3. Шляхи демократизації інформаційної (четвертої) влади.

Політична наука вирізняє такі шляхи демократизації інформаційної (четвертої) влади: - вдосконалення законодавства, яке регулює діяльність ЗМІ; - створення конкурентних засобів ЗМІ, особливо громадського й комунального; - розширення автономії ЗМІ, обмеження контролю державних і приватних структур за їх діяльністю; - надання всім політичним силам ефірного й екранного часу пропорційно голосам, отриманих на виборах; - комунікаційне виховання населення; - поглиблення демократизації суспільства.

Питання для самоконтролю

1. Перелічіть в хронологічній послідовності ЗМІ, охарактеризуйте переваги кожного з них.* 2. Які особливості ЗМІ дають підстави вважати і'х однією з гілок влади («четвертою владою»)?* 3. Охарактеризуйте основні риси інформаційного суспільства.* 4. Наскільки незалежними, на Вашу думку, є українські ЗМІ наприкінці XX — на початку XXI ст.? ** 5. Чому аналогію між засобами масової інформації та гілками влади вважають дещо умовною?**

6. У який спосіб можна подолати суперечність між необхідністю збільшення капіталовкладень у розвиток і функціонування ЗМІ і убезпеченням тотальної залежності їх від фінансово-політичних груп?*** Теми рефератів** 1. Незалежність ЗMI — міф чи реальність? 2. Молодіжна преса незалежної України. 3. Засоби масової інформації та суспільна мораль. 4. Перспективи переходу до інформаційного суспільства. Література 1. Бебик В., Сидоренко О. — Засоби масової інформації посткомуністичної України. — К., 1996. 2.Власенко Н., Зорько С., Сиротич М. Україна на шляху до інформаційного суспільства: проблеми та здобутки. — К., 1995. 3.Доценко Е. Психология манипуляции. — M., 1996. 4.Землянова Л. Американская коммуникативистика. — M., 1995. 5. Мас-медіа України. Довідник. — К., 1995. 6. Міцкевич Е., Файєрстоун Ч. Телебачення. — К., 1994. 7. Ольшанский Д. Массовые настроения в политике. — М., 1995. 8. Почепцов Г. Паблик рилейшнз. — М., 1998. 9. Почепцов Г. Теория коммуникации. — К., 1996. 10.Современные политические мифологии: содержание и механизмы функционирования. — М., 1996. 11.Шкляр В. Политика и средства массовой информации. — Одесса, 1990.

Тема 14. Міжнародні відносини та зовнішньо-політична діяльність. Україна у світовій спільності

План

1. Міжнародна політика: суть, структура, пріоритети.

2.Міжнародні відносини та їх види.

3. Глобальні проблеми сучасності.

4. Основні принципи та геополітичні акценти зовнішньої політики України.

Основні поняття та терміни теми: світова спільнота, міжнародна політика, зовнішня політика, дипломатія, світова політика, міжнародні відносини, глобальні проблеми сучасності, геополітичні аспекти.

Інформаційний блок

1. Міжнародна політика: суть, структура, пріоритети.

Світова спільнота - це об'єднання народів і держав світу, пов'язаних між собою загальними інтересами, єдиною метою і різноманітними відносинами. «Перший світ» - постіндустріальны країни (США, Франція, Німеччина, Великобританія, Японія, Канада і ін.) з новим ресурсо-, енерго- і праце містким виробництвом, що базується на мікропроцесорній техніці. «Другий світ» - індустріальні країни (Росія і країни СНГ, Китай, Польща, Угорщина, Чехія та ін.) з традиційним ресурсу-, єнерго і праце містким виробництвом. «Третій світ» - країни, що розвиваються, сукупність колишніх колоніальних і залежних країн Латинської і Центральної Америки, Азії і Африки з пануванням традиційних індустріальних і доіндустріальних виробництв. Міжнародна політика - це система економічних, правових, дипломатичних, ідеологічних, військових, культурних та інших зв’язків і відносин між народами, державами та групами держав, провідними соціальними, економічними і політичними силами й організаціям, що діють на світовій арені. Суб'єктами світової політики виступають держави, міжнародні об'єднання, політичні партія і рухи і т.п. На світовій арені, крім держав, з'явилося багато нових неурядових суспільних і гуманітарних організацій, угрупувань, союзів, діють суспільно-політичні рухи.

Мал.1 Міжнародна політика

Зовнішня політика – діяльність держави на міжнародній арені, що регулює відносини з іншими субєктами зовнішньополітичної діяльності: державами, всесвітніми і регіональними міждержавними організаціями. Через зовнішню політику держава прагне забезпечити реалізацію свого національного інтересу в міжнародних відносинах.

Дипломатія – офіційна діяльність держав та урядів, міністерств закордонних справ, дипломатичних представництв за кордоном, захист справ та інтересів держави та її громадян за кордоном. Історія міжнародної політики західноєвропейського регіону нараховує щонайменше 2,5 тисячі років.

Принципи міжнародної політики – фундаментальні норми міжнародного права, відбиття суттєвісного змісту міжнародних відносин («Декларація про принципи міжнародного права», 1970 р., «Декларація про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держав», 1981 р., Статут ООН та ін.).

Світова політика – частина системи міжнародних відносин , діяльність держав по пануючому забезпеченню їх інтересів при вирішенні проблем у сфері міжнародних відносин.

Особливості сучасної ситуації у світі:

•  вступ людства у мирний етап розвитку;

•  посилення взаємозалежності держав;

•  посилення тенденції багатополюсності, поліцентризму, регіональної інтеграції у світовому розвитку;

•  збереження старих та виникнення нових вогнищ військових конфліктів.