Теми рефератів**

1. Ідеї просвітництва в Україні (Я. Козельський, В. Каразін, П. Лодій, С. Десницький).

2. Роль Конституції та виводи прав П. Орлика у розвитку політичної думки в Україні.

3. Погляди В. Винниченка щодо національного відродження України в праці „Заповіт борцям за визволення”.

Література

1. Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі. – К., 1988.

2. Основи політології / Кер. авт. кол. Ф.М. Кирилюк. – К., 1995. – С. 42-74.

3. Політологія у запитаннях і відповідях. – К., 2003. – С. 7-15.

4. Політологія. Підручник / За заг. ред. І.С. Дзюбка, К.М. Левківського. – К., 2001. – С. 39-56.

5. Політологія. Підручник / За заг. ред. проф. Кремень В.Г., проф. Горлача М.І. – Харків, 2001. – С. 91-124.

6. Потульницький В.А. Теорія української політології. Курс лекцій. – К., 1993. – С. 56-72.

7. Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький: Соціально-політичний портрет. – К., 1993. – С. 151-200.

8. Швидак О.М. Політологія. Практикум. – К., 2001. – С. 58-97.

9. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної думки): Підручник. – К., 2002. – С. 93-145.

Тема 4 . Влада як суспільне явище

План

1. Влада як системо утворюючий чинник політичної системи.

2. Основні концепції політичної влади.

3. Форми та механізм політичної влади.

4. Поняття легітимності та принцип поділу влади.

Основні поняття та терміни: влада, структура влади, апарат влади, ресурси влади.

Інформаційний блок:

1. Влада як соціальний феномен. Ресурси влади. Класифікація влади.

Влада – 1) спроможність, право, можливість суб’єкта політики нав’язувати власну волю, розпоряджатися іншими людьми, суспільними групами за допомогою закону, авторитету, насильства, примусу тощо; 2) система керівних (державних) органі

Основні концепції:

Біжевіористська (bihavior – поведінка) – влада як певний тип поведінки, заснований на можливості зміни поведінки інших людей.

Інструменталістська – влада як можливість використання певних засобів, зокрема насильства.

Телелогічна – влада як особливі відносини тим, хто управляє, і тим, хто підпорядковується.

Конфліктологічна – влада як можливість прийняття рішень, які регулюють розподіл благ у конфліктних ситуаціях.

Реляціоністська (relation – відносини) – влада як міжособистісні стосунки, які дають змогу одному індивідові змінювати поведінку іншого.

Джерела влади:

авторитет, харизма, сила, престиж, закон, багатство, знання, інтерес

Суб’єкти влади:

політичні інститути, еліта, лідери

Об’єкти влади: суспільство, клас, етнос, група, індивід

Структура влади

Функції влади:

панування, керування, регуляція, контроль, управління, координація, організація, мобілізація

Ресурси влади:

насильство, примус, переконання, заохочення, право, традиції,

страх, міфи

За суб’єктами:

• автократична

• олігархічна

• самоуправлінська

За функціями органів:

• законодавча

• виконавча

• судова

Влада

За рівнем поширення:

• мегавлада (ООН, НАТО)

• макровлада

• мезовлада

• мікровлада

За способами взаємодії:

• авторитарна

• тоталітарна

• демократична

За сферами проявами:

• державна

• політична

• партійна

• профспілкова

• армійська

• духовна

• сімейна та інші

Ресурси влади:

• економічні (розвиток матеріальної і технічної бази суспільства, упорядкованість грошової системи, вигідне географічне положення, багато корисних копалин, розвинена технологічна основа виробництва, кваліфікована робоча сила та інші);

• політичні ( розвинені політичні партії, відпрацьований державний механізм, підготовлений апарат управління, політичні традиції, наявність політичних лідерів, розвинена політична теорія, політична культура мас і політичних структур);

• соціальні (соціально – структуроване суспільство, посадової упорядкованості, утвердження престижності професії та інші);

• силові ресурси (армія, міліція, служба безпеки, суд, прокуратура, в’язниці та ін.);

• інформаційні (володіння світовою регіональною та місцевою інформацією, розвиток електронних технологій, засобів масової інформації та ін.);

• демографічні (фізичне і розумово здорове населення, відсутність різкої вікової дисгармонії, усталеність демографічних відносин та ін.);

• культурні (наявність освіченого населення, швидкі темпи поширення знань, доступність освіти і культури для широких мас, наявність сучасних політичних знань і можливість їх освоєння та ін.);

• правові (наявність правових цінностей, розвинена механізми правотворчості, право захисту і правозастосування, висока правова культура населення та ін.);

• суб’єктивні (політична свідомість, компетентність, організованість, наявність політичної волі, вміння приймати рішення і брати на себе відповідальність за вчинені дії, далекоглядність, рішучість).