Тема 6. Правочини як підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин

Ключові поняття: правочин, форма правочину, усний правочин, письмовий правочин, реальний та консенсуальний правочин, фіктивний правочин, удаваний правочин, реституція.

Методичні рекомендації:

Розгляд теми починається з питання поняття та особливостей правочинів. Курсантам необхідно на підставі аналізу законодавчого поняття правочину, наведеного у ч. 1 ст. 202 ЦК, визначити особливості правочину як підстави виникнення, зміни і припинення цивільних прав та обов’язків суб’єктів цивільних правовідносин, порівняти його з іншими юридичними фактами.

При розгляді видів правочинів слід зазначити критерій класифікації, розкрити її сутність та юридичне значення, а також навести приклади кожного виду. Треба зрозуміти, що кожний правочин є договором, але не кожний договір є правочином, тому класифікація правочинів та договорів за кількістю сторін, що беруть участь у правочині не збігається.

Розкриття наступного питання слід розпочати з визначення волі та волевиявлення у правочині. Засоби вираження волі у правочині – це форма правочину. Окремі засоби волевиявлення характеризуються за таким планом:

• Сутність і сфера застосування конкретної форми правочину (усна, письмова, конклюдентні дії, мовчання).

• Об’єктивне вираження (переговори, укладення письмового документа тощо).

• Юридичні наслідки недотримання передбаченої законом форми правочину (недійсність правочину або обмеження у виборі доказів).

Треба звернути увагу, що конклюдентні дії як засіб волевиявлення можуть використовуватися у випадках, якщо інша форма правочину не передбачена законом або угодою сторін. Разом з тим, волевиявлення шляхом мовчання може мати місце, коли про це прямо зазначено у законі або договорі.

Більш детально слід охарактеризувати письмову форму правочину (просту й нотаріальну). Оскільки ЦК не містить вичерпного переліку випадків, коли правочини мають укладатися у простій письмовій формі, нотаріальній формі, слід провести аналіз цивільного законодавства з метою пояснення бланкетних норм ч. 4 ст. 208 та ч. 1 ст. 209 ЦК. Наслідком недотримання форми правочину не обов’язково є недійсність правочину. Особливу увагу необхідно приділити державній реєстрації правочинів у випадках, передбачених законом.

При розгляді питання щодо умов дійсності правочину, треба виходити з такого:

• Умова дійсності правочину щодо відповідності його змісту вимогам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК) є загальною стосовно всіх інших умов.

• Недотримання зазначених умов тягне визнання правочину недійсним.

• З метою визначення справжньої волі сторін суд може проводити тлумачення змісту правочину (ст. 213 ЦК).

Розкриття наступного питання слід розпочати з поняття недійсного правочину, моменту визнання правочину недійсним, недійсності окремої частини правочину. Класифікацію недійсних правочинів слід розпочати з характеристики нікчемних та заперечних правочинів. Потім треба більш детально охарактеризувати окремі види недійсних правочинів: правочини з вадами форми; правочини з вадами змісту; правочини з вадами суб’єктного складу; правочини з вадами волі. Юридичне тлумачення “омани”, “насильства”, “погрози”, удаваного, фіктивного правочину. Розрізнення мети правочину і мотиву його вчинення.

В останьому питанні треба розкрити загальні та спеціальні наслідки визнання правочину недійсним. Треба також звернути увагу на відмову законодавця від недопущення реституції та односторонньої реституції як наслідку визнання правочину недійсним у новому ЦК, тоді як Господарський кодекс передбачає зазначені наслідки визнання правочину недійсним (ст. 208 ГК).

П Л А Н

1. Поняття і значення правочинів, їх місце у системі юридичних фактів. Класифікація правочинів.

2. Воля та волевиявлення у правочинах. Мотив і мета правочину, їх правове значення.

3. Відмова від правочину. Тлумачення змісту правочину.

4. Засоби вираження волі у правочинах. Усна, письмова, нотаріальна форма правочину. Вимоги закону щодо форми правочину. Наслідки недотримання передбаченої законом форми правочину. Державна реєстрація правочинів.

5. Умови дійсності правочину. Недійсні правочини і їх види. Недійсність частини правочину. Склади нікчемних правочинів. Склади оспорюваних правочинів.

6. Наслідки визнання правочинів недійсними: порівняння ЦК та ГК.

Накресліть схеми:

1. Види правочинів.

2. Види недійсних правочинів.

Теми рефератів:

1. Цивільно-правові документи та їх нотаріальне посвідчення.

2. Особливості вчинення правочинів неповнолітніми, обмежено дієздатними і недієздатними особами.