Семінарське заняття 3.

Тема: Проблеми соціально ‑ психологічної адаптації.

Мета: усвідомлення та застосування знань про соціально-психологічну адаптацію.

Питання до теми:

1. Адаптація людини й функціональні стани організму. 2. Тривога як суттєвий елемент адаптації. 3. Поняття соціально-психологічної адаптації. 4. Види соціально-психологічної адаптації. 5. Фактори соціально-психологічної адаптації. 6. Критерії ефективності соціально-психологічної адаптації.

Вивчивши цей матеріал, Ви повинні:

знати:

• Психологічні особливості соціально-психологічної адаптації.

• Види соціально-психологічної адаптації.

• Фактори соціально-психологічної адаптації.

• Критерії ефективності соціально-психологічної адаптації.

вміти:

• враховувати психологічні особливості соціально-психологічної адаптації при діловому спілкуванні.

Ключові слова та терміни: адаптація, ділове спілкування, психічна адаптація, соціальна адаптація, психофізіологічна адаптація, соціально-психологічна адаптація, тривога, соціалізація особистості, соціальна роль особистості, соціальний статус.

Адаптація (лат. adapto – пристосовую) – пристосування органів почуттів до особливостей діючих на них стимулів з метою їх найкращого сприйняття й запобігання від зайвого перевантаження рецепторів.

Психофізіологічна адаптація (лат. adapto – пристосовую) – пристосування органів почуттів до особливостей діючих на них стимулів з метою їх найкращого сприйняття й запобігання від зайвого перевантаження рецепторів.

Адаптація – це динамічний процес, завдяки якому рухомі системи живих організмів, не дивлячись на мінливість умов, підтримують стійкість, необхідну для існування, розвитку і продовження роду. Саме механізм адаптації, вироблений в результаті тривалої еволюції, забезпечує можливість існування організму в постійно змінних умовах середовища. Психічна адаптація - це процес встановлення оптимальної відповідності особистості і навколишнього середовища в ході здійснення властивою людині діяльності, що дозволяє індивідуумові задовольняти актуальні потреби і реалізовувати пов'язані з ними значущі цілі, забезпечуючи в той же час відповідність максимальній діяльності людини, його поведінки, вимогам середовища.

Максимально можливе задоволення актуальних потреб є важливим критерієм ефективності адаптаційного процесу.

Тривога – це сигнал небезпеки, яка ще не реалізована. Тривога, по інтенсивності і тривалості неадекватної ситуації, перешкоджає формуванню адаптаційної поведінки, приводить до порушення поведінкової інтеграції і загальної дезорганізації психіки людини. Таким чином, тривога лежить в основі будь-яких змін психічного стану і поведінки, обумовлених психічним стресом. Тривога активізує адаптаційні механізми і разом з тим при значній інтенсивності лежить в основі розвитку адаптаційних порушень.

Виявлення тривоги: 1. Реактивна тривожність. Найчастіше психологічний стрес протікає у формі реактивної тривоги. Реактивна тривога характеризується напругою, неспокоєм, нервозністю в певній ситуації. Зазвичай рівень реактивної тривоги змінюється (підвищується або знижується) напередодні важливих зустрічей, перед виконанням відповідальних завдань, змаганнями, виступами в аудиторії. Тривожність може бути результатом недавно пережитих подій, емоційне враження від яких ще не втратило своєї дії. Але реактивна тривожність не є спочатку негативною межею. Певний рівень тривоги - необхідна умова для успішної діяльності. При цьому існує індивідуальний рівень «корисної тривоги». В той же час дуже висока реактивна тривога викликає зниження уваги, іноді порушення тонкої координації. Дуже низький її рівень може погано позначитися на результатах діяльності.

1. Особова тривожність. Для людини характерні безпричинні або погано з`ясовні очікування неприємностей, передчуття біди, можливих втрат. Психіка в стані напруги і підвищеного контролю: людина стурбована своєю долею, переживає за близьких, життя проходить під девізом: «як би чого не трапилося». Зазвичай він сам визнає, що приводу для хвилювання немає, або він незначний, проте відчуття тривоги не покидає його і дестабілізує фізичний і психічний стан, накладає відбиток на різні сторони життєдіяльності.

Особова тривожність - стійкий стан, що характеризується схильністю сприймати великий круг ситуацій як загрозливі. У тривожний стереотип поведінки трансформується все: незначні соматичні порушення, психологічний дискомфорт, сприйняття деяких сторін дійсності, життєві позиції.

У результаті особа дестабілізується: чимось стурбована і не задоволена, іноді чомусь нещаслива і хвилюється по дурницях, в чомусь не упевнена і чогось боїться.

2. Значне відхилення від рівня помірної тривожності вимагає особливої уваги. Висока тривожність перешкоджає вирішенню майбутніх завдань, оскільки порушує розумову діяльність і викликає замішання. В цьому випадку слід переглянути своє відношення до даної ситуації, понизивши її значущість для себе, і перенести акцент на осмислення майбутньої діяльності. Іншими словами, потрібно перемкнутися з думок про те, що буде, якщо я погано виконаю завдання, на думці про те, як виконати це завдання, тобто зосередитися на завданні, а не на думках про катастрофічні наслідки невдачі. Необхідне також формування відчуття упевненості в собі. У цьому значну допомогу нададуть методи психічної саморегуляції.

Соціально-психологічна адаптація особистості — це процес придбання нею відповідного статусу, оволодіння тими чи іншими соціально-психологічними рольовими функціями.

Соціалізація особистості — це двосторонній процес засвоєння індивідом соціального досвіду того суспільства, до якого він належить, з одного боку, й активного відтворення та нарощування ним систем соціальних зв’язків та відносин, в яких він розвивається, з іншого боку.

Особистість виступає як активний суб’єкт соціалізації. Соціально-психологічна адаптація – це процес приближення внутрішнього світу особистості до соціальних і соціально-психологічних вимог середовища, умовам та змісту суспільного життя людей в інтересах виконання відповідних соціальних рольових функцій.

Соціальна адаптація - це процес входження особистості в соціально-рольові зв’язки й відносини, оволодіння нею соціальними нормами, правилами, цінностями, соціальним досвідом, соціальними відносинами та діями.