- •Рівні засвоєння навчального матеріалу:
- •Загальні положення
- •Тема 1. Політологія в системі соціально-гуманітарного знання
- •Інформативний блок :
- •Об’єкт, предмет, структура політології
- •Основні методи і функції політології Основні методи політології
- •Функції політології
- •Місце політології в системі наук про суспільство
- •Політика як суспільне явище. Місце і роль політики в системі суспільних відносин
- •Питання для самоконтролю
- •Теми рефератів**
- •Література
- •Тема 2. Зародження науки про політику та основні етапи її розвитку
- •Світова політична думка
- •Тема 3. Політична й правова думка в Україні (іх – хх ст.)
- •Інформаційний блок Українська політична думка хі – хх ст.
- •Основні напрямки політичної думки України
- •Теми рефератів**
- •Література
- •Тема 4 . Влада як суспільне явище
- •Влада як соціальний феномен. Ресурси влади. Класифікація влади.
- •Структура влади
- •Нові тенденції в розвитку влади:
- •Запитання для самоперевірки:*
- •Питання для дискусії:***
- •Література:
- •Тема 5. Правова, соціальна держава та громадянське суспільство
- •Інформаційний блок
- •Виникнення і розвиток ідеї правової держави. Основні ознаки правової держави.
- •Ознаки правової держави:
- •Громадянське суспільство, його сутність і основні проблеми формування.
- •Становлення й розвиток правової держави та громадянського суспільства в Україні.
- •Завдання для самостійної роботи:
- •Література:
- •Тема 6. Політичні партії і партійні системи. Громадські організації.
- •Інформаційний блок
- •Поняття політичної партії, її виникнення, етапи розвитку. Функції політичної партії.
- •4.Громадські організації та рухи
- •Завдання для самостійної роботи
- •Теми рефератів**
- •Тема 7. Політична еліта і політичне лідерство
- •Інформаційний блок
- •Сутність, типологія і функції політичної еліти.
- •Теорії еліт г. Моски, в. Парето, р. Міхельса.
- •3.Сучасна політична еліта України, її відмінні риси та особливості формування.
- •4.Суть та роль політичного лідерства в суспільстві. Типи лідерства.
- •Тема 8. Політична свідомість і політична культура
- •Інформативний блок
- •Політична свідомість: поняття, структура, типи і функції. Політична ідеологія.
- •Політична культура: поняття, зміст і функції.
- •Типологія політичної культури.
- •Політична свідомість та політична культура сучасного українського суспільства.
- •Тема 9. Вибори та виборчі системи
- •2. Технології організації і проведення виборів.
- •Теми рефератів**
- •Література
- •Тема 10. Соціально-політичні ідеї і течії у сучасному світі
- •1. Поняття політичної ідеології та її функцій.
- •2. Традиційні соціально-політичні ідеї та течії: а) лібералізм; б) консерватизм;
- •3. Новітні західні соціально-політичні ідеї:
- •Література
- •Тема 11. Етнонаціональна політика
- •Інформаційний блок
- •Етнонаціональні спільноти як суб’єкти й об’єкти політики.
- •Національний суверенітет і політичне самовизначення нації.
- •Зміст етнонаціональної політики та її місце в гармонізації етнонаціональних відносин.
- •Питання для самоконтролю
- •Теми рефератів**
- •Література
- •Тема 12. Конфлікти й кризи в суспільно-політичному житті сучасного суспільства
- •Інформаційний блок
- •1. Сутність політичного конфлікту.
- •2. Типологія політичних конфліктів.
- •3. Основні методи врегулювання конфліктів.
- •Особливості політичних конфліктів у сучасній Україні.
- •Питання для самоконтролю
- •Теми рефератів**
- •Питання для дискусії***
- •Література
- •Тема 13. Політика і змі
- •Інформаційний блок
- •1. Поняття та ознаки змі.
- •2. Функції змі.
- •Шляхи демократизації інформаційної (четвертої) влади.
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 14. Міжнародні відносини та зовнішньо-політична діяльність. Україна у світовій спільності
- •Інформаційний блок
- •Міжнародна політика: суть, структура, пріоритети.
- •2. Міжнародні відносини.
- •Питання для самоконтролю
- •Теми рефератів**
- •Література
2. Традиційні соціально-політичні ідеї та течії: а) лібералізм; б) консерватизм;
в) соціалізм.
а) Лібералізм та неолібералізм як політичні течії Лібералізм (фр. libéralisme) — філософська, політична та економічна теорія, а також ідеологія, яка виходить з положення про те, що індивідуальні свободи людини є правовим базисом суспільства та економічного ладу. Зародився як ідеологія буржуазії у 17 ст. і остаточно оформився як ідейна доктрина до середини 19 сторіччя.
Метою лібералізму є максимальне послаблення («пом'якшення») різних форм державного і суспільного примусу щодо особи (контролю особи тощо), обстоює шлях мирного, реформаторського здійснення соціальних перетворень.
Основними принципами лібералізму є товариство зі свободою дій для кожного, вільним обміном політично значущою інформацією, обмеженням влади держави і церкви, верховенством права, приватною власністю і свободою приватного підприємництва.
Неолібералізм — напрям в економічній теорії, що базується на принципі саморегулювання економіки, вільної конкуренції та економічної свободи.
Ринок розглядається як ефективна система, що якнайбільше сприяє економічному зростанню і забезпечує пріоритетне становище суб'єктів економічної діяльності.
Лібералізм в Україні сповідував такі погляди:
існування демократичної держави можливе лише за умови політичної свободи (М. Драгоманов)
політична свобода - це сукупність конституційно закріплених прав громадян
домінантною цінністю у співвідношенні «людина — суспільство — держава» є «людина незалежно від соціального статусу конкретної особистості»
в системі політико-економічних категорій центральною є категорія приватної власності та засоби виробництва (М. Туган-Барановський)
визнання верховенства права в суспільному житті, взаємозалежності права та свободи, необхідності поєднання соціальної та правової ідей (Б. Кістяківський)
пріоритет загальнолюдських цінностей над соціально-класовими чи національними, необхідність раціонального влаштування суспільного життя; децентралізація держави як засіб обмеження державної влади та надання гарантій існуванню місцевого самоврядування (М. Драгоманов)
популяризація етичних засад політичної діяльності, пов'язаності політики та моралі (М. Драгоманов: «Чисте діло потребує чистих засобів»).
Лібералізм як суспільно-політичний рух та ідеологія поширені і в сучасній Україні, на їх основі діють ряд політичних партій, зокрема, Ліберальна партія України (ЛПУ), Ліберально-демократична партія (ЛДП) — «Захищена Особистість», «Приватне – понад усе», Християнсько - ліберальна партія України (ХЛПУ), Ліберальна партія України (оновлена) (ЛПУ(о)) та інші.
б) консерватизм;
Консервати́зм (фр. conservatisme, від лат. conservo — «охороняю», «зберігаю») — визначення ідейно-політичних, ідеологічних і культурних течій, що спираються на ідею традиції та спадкоємності в соціальному та культурному житті. Для консерватизму характерні прихильність до існуючих та установлених соціальних систем і норм, «скептичне» сприйняття ідей рівності людей, неприйняття революцій та радикальних реформ, обстоювання еволюційного органічного, максимально повільного розвитку.
Ідеологічно консерватизм протистоїть як лібералізму, так і соціалізму.
Вперше термін «консерватизм» вжив у 1891 році французький політик Франсуа-Рене де Шатобріан.
Неоконсервати́зм (від грец. νεος — новий і лат. conservo — зберігаю, охороняю) — сучасна політична течія, що пристосовує традиційні цінності консерватизму до реалій постіндустріального суспільства і визначає урядову політику та політичний курс провідних країн Заходу останніх десятиліть (наприклад: «рейганоміка», «тетчеризм»).
Кредо «нового консерватизму» в економіці — заміна реформістської моделі розвитку монетаристською моделлю, орієнтованою на звільнення приватного капіталу від надмірного державного втручання, всебічне стимулювання ринкових відносин, приватного підприємництва.
Неоконсерватизм сформувався після Першої світової війни як відповідь на революційні потрясіння в Європі, крах фашизму, націонал-соціалізму, розпад колоніальної системи в світі, поступовий перехід від індустріального суспільства до постіндустріального. Третій етап неоконсерватизму розпочався з переходом до інформаційного суспільства в деяких державах Європи, Америки, Азії, кризою соціалізму як світової системи, кризою неолібералізму.
в) соціалізм;
Соціалі́зм — поняття, що має багатозначне визначення. Під ним розуміється в першу чергу:
соціально-економічні ідеї, «вчення» та ідеології, чиїм основним гаслом є «соціальна справедливість»;
політичні рухи, різноманітні утворення та партії, що в Новітній час відносять до «лівого» політичного спектру;
в переносному значенні в політичній лексиці — політика економічного перерозподілу національного продукту країни, спрямована на соціальний захист найслабших верств населення; підтримка бідних за рахунок багатих
самоназва економічного, суспільного та політичного ладу в СРСР та країнах що в ХХ столітті були вільними або невільними сателітами СРСР.
До відомих соціалістів належать, зокрема: П'єр Жозеф Прудон, Джуліус Н'єрере, Карл Маркс.