороти власну слабість і почуття неповноцінності.

45.

Відчуження – це:

А. захист, що приводить до ізоляції, відокремлення усередині свідомості особливих зон, пов'язаних з факторами, що травмують.

Б. захист, що приводить до активізації усередині свідомості особливих зон, пов'язаних з факторами, що травмують.

46.

Заміщення – це: захист від тривожної або навіть нестерпної ситуації за допомогою перенесення реакції з «недоступного» об'єкта на інший об'єкт – «доступний», або заміни неприйнятної дії на прийнятне.

А. Так.

Б. Ні.

47.

Сновидіння – вид заміщення, у якому відбувається переорієнтація, тобто перенесення недоступної дії в інший план: з реального миру в мир сновидінь.

А. Так.

Б. Ні.

48.

Сублімація – це заміщення інстинктивної дії реалізації мети й використання замість нього іншої, що не суперечить вищим соціальним цінностям.

А. Так.

Б. Ні.

49.

Катарсис – захист, пов'язаний з такою зміною цінностей, яка приводить до ослаблення впливу фактору, що травмує.

А. Так.

Б. Ні.

50.

50. Реактивне утворення – це підміна поведінки або почуття прямо протилежним дійсному бажанню.

А. Так.

Б. Ні.

51.

Зворотне почуття – це зміна спрямованості імпульсу.

А. Так.

Б. Ні.

52.

Аскетизм –контроль над інтенсивністю потягів, який демонструється з видом повної переваги.

А. Так.

Б. Ні.

53.

Ізоляція афекту – це відділення частини ситуації, що викликає зухвалу тривожність, від іншої щиросердечної сфери.

А. Так.

Б. Ні.

54.

Регресія – повернення на більш ранній рівень розвитку або до способу вираження, який більш простий і більш властивий дітям.

А. Так.

Б. Ні.

55.

Розщеплення – являє собою поділ позитивних і негативних образів людини.

А. Так.

Б. Ні.

56.

Девальвація – применшення партнера, зведення його значення до мінімуму аж до презирливого ставлення до нього.

А. Так.

Б. Ні.

57.

Ідеалізація – зворотна реакція, що проявляється в перебільшенні значущості й престижу іншої людину.

А. Так.

Б. Ні.

58.

Всемогутність – перебільшення власної влади й значущості.

А. Так.

Б. Ні.

59.

Інтроекція – це прагнення привласнювати переконання й установки інших людей без критики й робити їхніми своїми власними.

А. Так.

Б. Ні.

60.

За характером комунікантів у просторі та часі розрізняють спілкування: А. контактне.

Б. дистантне. В. інтимне.

61.

Під час ділової бесіди Ви будуте підтримувати вдстань між Вами та співрозмовником:

А. 15-46 см.

Б. 0,5-1,2 м.

В. 1,2—3,7 м.

Г. 3,7 м і більше.

62.

Під час публічного виступу Ви будуте підтримувати вдстань між Вами та аудіторією:

А. 15-46 см.

Б. 0,5-1,2 м.

В. 1,2—3,7 м.

Г. 3,7 м і більше.

63.

Компонентами контактного спілкування є:

А. ситуація, жести, міміка, інтонація.

Б. повідомлення, мова, листування.

64.

До видів дистантного спілкування належать:

А. ситуація, жести, міміка, інтонація.

Б. розмова телефоном, листування.

65.

За наявністю чи відсутністю будь-якого посередника розрізняють спілкування:

А. безпосереднє й опосередковане.

Б. пряме та непряме.

66.

До прямого спілкування відносятья:

А. розмова, бесіда.

Б. пресконференція, публічний виступ.

В. доповідь, лекція.

67.

До непрямого спілкування відносяться:

А. телефонна розмова, листування.

Б. SMS повідомлення, internet спілкування.

В. радіопередача, телевізійна передача.

68.

За формою існування мови розрізняють спілкування:

А. вербальне й невербальне.

Б. графічне й знакове.

В. усне й письмове.

69.

З погляду змінної — постійної позиції «я — мовця» і «ти — слухача» розрізняють спілкування:

А. діалогічне.

Б. монологічне.

В. групове.

70.

Ділове спілкування – це:

А. процес взаємодії ділових партнерів, спрямований на

організацію й оптимізацію того або іншого виду предметної діяльності.

Б. процес міжособистісного спілкування, спрямований на взаємодію для одержання результатів спілкування.

В. комунікація, спрямована на взаємний вплив і поліпшення партнерських відносин.

71.

Діалог — це двосторонній обмін інформацією (розмова, спілкування):

А. між двома людьми в вигляді питань та відповідей.

Б. людиною та комп'ютером у вигляді питань та відповідей.

72.

Основною ознакою діалогу є:

А. намір.

Б. цілеспрямованість.

В. правила ведення розмови.

73.

73. За кількістю учасників розрізняють спілкування: А. міжособистісне.

Б. масове. В. монологічне.

74.

Масове спілкування – це:

А. множинні, безпосередні контакти незнайомих людей.

Б. комунікація, опосередкована різними видами масової інформації.

75.

Міжособистісне спілкування – це:

А. безпосередній контакт людей у групах або парах, постійних по складу учасників.

Б. опосередкований контакт людей у групах або парах, постійних по складу учасників.

76.

З погляду ситуації спілкування і взаємостосунків тих, хто спілкується, розрізняють спілкування: А. інтимне. Б. приватне. В. офіційне.

77.

Соціально-психологічна адаптація - це процес пристосування людини до умов життєдіяльності у групі.

А. Так.

Б. Ні.

78.

До факторів професійної адаптації відносяться:

А. ставлення людини до обраної професії і бажання працювати в певній галузі знань.

Б. прагнення поглибити знання про особливості професії, стати фахівцем в обраній спеціальності.

В. уміння застосовувати знання на практиці.

Г.  задоволеність міжособистісними відносинами в колективі.

79.

Факторами психологічної адаптації є:

А.       успішність (неуспішність) професійної, соціальної та біологічної адаптацій (професійне самовизначення, соціальний статус, сформованість соціально-значимих здібностей, якостей, становище в колективі, задоволення (незадоволення) особистим статусом, можливість прояву індивідуальності та ін.).

Б.       характерологічні особливості і якості особистості.

В.       вміння здійснювати психологічну саморегуляцію поведінки і діяльності.

80.

Внутрішні критерії соціально-психологічної адаптації:

А. стан задоволення процесом і результатом професійної, соціальної та біологічної адаптації.

Б. пристосування до об’єкту адаптації.

В. ефективність взаємодії людини з відповідним середовищем.

81.

Зовнішні критерії соціально-психологічної адаптації:

А.       виконання людиною правил і вимог виробничого процесу.

Б. пристосування до характеру, змісту, умов і організації праці.

В. уміння застосовувати знання на практиці.

Г. безконфліктна поведінка.

Д. комунікативна компетентність.

Е. вироблення власного стилю поведінки.

82.

Яке з наведених визначень емоцій є найбільш повним і правильним?

А. емоція - це оцінка зовнішніх та внутрішніх ситуацій в життєдіяльності людини.

Б. емоція - це психічні процеси, які відображають особистісну значущість в житті людини.

В. емоція - це загальна активна форма переживання організмом своєї життєдіяльності.

84. 83.

84. Загальний емоційний стан, який своєрідно забарвлює на певний час діяльність людини, характеризує її життєвий тонус – це:

А. настрій.

Б. стрес.

В. фрустрація.

Сильне короткочасне збудження, що виникає раптово завдяки несподіваним гострим життєвим ситуаціям та оволодіває людиною так сильно, що вона втрачає здатність контролювати свої дії та вчинки – це:

А. стрес.

Б. афект.

В. пристрасті.

Зовнішні вираження емоцій і почуттів виявляються:

А. у прискореному серцебитті.

Б. у руховій та вокальній міміці.

В. у підвищеному кров’яному тиску.

Внутрішні вираження емоцій і почуттів виявляються:

А. у інтонаціях мовлення, рухах очей.

Б. у руховій та вокальній міміці.

В. у прискореному серцебитті.

Стенічні емоції та почуття – це:

А. ті емоції і почуття, що посилюють активність, спонукають до діяльності;

Б. ті емоції і почуття, що пригнічують людину, зменшують її активність, демобілізують;

В. ті емоції і почуття, що проходять спільний для всіх вищих психічних функцій шлях розвитку від вищих соціальних форм до внутрішніх психічних процесів.

Астенічні емоції та почуття – це:

А. ті емоції і почуття, що посилюють активність, спонукають до діяльності.

Б. ті емоції і почуття, що пригнічують людину, зменшують її активність, демобілізують.

В. ті емоції і почуття, що проходять спільний для всіх вищих психічних функцій шлях розвитку від вищих соціальних форм до внутрішніх психічних процесів

89.

Визначить психічний стан за наступною характеристикою: «Короткочасний стан сильного емоційного збудження, що виникає в результаті сильно діючої на психіку причини, зазвичай пов’язаною із незадоволенням дуже важливих для людини потреб”.

А. Почуття.

Б. Фрустрація.

В. Афект.

Г. Емоції.

90.

Стрес — це:

А. нормальна реакція здорової людини, захисний механізм біологічної системи.

Б. загальна, універсальна реакція організму (специфічна і не специфічна) на подразнюючі фактори зовнішнього середовища.

В. один із найбільш розповсюджених видів афектів, тобто інтенсивна емоційна реакція, що виникає внаслідок надмірно сильного й тривалого психологічного напруження.

Г. насамперед спонукання до дії.

91.

Психологічний (емоційний стрес) виникає у відповідь на значущих внутрішніх або на зовнішні чинники - конфлікти, утиск інтересів, несправедливість.

А. Так.

Б. Ні.

92.

Форми перебігу стресу:

А. реактивна тривожність.

Б. Особова тривожність.

93.

Реактивна тривожність характеризується:

А. напругою, неспокоєм, нервозністю в певній ситуації.

Б. розпачем, нервовим зривом.

94.

Особова тривожність - стійкий стан, що характеризується:

А. схильністю сприймати великий круг ситуацій як загрозливі.

Б. схильністю сприймати великий круг ситуацій як трагічні.

95.

Організаційні фактори, що впливають на виникнення стресу особи в організації: А. недостатнє навантаження співробітника, за якого працівник не має можливості продемонструвати свою кваліфікацію повною мірою. Б. недостатньо гарне розуміння працівником своєї ролі й місця у виробничому процесі, колективі. В. необхідність одночасного виконання різноманітних завдань, не пов’язаних між собою, але термінових. Г. неучасть працівників у керуванні організацією, прийнятті рішень щодо подальшого розвитку діяльності організації в період різкої зміни напрямів її активності. Д. зміна завдань найманого робітника після переходу на роботу в приватні структури, усвідомлення цим працівником свого основного завдання — збільшення прибутку власника цієї фірми.

96.

Внутрішньоорганізаційні фактори викликають виникнення стресів у результаті дії таких обставин:

А. відсутності роботи чи тривалого її пошуку. Б. конкуренції на ринку праці. В. кризового стану економіки країни й регіону зокрема. Г. сімейних труднощів.

97.

Особисті фактори, що викликають стан стресу, починають дія­ти під впливом:

А. нереалізованих потреб особи. Б. емоційної нестійкості. В. заниженої чи завищеної самооцінки.

98.

Психологічні ознаки стресу:

А. зміна динаміки психічних функцій.

Б. Уповільнення розумових операцій.

В. розсіювання уваги.

Г. ослаблення функції пам'яті.

Д. зменшення сенсорної чутливості.

Е. гальмування процесу ухвалення рішення.

99.

Особистісні ознаки стресу:

А. повне придушення волі, зниження самоконтролю.

Б. пасивність і стереотипність поводження, нездатність до творчих рішень.

В. підвищена сугестивність, страх, тривожність, невмотивоване занепокоєння.

100.

До активних способів підвищення загальної стійкості людського організму до стресу відносяться:

А. фізична культура, загартовування організму, біг підтюпцем і т.п.

Б. аутогенне тренування, психотерапія, гіпноз.

В. вживання біологічно активних речовинх.

Г. розв'язання конфлікту, усунення розбіжності, перемирення.

Особистість — це:

А. Людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільнозначущого та індивідуально неповторного.

Б. Людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно значущого та етнічного.

В. Людина як соціальна істота, що включена у суспільні відносини і є діячем суспільного розвитку.

Індивідуальність — це:

А. Сукупність психофізіологічних особливостей людини.

Б. Сукупність особливостей, що відрізняють одну людину від іншої.

В. Сукупність соціальних особливостей людини.

3.

Індивідуально-психологічні особливості людини обумовлені:

А. Спадковістю.

Б. Соціальним середовищем.

В. Умовами виховання та навчання.

Г. Психофізіологічними особливостями та умовами життя і діяльності людини.

4.

Які якості особистості належать до генетичних та психофізичних?

А. Стать.

Б. Воля.

В. Сприйняття.

Г. Вік.

5.

Структура особистості охоплює:

А. Пізнавальні процеси.

Б. Соціальні установки, ролі, ціннісні орієнтації.

В. Індивідуально-психологічні особливості.

Г. Етнопсихологічні особливості.

6.

Міжособистісна комунікація передбачає:

А. Обмін інформацією, значимою для учасників спілкування.

Б. Розуміння сітогляду іншої людини.

В. Зворотний зв’язок.

Г. Сприйняття одним одного партнерами по спілкуванню.

Д. Взаємодію партнерів.

7.

Сангвінік має:

А. Сильний, врівноважений, рухливий тип нервової системи.

Б. Сильний, неврівноважений, рухливий тип нервової системи.

В. Сильний, врівноважений, інертний тип нервової системи.

8.

Флегматик має:

А. Сильний, врівноважений, рухливий тип нервової системи.

Б. Сильний, неврівноважений, рухливий тип нервової системи.

В. Сильний, врівноважений, інертний тип нервової системи.

9.

Меланхолік має:

А. Сильний, врівноважений, рухливий тип нервової системи.

Б. Слабкий тип нервової системи.

В. Сильний, врівноважений, інертний тип нервової системи.

8. 10.

8. Можна чи ні пропонувати сумісну діяльність холерику та флегматику?

А. Так.

Б. Ні.

11.

Можна чи ні пропонувати сумісну діяльність холерику та меланхоліку?

А. Так.

Б. Ні.

12.

Можна чи ні пропонувати сумісну діяльність сангвініку та меланхоліку?

А. Так.

Б. Ні.

13.

Можна чи ні пропонувати сумісну діяльність двом холерикам?

А. Так.

Б. Ні.

14.

Особистісна схильність до стиля керівництва пов’язана з:

А. темпераментом.

Б. типом нервової системи.

В. рівнем освіти.

15.

Визначить вид класичного стилю керівництва за наступною характеристикою: «Керівник дає окремі стихійні коментарії, регулювання та оцінка групової роботи відсутні»:

А. Авторитарний.

Б. Демократичний.

В. Ліберальний.

16.

Який стиль управління властивий керівнику, який самостійно вирішує колективні проблеми:

А. Демократичний.

Б. Авторитарний.

В. Ліберальний.

Авторитарний стиль управління характеризують жорсткі методи управління, визначення стратегії діяльності групи, обмеження ініціативи й можливості обговорення прийнятих рішень, одноосібне прийняття рішення та керівник є прихильником єдиноначальності, підпорядкування людей своїй волі.

А. Так.

Б. Ні.

18.

Ліберальний (потуральний) стиль управління. В основі його — відмова від прямого керування, керівник не керує колективом, не виявляє організаторських здібностей, не розподіляє обов´язків тощо.

А. Так.

Б. Ні.

19.

Ліберальний (потуральний) стиль управління. В основі його — відмова від прямого керування, керівник не керує колективом, не виявляє організаторських здібностей, не розподіляє обов´язків тощо.

А. Так.

Б. Ні.

20.

Визначить демократичний стиль керівництва за мірою готовності до роботи:

А. За відсутності керівника спостерігається перерва у роботі.

Б. За відсутності керівника робота триває у звичному ритмі.

В. Перерви влаштовуються за бажанням працівників.

21.

Визначить етичний тип керівника за наступною характеристикою: «Я живу для себе; щоб мати як можна більше грошей та влади над людьми; щоб жити комфортно та безпечно, не обмежуючи бажань»:

А. «Дельфін».

Б. «Рак».

В. «Акула».

22.

Робоча група, на відміну від інших соціальних груп, характеризується:

А. Постійною взаємодією її членів один з одним.

Б. Наявністю спільних потреб, інтересів та мотивів.

23.

Визначить за характеристикою тип стосунків «керівник – підлеглий”, найбільш ефективний у такій ситуації: «Співробітник вже здатен до самостійного виконання завдання і в такій ситуації потрібно не лише керівництво, скільки психологічна підтримка, спільне обговорення проблеми та спільне прийняття рішення»:

А. Наказ.

Б. Самонавіювання.

В. Участь.

Г. Делегування.

24.

Яку спрямованість має згуртованість у випадку, якщо працівники зовнішньо зацікавлені в результатах їх трудової діяльності, а сфера їх інтересів знаходиться поза роботою?

А. Позитивну.

Б. Негативну.

В. Конформістську.

25.

Неформальні стосунки між керівником та підлеглими мають будуватися на основі:

А. поваги до законів підприємства.

Б. поваги до чужої гідності.

В. власної симпатії та антипатії.

26.

Визначіть стиль поведінки менеджера в управлінні конфліктом за характеристикою: „Використання цього стилю передбачає, що акцент робиться не на рішенні, яке задовольняє інтереси всіх учасників, а на варіанті, який можна виразити словами: „Ми не можемо повністю виконати своє бажання, а, значить, необхідно прийти до рішення, з яким кожен з нас міг би погодитися”.

А. Співробітництва.

Б. Компроміс.

В. Пристосування.

27.

Чи є сприйняття образу іншої людини більш об'єктивно? А. людини з позитивною самооцінкою. Б. людини авторитарного типу. В. емоційної жінки. Г. конформної (схильної до пристосовництва) особистості. Д. людини з низькою самооцінкою.

28.

За твердженням австралійського фахівця А.Пиза, найбільший обсяг інформації від іншої людини передається нам за допомогою: А. слів. Б. міміки, жестів, пози. В. тону голосу і його інтонацій.

29.

Для результативного проведення ділових зустрічей, бесід, переговорів: А. необхідно контролювати свої рухи й міміку. Б. намагатися інтерпретувати реакції партнера. В. розуміти мову невербальних компонентів спілкування.

30.

Рівноправність учасників, вільний обмін думками й поглядами передбачає бесіда: А. за журнальним столиком. Б. за круглим столом. В. за “T” – образним столом. Г. цей психологічний аспект не впливає.

31.

Який з перерахованих факторів може негативно вплинути на атмосферу спілкування при першій зустрічі? А. доброзичлива посмішка. Б. строгий діловий костюм. В. окуляри із затемненими стеклами. Г. привабливий погляд.

32.

Жести якого типу мають найбільшу національну й культурну специфіку й значно відрізняються залежно від країни?

А. жести-символи.

Б. жести-ілюстратори.

В. жести-адаптери.

Г. жести-регулятори.

33.

У яких випадках уживаються жести-ілюстратори? А. для посилення тих або інших моментів повідомлення. Б. для пояснення сказаного словами. В. для підкреслення ключових моментів бесіди.

34.

Який з перерахованих жестів не відноситься до жестів-регуляторів?

А. рукостискання.

Б. кивок.

В. “розкриті руки долонями вгору”

35.

Установлений порядок поведінки в сфері бізнесу й ділових контактів - це :

А. діловий етикет.

Б. імідж.

В. переговори.

36.

Етикет є одним з найголовніших «знарядь» формування:

А. охайності.

Б. іміджу.

В. жестів і рухів.

37.

Краватку-Метелика надягають тільки до:

А. світлого костюму.

Б. темного костюму.

В. смокінгу.

38.

В офіційній обстановці піджак повинен бути:

А. розстебнутим.

Б. застебнутим на верхній ґудзик.

В. застебнутим на всі гудзики.

39.

Якщо чоловік прийшов у ресторан без супутниці, то він приділяє увагу жінці, що сидить:

А. праворуч.

Б. ліворуч.

В. напроти.

40.

Якщо необхідно що-небудь сказати іншій особі, що сидить за вашим сусідом, то говорять:

А. перед оличчям сусіда.

Б. голосно, перебиваючи інших.

В. за спиною сусіда.

41.

Якщо під час бесіди хто-небудь із присутніх пчихнув, то:

А. скажіть «Будьте здорові!»

Б. подайте носову хустку.

В. залиште без уваги.

42.

Жінці на прийманнях і ділових зустрічах слід дотримуватися:

А. строгих ліній і неяскравих тонів.

Б. міні-спідниці.

В. яскравого одягу.

43.

Сорочка, що надівається з костюмом, повинна мати:

А. короткі рукава.

Б. нагрудну кишеню.

В. довгий рукав.

44.

Краватка повинна бути:

А. світліше костюма й темніше сорочки.

Б. темніше костюма й світліше сорочки.

В. у тон костюму й сорочці.

45.

Носки й краватка по своєму розцвіченню повинні бути:

А. одного кольору.

Б. протилежних кольорів.

В. гармоніювати.

46.

Уважається елегантним, якщо манжети сорочки видні з під рукавів піджака приблизно на:

А. 3-4 см.

Б. 1,5-2 см.

В. 4,5-5 см.

47.

Візитною карткою ділової людини є:

А. костюм.

Б. безпам'ятність.

В. жести.

48.

Зачіска, макіяж, біжутерія повинні:

А. яскравими, що привертають увагу до жінки.

Б. відповідати природному колориту.

В. відсутніми.

49.

Низький рівень турботи керівника про виробництво й про людей, де керівник багато робить сам, не делегує своїх функцій, не прагне до серйозних досягнень, називається :

А. невтручання.

Б. безвідповідальність.

В. незацікавленість.

50.

Високий рівень турботи про людей, прагнення до встановлення дружніх відносин, приємної атмосфери, зручного для співробітників темпу роботи, при цьому керівника не дуже цікавить, чи будуть досягнуті конкретні й стійкі результати, називається:

А. золота середина.

Б. команда.

В. тепла компанія.

51.

Прагнення керівника оптимально поєднувати інтереси справи й інтереси персоналу, не вимагати занадто багато чого від співробітників, але й не займатися потуранням, називається:

А. золота середина.

Б. команда.

В. тепла компанія.

52.

Найбільш кращим типом взаємин у робочій групі, коли керівник прагне максимально враховувати інтереси проведення й інтереси колективу, є:

А. команда.

Б. золота середина.

В. тепла компанія.

53.

Високий рівень професійної зрілості, який припускає передачу повноважень виконавцеві, що означає слабке керування й малий ступінь емоційної підтримки, називається:

А. наказ.

Б. делегування.

В. невтручання.

54.

Управлінська дія, яка найбільше оптимально у випадку низького професіоналізму, коли виконавець не готовий до самостійного виконання завдання й не прагне брати на себе відповідальність, називається:

А. наказом.

Б. делегуванням.

В. участю.

55.

Ставлення, яке рекомендується використовувати, коли підлеглі ще не здатні, але вже готові взяти на себе відповідальність при цьому особливо важливі як керівництво, так і підтримка, називається:

А. участю.

Б. наказом.

В. навіюванням.

56.

Ставлення, яке найбільше ефективно, коли співробітник уже здатний до самостійного виконання завдання, і в такій ситуації потрібно не стільки керівництво, скільки психологічна підтримка, спільне обговорення проблеми й спільне ухвалення рішення, називається:

А. наказом.

Б. делегуванням.

В. участю.

57.

Перш ніж куди-небудь подзвонити, необхідно продумати:

А. час бесіди.

Б. ціль розмови.

В. інтонацію.

Г. зміст розмови.

58.

На початку розмови по телефону насамперед представляється:

А. абонент.

Б. той, хто дзвонить.

В. ніхто.

59.

Інформативними вважаються відкликання:

А. «Слухаю».

Б. відкликання установи.

В. відкликання структурного підрозділу.

Г. «так».

60.

Коли Ви подзвонили, слід запитати:

А. «Хто говорить»?

Б. «Куди я потрапив»?

В. це … (назва установи, організації, прізвище хазяїв квартири)?

61.

Для регулювання часу розмови необхідно:

А. коректувати спілкування репліками «Ви мене чуєте?», «Не могли б Ви повторити…?»

Б. поцікавитися, чи має можливість абонент розмовляти з вами або варто перенести розмова на інший час.

В. говорити коротко і ясно.

Г. говорити докладно, прагнути передати все втримування задуманого розмови.

62.

Під час розмови з відвідувачем дзвонить телефон, Ви:

А. приносите вибачення відвідувачеві й починаєте телефонну розмову.

Б. переносите час бесіди з відвідувачем.

В. переносите час розмови по телефону.

63.

Абоненти сотових телефонів повинні дотримувати наступних правил:

А. відповідати по телефону в будь-який час і в будь-якім місці.

Б. відрегулювати гучність дзвінка в робочім приміщенні, щоб він був чутний тільки абонентові.

В. відключати телефон у театрі, музеї й при відвідуванні інших установ культури.

64.

Якщо Ви зіштовхнулися з телефонним грубіяном, слід:

А. відповісти брутальністю на брутальність.

Б. відключити телефон на якийсь час.

В. довідатися номер телефону грубіяна й зробити відповідний дзвінок.

Г. написати скаргу на телефонну станцію з вимогою відключити телефон хулігана.

65.

Розмова по телефону, як правило, вимагає:

А. відкритості для співробітників.

Б. наявності слухачів (на вулиці, у транспорті, в установі).

В. конфіденційності.

66.

Поле активної соціальної діяльності особистості, об'єктивна сукупність матеріальних і ідеологічних факторів, з якими особистість безпосередньо взаємодіє в процесі спілкування з іншими людьми називається:

А. соціальна структура.

Б. стратегія життя.

В. макросередовище.

Г. мікросередовище.

67.

Комплекс різноманітних зовнішніх явищ, що стихійно діють на людину, називається:

А. мікросередовище особистості.

Б. менталітет.

В. соціальний фактор.

Г. суспільство.

68.

Обумовленість дій особистості сукупністю як біологічних (наслідуваних), так і соціальних (біологічно ненаслідуваних) факторів називається:

А. конформізм.

Б. детермінація поведінки особистості.

В. стимули.

Г. стратегія життя.

69.

На людську поведінку активно впливають фактори мікросередовища:

А. демографічний.

Б. природно-екологічний.

В. науково-технічний.

Г. економічний.

Д. політико-правовий.

Е. соціокультурний.

70.

Більш-менш стійка конкретно-історична спільність людей, у якій особистість реалізує свою предметно-діяльну сутність, називається:

А. соціальний інститут.

Б. соціальна група.

В. суспільство.

71.

Процес відчуження від старих цінностей, норм, ролей і правил поведінки називається:

А. інтеріоризація.

Б. десоціалізація.

В. ресоціалізація.

Г. деіндивідуалізація.

72.

Загальний культурно-історичний фон – це:

А. мікросередовище особистості.

Б. макросередовище особистості.

В. культура.

Г. суспільство.

73.

Схильність особистості до певного сприйняття умов діяльності й до певної поведінки в цих умовах називається:

А. детермінація поведінки особистості.

Б. деіндивідуалізація.

В. диспозиція особистості.

Г. соціальна диференціація.

74.

Певна позиція, займана індивідом у суспільстві або соціальній групі, пов'язана з іншими позиціями через систему прав і обов'язків, називається:

А. соціальна роль.

Б. рольова ідентифікація.

В. інтеріоризація.

Г. соціальний статус.

Д. соціальна диференціація.

75.

Ви директор фірми. Спізнюючись на зустріч із важливим клієнтом, Ви зустріли старого приятеля. Ваші дії: А. почнете з ним розмовляти, згадувати минуле. Б. швидко пояснивши ситуацію, дасте йому свою візитку, сказавши щоб він вам обов'язково передзвонив.

В. просто привітаєтеся.

76.

Мовний етикет — це: А. сукупність речень, об'єднаних у тематичну й структурну цілісність за правилами певної мовної системи. Б. правила мовленнєвої поведінки, прийняті національним колективом мовців. В. модель побудови однотипних документів.

77.

Стандартна послідовність фраз у зверненні до незнайомої людини може мати таку послідовність: А. Щиро вдячний за ...; Добрий день!; Чи не могли б Ви сказати .... Б. Вибачте, що затримую Вас; Скажіть, будь ласка, ...; Добрий день! В. Добрий день!; Будьте ласкаві, скажіть ...; Щиро дякую Вам.

78.

Висловити власний погляд можна, скориставшись такою фразою: А. Я рахую, що цю книжку варто придбати. Б. Я вважаю, що цю книжку варто придбати. В. Я пропоную Вам придбати цю книжку.

79.

Заспокоїти, втішити людину можна за допомогою такої словесної формули: А. Ти (Ви) не зовсім добре вчинив(ли). Б. Це все дрібниці! Не варто про це думати. В. Ви маєте рацію!

80.

Щоб досягти успіху під час бесіди, треба: А. ретельно готуватися до неї, основну увагу зосереджувати на власному «я», говорити швидко. Б. ретельно готуватися до неї, бути уважним, тактовним, враховувати точку зору співбесідника.

81.

81. Відповідь адресата на зауваження може являти собою: А. вибачення, подяку, співчуття. Б. заперечення, розраду, згоду. В. вибачення, заперечення, з'ясування.

82.

Бесіда — це: А. розмова двох або більше осіб з метою отримання певної інформації, вирішення важливих проблем. Б. одна з найістотніших ознак нації. В. сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються в процесі суспільної комунікації.

83.

Найпоширенішими прощальними фразами є:

А. До побачення!; Будьте здорові!; Даруйте, але Ви тут не маєте рації.

Б. Бувай(те) здорові!; Добраніч!; На все добре!

В. Прощавайте!; Хай Вам щастить!; Дякую за добре слово.

84.

Щоб познайомитися безпосередньо, тобто без 3-ї особи, можна скористатися такими словесними формулами:

А. Познайомтесь, будь ласка!; Чому б нам не познайомитися!; Моє ім'я ...

Б. Дозвольте познайомити вас!; Будьмо знайомі; Я ...

В. Будьмо знайомі!; Ви не проти, щоб ми познайомилися? Моє прізвище ....

85.

Під технікою спілкування розуміють: А. сукупність стандартів культурної поведінки, етичних і естетичних норм у використанні вербальних і невербальних засобів комунікативної взаємодії. Б. сукупність мовних засобів, зумовлених змістом і метою висловлювання. В. сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі суспільної комунікації.

86.

Щоб бути приємним співрозмовником, треба: А. якомога більше говорити, дотримуватися правил спілкування, бути тактовним. Б. вітатися першим, виявляти дружнє ставлення до людей, дотримуватись правил спілкування. В. вітатися першим, намагатися всіх переговорити, бути тактовним.

87.

Щоб бути приємним співрозмовником, треба: А. якомога більше говорити, дотримуватися правил спілкування, бути тактовним. Б. вітатися першим, виявляти дружнє ставлення до людей, дотримуватись правил спілкування. В. вітатися першим, намагатися всіх переговорити, бути тактовним.

88.

Правила для слухача: А. необхідно перервати всі справи й уважно вислухати мовця. Б. слухаючи, необхідно доброзичливо, з повагою і терпляче ставитися до мовця, бути тактовним. В. намагатися не перебивати мовця, не вставляти недоречних зауважень, не переводити власне слухання у говоріння. Г. слухаючи, треба перевести в центр уваги мовця та його інтереси. Д. необхідно вміти вчасно оцінити мовлення співрозмовника, погодитися чи не погодитися з ним, відповісти на питання.

89.

Активне слухання вимагає: А. Слухати інтенсивно (те, що говориться, те, що відчувається). Б. Уміння уважно мовчати. В. Втручатися своїми зауваженнями у повідомлення партнера. Г. Відкрито проявляти своє уміння слухати. Д. Занотовувати. Е. Структурувати інформацію. Ж. Зосереджуватися на основних для запам`ятовування моментах.

90.

Ефективною комунікація буде тоді, коли: А. Задається багато питань. Б. Існує зворотній зв’язок. В. Коли намагаються зрозуміти співбесідника. Г. Коли дають можливість співбесіднику більш чітко сформулювати свої думки.

91.

Розставте чинники, що впливають на сприйняття інформації, за значимістю: А. Вираз обличчя, міміка, погляд. Б. Жести та положення тіла. В. Голос: тембр, гучність мовлення. Г. Чуттєвий елемент (уміння надихати слухачів). Д. Зміст, слова, професійний рівень інформації.

92.

При передачі інформації необхідно спочатку:

А. Максимально віддалити того, хто передає інформацію, та того, хто її приймає.

Б. Максимально зблизити того, хто передає інформацію, та того, хто її приймає.

В. Враховувати особистісний смисл, що вкладається у повідомлення.

93.

Визначить характеристику, що тяжіє до авторитаризму керівника:

А. Група вирішує, а керівник формулює проблему.

Б. Керівник вирішує, але при цьому намагається переконати підлеглого.

В. Керівник інформує підлеглих про рішення, підлеглі мають можливість висловити свою

думку.

94.

Найбільшої поваги до того, хто критикує (згідно американського експерименту), можна досягти, якщо використовувати наступну стратегію:

А. Похвала, потім критика.

Б. Постійна критика.

В. Постійна похвала.

Г. Критика, потім похвала.

95.

Проблемна ситуація – це психічний стан, коли особистість стикається:

А. З певним завданням та виконує його.

Б. Пошуком рішення.

В. Невизначеністю та переживає її.

96.

Докладний опис проблеми дозволяє:

А. Визначати емоційно змальовану особистісну реакцію.

Б. Складати повний список проблем.

В. Виділити ключові проблеми.

97.

Послідовне переформулювання проблеми реалізується на етапі:

А. Усвідомлення проблемної ситуації.

Б. Постановки завдання.

В. Пошуку рішень.

98.

Перехід від намірів до дій характеризується:

А. Наявністю остаточної невизначеності.

Б. Наявністю повної визначеності.

В. Необхідністю прийняти на себе відповідальність.

Г. Необхідністю делегувати відповідальність.

99.

Мовний етикет — це: А. сукупність речень, об'єднаних у тематичну й структурну цілісність за правилами певної мовної системи. Б. правила мовленнєвої поведінки, прийняті національним колективом мовців. В. модель побудови однотипних документів.

100.

Основні правила ведення бесіди: А. Доброзичливе ставлення до співрозмовника, повага до адресата. Б. Мовцеві не рекомендується ставити в центр уваги своє «я», нав'язувати свої думки й оцінку подій. В. Мовцеві треба вміти вибирати тему для розмови, доречну в кожній ситуації, яка є цікавою, зрозумілою партнерові. Г. Мовець повинен пам'ятати, що в усному контактному безпосередньому спілкуванні слухач не тільки чує, але й бачить його, отже, сприймає жести, міміку, пози, загальну манеру триматися при розмові й культуру поведінки.