Завдання для самоперевірки та повторення

1. Поняття стреса як комплексної фізіологічної реакції організму.

2. Теорія Г. Сельє. Основні фази стреса.

3. Стресори, їх роль у виникненні та розвитку стреса.

4. Стан людського організму та зміни, що відбуваються в ньому при впливі стресфакторів.

5. Психічні й психосоматичні захворювання, що зумовлені впливом стресової ситуації.

6. Особливості активної й гальмівної реакцій на стрес.

7. Методи попередження виникнення стресів, профілактика стресів.

Рекомендована література:

• основна література 6, 7, 8, 9;

• додаткова література: 4, 5, 6, 7.

Семінарське заняття 5.

Тема: Поведінка в конфліктах.

Мета: закріпити знання студентів про суть конфлікту, розвити в них навички аналізу конфліктних ситуацій різних типів та сформувати уміння приймати рішення у складних ситуаціях соціальної взаємодії .

Питання до теми:

1. Ефективне управління конфліктом.

2. Функціональні наслідки конфліктної організації.

3. Дисфункціональні наслідки конфліктів. Засоби управління конфліктами: структурні й міжособистісні.

4. Можливі дії особистості при розв'язанні конфлікту: шлях ”боротьби”, уход від конфлікту.

5. Ведення переговорів.

6. Стратегія та тактика поведінки в конфлікті.

7. Правила безконфліктного спілкування.

8. Методи подолання конфліктів.

9. Типологія конфліктних особистостей.

Вивчивши цей матеріал, Ви повинні:

знати:

• Поняття конфлікту.

• Причини виникнення конфліктів.

• Стратегію та тактику поведінки в конфлікті.

• Правила безконфліктного спілкування.

• Методи подолання конфліктів.

• Типологія конфліктних особистостей.

вміти:

• аналізувати конфліктні ситуації різних типів;

• приймати рішення у складних конфліктних ситуаціях соціальної взаємодії;

• враховувати психологічні особливості конфлікт антів у діловому спілкуванні.

Ключові слова та терміни: інцидент, конфлікт, конфліктна взаємодія, конфліктна особистість, конфліктна ситуація, конфліктоген, об’єкт конфлікту, потенційна напруженість, предмет конфлікту,

сторони конфлікту.

Конфлікт — це стосунки між суб’єктами соціальної взаємодії, які характеризуються протиборством за наявності протилежних мотивів (потреб, інтересів, цілей, ідеалів, переконань) чи суджень (думок, поглядів, оцінок і т. п.).

Для з’ясування суті конфлікту важливо виділити його основні ознаки, сформулювати умови його виникнення.

Передумовою для розгортання конфлікту є створення в соціальній системі (виробничому колективі) потенціалу напруженості. Переростання потенціалу напруженості в реальну, тобто відкрито виявлену напруженість, що матеріалізується в соціальних очікуваннях, позиціях індивідів (чи груп), у їхніх конкретних соціальних діях, означає, що сформувався суб’єкт кон­фліктної дії, здатний ініціювати конфліктну ситуацію.

Для виникнення конфлікту необхідна наявність компонентів:

• потенційної напруженості (1) у даній конфліктній системі, викликаної наявним об’єктом конфлікту (2);

• переходу потенційної напруженості в реальну (3) та виникнення на цій основі конфліктної ситуації (4);

• усвідомлення соціальними групами протилежності своїх інтересів і формування суб’єкта конфлікту (5);

• створення інциденту (6) для зав’язання реальної конфлікт­ної взаємодії (7).

Характерні ознаки прояву конфлікту.

Ознаки конфлікту:

• наявність ситуації, що сприймається учасниками як конфліктна;

• неподільність об’єкта конфлікту, тобто об’єкт конфлікту не може бути поділено між учасниками конфліктної взаємодії;

• бажання учасників продовжити конфліктну взаємодію для досягнення своїх цілей, а не вихід із наявної ситуації.

Характерні риси конфлікту: невизначеність результату, розходження цілей і поведінки кожної зі сторін.

Початок конфлікту визначається об’єктивними (зовнішніми) ознаками поведінки, спрямованими проти іншого учасника. Якщо інший учасник усвідомлює, що ці акти спрямовано проти нього, і протидіє їм, то конфлікт починається; якщо дії не починаються, то виникає конфліктна ситуація.

Початок конфлікту визначається за умов:

• перший учасник свідомо й активно діє, завдаючи шкоди іншому учаснику (опоненту), при цьому під дією розуміється як передача інформації, так і фізична дія;

• другий учасник (опонент) усвідомлює, що зазначені дії спрямовано проти його інтересів;

• другий учасник починає у відповідь агресивні дії, спрямовані проти першого. Тільки з цього моменту можна вважати, що конфлікт почався.