5) Гамак (н)

Рис. 4.8. Зв’язок ″гамак″

Цей тип зв’язку (рис. 4.8) використовується, аби поєднати кілька видів діяльності в одну, і застосовується для контролю по ключових точках (кінець етапу, а не окремі роботи). Наприклад, якщо в рамках виконання консультаційного проекту є етап виїзду на підприємство, який складається з робочої наради (робота А), зустрічей із фахівцями (робота В) і підсумкової для цього етапу зустрічі з керівництвом (робота С), то керівник проекту може розглядати його як одну роботу.

4.3. Стрілчасті графіки та їх особливості

Як зазначалося, у стрілчастих сіткових графіках кожна робота (діяльність) позначається стрілкою, а її початок і кінець - подіями, які мають порядкові номери.

Параметри сіткового графіка розміщуються на схемі таким чином (рис. 4.9):

Рис. 4.9. Розміщення параметрів на стрілчаcтому графіку

На стрілчастому графіку можуть з’являтися так звані фіктивні роботи, які зображаються пунктирною лінією.

Фіктивна робота - це робота, яка не існує і не має тривалості. Вона використовується для спрощення графічної побудови графіка, щоб не було двох робіт з однаковими подіями початку і завершення. Параметри стрілчастого графіка обчислюються за тими ж кроками, що й у графіках передування, проте методика обчислення може бути дещо іншою, що, втім, не позначиться на підсумку.

Якщо вважати, що виконання проекту починається з нульової позначки у часі, то параметри визначатимуться за формулами:

EF_і = ES_і + t_і; (4.7)

ES_{і + 1} = EF_і. (4.8)

Для першої роботи ES завжди дорівнює нулю.

LS_і = LF_і – t_і; (4.9)

LF_і = LS_{і + 1}. (4.10)

Запас часу визначається за тією самою формулою, що й у графіках передування.

Використання будь-якого виду сіткового графіка і будь-якої методики обчислення його параметрів не впливають на величину останніх і дають абсолютно однаковий результат.

Стрілчасті графіки в зарубіжній літературі інколи називають ij-діаграмами. Ця назва пішла від такого можливого їх зображення (рис. 4.10):

Рис. 4.10. Схема означення параметрів у стрілчастій ij-діаграмі

При виконанні великих проектів індикатори взаємопов’язаних робіт (ij) допомагають простежити зв’язки. Проте якщо додається якась робота, ij-індикатори змінюються.

Оскільки характерною рисою проектів є їхня унікальність, то дуже часто буває складно визначити точно тривалість виконання окремих робіт, тому потрібно брати до уваги невизначеність термінів виконання окремих робіт проекту. Розгляньмо на прикладі, як це здійснюється.

Проект впровадження у виробництво нової продукції

Щоб розширити ринок збуту й одержати додаткові прибутки, підприємство вирішило розпочати виробництво тостера. Необхідні роботи та логічний зв’язок між ними показано у табл. 4.2. Кінцевий результат - доповідь з рекомендаціями стосовно організації виробництва і збуту цього товару.

Таблиця 4.2

Перелік робіт за проектом впровадження у виробництво нового виробу – тостера

Код роботи	Робота	Попередня робота
А	Розробити конструкторську пропозицію	—
В	Підготувати зразок	А
С	Розробити план дослідження ринку	—
D	Підготувати рекламні матеріали	А, С
E	Визначити рівень затрат	В
F	Провести дослідження ринку	В, С, D
G	Підготувати звіт про результати досліджень	F, E
Н	Підготувати доповідь-презентацію	G

Як бути з тривалістю виконання робіт? Якщо роботи повторюються у різних проектах, можна скористатися експериментальними або статистичними даними для одержання відповідних оцінок часу. Для абсолютно унікальних проектів тривалість робіт розглядається як випадкова змінна з відповідним розподілом імовірності.

Щоб урахувати ймовірність терміну виконання робіт, потрібно одержати три оцінки можливої тривалості для кожної роботи. Це:

• оптимістичний час (а) - термін виконання роботи, якщо все буде забезпечено ідеально;

• найбільш імовірний час (m) - очікуваний термін виконання роботи за нормальних умов;

• песимістичний час (b) - термін виконання роботи, якщо виникнуть суттєві перешкоди.

Три оцінки часу дають змогу менеджеру висловити свої припущення щодо найбільш імовірного часу на виконання роботи і потім відобразити невизначеність, запропонувати кращий (оптимістичний) і гірший (песимістичний) варіант оцінки часу (табл. 4.3).

Таблиця 4.3