3.4. Громадський контроль за діяльністю

органів місцевого самоврядування в україні

Однією з передумов утвердження України як країни з розвине­ною демократією є наявність дієвого демократичного громадського контролю. Цей інститут є інструментом узгодження рішень органів місцевого самоврядування з інтересами та потребами членів тери­торіальних громад. Розвиток інституцій громадського контролю є важливою передумовою подолання відчуження громадян від пуб­лічної влади на місцях.

Дослідженню контролю як функції управління присвячені пра­ці: В. Аверянова, В. Копєйчикова, В. Малиновського, А. Мельника, В. Погорілка та інших. У науковій літературі існує багато визна­чень поняття «громадського контролю». Так, наприклад, А. Мель­ник вважає, що громадський контроль як один з видів соціально­го контролю, що здійснюється об’єднаннями громадян та самими громадянами, є важливою формою реалізації демократії та спосо­бом залучення населення до управління суспільством і державою. В. Малиновський під громадським контролем розуміє засіб забезпе­чення законності у діяльності виконавчо–розпорядчих органів, що суттєво відрізняється від усіх інших видів контролю. Всі суб’єкти громадянського контролю виступають від імені громадськості, а не держави, тому їх контрольні повноваження, як правило, не мають юридично–владного змісту, а рішення за результатами перевірок носять рекомендаційний характер. Характерною рисою громад­ського контролю є попередження порушень у сфері виконавчої влади за допомогою засобів суспільного впливу⁵⁸.

Узагальнюючи вищенаведені твердження, можна зазначити, що громадський контроль, визначаючи, оцінюючи та розповсюджуючи інформацію про відхилення від поставлених цілей, є інструментом де­мократичного управління, що дозволяє забезпечити додержання ви­мог законодавства, попередити та виявити порушення законодавства.

Ефективність роботи органів місцевого самоврядування та по­передження практики зловживань у процесі вирішення соціально– економічних проблем місцевого розвитку, своєчасне та якісне ви­конання доручень громади та надання її членам якісних публічних послуг значною мірою залежать від наявності дієвого громадського

208

Розділ 3. Місцеве самоврядування у системі державного управління...

контролю. Як свідчить досвід розвинених країн світу, громадський контроль забезпечує реальну відповідальність органів місцевого самоврядування за покладені на них обов’язки.

Формування дієздатних та самодостатніх громад в країнах Єв­ропи було б неможливим без широкої участі громадськості в прий­нятті управлінських рішень. Європейський досвід організації гро­мадського контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування свідчить, що успішною і результативною ця форма участі громадян у публічному управлінні може бути за таких умов:

• усвідомлення органами публічної влади (та посадовими осо­бами) необхідності громадського контролю як форми публічного управління, що забезпечує зворотній зв’язок та зовнішнє оціню­вання прийнятих рішень;

• усвідомлення громадянами, громадськими об’єднаннями, тери­торіальними громадами своєї відповідальності за стан справ на влас­ній території, що має спонукати активних та небайдужих громадян добровільно брати участь у здійсненні громадського контролю;

• наявність розвиненої законодавчої бази, що передбачає обо­в’язковість для органів місцевого самоврядування залучати пред­ставників громадськості до вироблення та реалізації публічної по­літики (на стадіях підготовлення, ухвалення та виконання управ­лінських рішень);

• законодавче унормування порядку задіяння механізмів гро­мадського контролю;

• забезпечення фахового підготовлення та постійно діючої сис­теми навчання й підвищення кваліфікації осіб – громадських екс­пертів, що беруть участь у здійсненні громадського контролю, забез­печення їх необхідними нормативно–методичними матеріалами⁵⁹.

Одним з найвідоміших механізмів громадського контролю в європейських країнах є інститут місцевих уповноважених з прав людини. Процедура його застосування чітко виписана у Реко­мендаціях Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи № 61 (1999)⁶⁰. За умов зростаючої складності функціонування ад­міністративних систем та завантаженості адміністративних судів, Конгрес підтримав створення Бюро Уповноваженого з прав люди­ни та запровадження посад місцевих і регіональних омбудсменів, що дозволяє уникнути занадто тривалих і дорогих судових процедур, скоротити їх кількість та бюрократичну «відстань» між громадяна­ми й органами влади; сприяє кращому захисту прав людей та ура­хуванню потреб громадян. Керуючись принципами, ухваленими Резолюцією Ради Європи № 80 (1999), Конгрес рекомендує урядам держав–членів Ради Європи, де на національному рівні інститут Уповноваженого з прав людини вже створено (Україна належить

209

Державне управління регіональним розвитком України

до таких держав), сприяти запровадженню відповідних інститутів на місцевому й регіональному рівнях та належним чином інформу­вати громадян про їх завдання і можливості⁶¹.

В Україні вже сформовано законодавчі засади реалізації прав громадян контролювати діяльність органів місцевого самовряду­вання. Основними нормативно–правовими актами у сфері громад­ського контролю є чинна Конституція України⁶², закони України «Про звернення громадян»⁶³, «Про об’єднання громадян»⁶⁴, «Про місцеве самоврядування в Україні»⁶⁵ тощо.

Так, за допомогою звернень у режимі зворотного зв’язку гро­мадяни повідомляють органи державної влади та місцевого само­врядування про невиконання або неналежне виконання останніми (або підвідомчими їм органами чи установами) своїх функцій; ви­магають ужити відповідних заходів.

Ефективною формою громадського контролю за діяльністю орга­нів місцевого самоврядування є громадські експертизи нормативно– правових актів, ухвалених органами самоврядування. «Громадська експертиза є механізмом громадської експертної діяльності з аналізу й оцінки впливу нормативних та інших управлінських рішень влади усіх рівнів на умови життя і реалізацію прав та законних інтересів широких верств громадян і конкретних соціальних груп»⁶⁶. Залежно від предмету дослідження експертиза стосується: 1) нормативно– правових актів; 2) програм перспективного розвитку територій (пев­них напрямів у сфері соціально–економічної діяльності); 3) окремих рішень органів місцевого самоврядування. До того ж громадська екс­пертиза може здійснюватися як стосовно проектів вказаних видів актів, так і документів, що вже набрали законної сили. Громадська експертиза дозволяє громадськості та владі ефективно взаємодіяти, переходячи від взаємних звинувачень до конструктивного діалогу.

Ст. 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено проведення громадських слухань з актуальних питань місцевого розвитку як механізму громадської участі та контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування. Це стосується різ­них сфер життєдіяльності громади, у тому числі йдеться і про ор­ганізацію бюджетних слухань, що сприяє залученню громадськості до бюджетного процесу.

Позитивним прикладом організації бюджетних слухань на міс­цевому рівні є досвід міста Вознесенська Миколаївської обл. Так, рішенням Вознесенської міської ради створено Громадську бю­джетну раду. Залучення громадськості до процесу формування міс­цевого бюджету, здійснення громадського контролю та урахування пропозицій сприяло підвищенню ефективності використання бю­джетних коштів міста. Корисним є і досвід Миргорода Полтавської

210

Розділ 3. Місцеве самоврядування у системі державного управління...

обл. з організації бюджетних слухань, за результатами яких при­ймаються резолюції, що направляються до профільних депутат­ських комісій та використовується при складанні бюджету міста на наступний рік. На жаль, на сьогодні не всі міста, села та селища України використовують можливість, надану чинним законодав­ством щодо організації бюджетних слухань.

Відповідно до Закону України «Про об’єднання громадян» та з метою запобігання порушень у діяльності органів місцевого само­врядування громадські об’єднання можуть здійснювати перевірку виконання норм Конституції України, законів України та інших нормативно–правових актів, управлінських рішень, прийнятих ор­ганами місцевого самоврядування. За результатами такої перевірки та на підставі складених при цьому протоколів і актів, громадськість інформується про виявлені порушення; вносяться пропозиції щодо притягнення правопорушників до відповідальності. Водночас контрольні повноваження громадських об’єднань в Україні не ма­ють юридично–владного змісту, а рішення, прийняті за результата­ми перевірок, як правило, мають рекомендаційний характер.

Одним з напрямів зміцнення системи громадського контролю стало рішення щодо утворення місцевих та регіональних галузевих рад підприємців. Так, відповідно до Постанови КМУ від 21 травня 2009 р. № 518 «Про утворення місцевих та регіональних галузевих рад підприємців»⁶⁷ галузевим радам надається право щодо встанов­лення громадського контролю за дотриманням органами місцевого самоврядування при розробленні проектів нормативно–правових актів, а також процедур, передбачених законами України «Про заса­ди державної регуляторної політики у сфері господарської діяльнос-ті»⁶⁸ та «Про дозвільну систему у сфері господарської дяльності»⁶⁹.

Представники галузевих рад підприємців мають право бра­ти участь у проведенні щорічної оцінки виконання посадовими особами місцевого самоврядування покладених на них завдань і обов’язків, пов’язаних з регулюванням підприємницької діяльнос­ті. Станом на 1 січня 2010 р. створено 999 місцевих та галузевих рад (901 — місцевих, 98 — галузевих). В регіональному розрізі найбільша кількість місцевих рад підприємців створена в Мико­лаївській — 77, Дніпропетровській — 72, Івано–Франківській та Харковській областях — по 65, найменша в АР Крим — 5, Полтав­ській області — 14. Процес створення галузевих рад підприємців йде повільнішими темпами. Наприклад, найбільша кількість га­лузевих рад створена у Миколаївській — 8, Сумській та Хмель­ницькій областях — по 7. Через відсутність ініціативи зі сторони громадськості до цього часу вітсутні галузеві ради у АР Крим та Рівненській обл.

211

Державне управління регіональним розвитком України

АР Крим

Вінницька

Волинська

Дніпропетровська

Донецька

Житомирська

Закарпатська

Запорізька

Івано- Франківська

Київська

Кіровоградська

Луганська

Львівська

Миколаївська

Одеська

Полтавська

Рівненська

Сумська

Тернопільська

Харківська

Херсонська

Хмельницька

Черкаська

Чернівецька

Чернігівська

м. Київ

м. Севастополь

0 10 20 ЗО 40 50 60 70 80

• Місцеві ради

• Галузеві ради

рис. 3.1. Кількість створених місцевих та регіональних галузевих рад підприємців станом на 1 січня 2010 року

Невід’ємною характеристикою здійснення місцевого управлін­ня на засадах демократії, важливою передумовою проведення гро­мадського контролю є відкритість органів місцевого самоврядуван­ня, доступність до інформації зі сторони громадськості. Неабияке значення мають відкритість рішень місцевих рад, інформаційна наповненість, зручність у користуванні та зв’язок органу місцевого самоврядування з користувачами представництв рад (сайтів). Про це, зокрема, свідчать результати проведеного Інститутом грома­дянського суспільства моніторингу офіційних представництв об­ласних рад в мережі Інтернет. Найкращі результати мають сайти Чернігівської (92 бали); Волинської (91 бал) та Херсонської (90 балів) обласних рад (максимально можливий бал - 148) (рис. 3.2).

обов’язкова загальна інформація відсутня на сайтах Донецької, Житомирської, Львівської та Черкаської обласних рад, найповніше цей інформаційний блок реалізовано на сайтах Хмельницької, Запо­різької і Дніпропетровської обласних рад. На офіційних сайтах рад відсутня інформація щодо паспортів ресурсного потенціалу терито­ріальних громад і ресурсного потенціалу адміністративно-тери то­ріальних одиниць. Істотно підвищує корупційні ризики відсутність

212

Розділ 3. Місцеве самоврядування у системі державного управління...

на офіційних сайтах рад обов’язкової документації щодо перспектив територіального розвитку (насамперед правил забудови та благо­устрою населених пунктів області, схеми планування територій).

Бали О

20

40

60

80

100

120

140

160

тах можливий бал

Чернігівська

Херсонська

Волинська

Закарпатська

Запорізька

Луганська

Сумська

Полтавська

Донецька

Хмельницька

Черкаська

Рівненська

Дніпропетровська

Львівська

Чернівецька

Івано-Франківська

Одеська

Харківська

Житомирська

Вінницька

Тернопільська

				«а
				82 81 81 80
			ьз
			бі
	23

рис. 3.2. інтегральна оцінка моніторингу інтернет–сайтів обласних рад⁷⁰

Недосконалість громадського контролю за діяльністю ор­ганів місцевого самоврядування в Україні призводить до:

• зростання кількості порушень прав людини від неправомір­них дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування;

• неузгодженості рішень органів місцевого самовря дування з ін­тересами і потребами громади, зокрема у бюджетній сфері;

• відсутності широкого доступу громадськості до участі у про­цесі територіального планування, використання та розподілу зе­мельних ресурсів;

• закритості та відмежованості органів місцевого самовряду­вання від громадськості, надмірної бюрократизації управлінського апарату органів місцевого самоврядування;

213

Державне управління регіональним розвитком України

• підвищення рівня корумпованості органів місцевого самовря­ дування (особливо в процесі прийняття управлінських рішень сто­ совно земельних питань).

Громадський контроль за діяльністю органів місцевого само­врядування та їх посадових осіб має велике значення в процесі роз­будови демократичної, правової, соціальної держави, є складовою формування ефективної системи місцевого самоврядування та процесів євроінтеграції. Хоча в Україні створено законодавче під­ґрунтя для організації громадського контролю, механізми його реа­лізації й досі чітко не визначені.

З метою удосконалення громадського контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування в Україні слід зробити таке:

• впровадити у практику положення Резолюції Ради Європи № 80 (1999) та Рекомендації Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи № 61 (1999) стосовно запровадження інституту місцевих упо­вноважених з прав людини (місцевих та регіональних омбудсменів);

• внести зміни до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у частині унормування питань організації та проведення громадських слухань з актуальних проблем розвитку громади;

• запровадити на місцевому рівні громадські експертизи нор­мативних актів, ухвалених органами місцевого самоврядування та сприяти створенню експертної мережі громадських організацій, ор­ганів самоорганізації населення тощо;

• унормувати на законодавчому рівні питання обов’язковості про­ведення громадських слухань та здійснення громадських експертиз щодо певних видів актів та рішень органів місцевого самоврядування (насамперед у бюджетному процесі та сфері земельних відносин);

• активно використовувати новітні форми та методи взаємодії органів місцевого самоврядування з громадськими об’єднаннями (громадські ради, палати молодіжних радників тощо).

Формування в Україні підконтрольності органів місцевого са­моврядування громадянам дозволить подолати антидемократичні схильності серед політичних еліт та дозволить здійснювати рефор­мування місцевого самоврядування в Україні з неодмінним ураху­ванням інтересів широких суспільних верств населення.

* * *

Узгодити інтереси держави, регіональної влади та місцевого са­моврядування неможливо за рахунок лише часткових модифікацій існуючої системи, необхідним є комплексний підхід до вирішення усіх протиріч. Політика децентралізації державної влади на місце­вому рівні перестане бути декларацією лише за умов системного під­ходу до реалізації комплексу структурних реформ: конституційної,

214

Розділ 3. Місцеве самоврядування у системі державного управління...

адміністративної, адміністративно–територіальної та відповідно – децентралізації бюджетних відносин і надання громаді реальних ко­штів для практичного втілення своїх конституційних повноважень.

¹Куйбіда, В. С. Конституційно–правові проблеми міського самовряду­вання в Україні / В. С. Куйбіда. – Львів : Літопис, 2001. – С. 32.

²Актуальні проблеми становлення та розвитку місцевого самовря­дування в Україні : монографія / В. О. Антоненко, М. О. Баймуратов, О. В. Батанов [та ін.] ; за ред. В. В. Кравченка, М. О. Баймуратова, О. В. Ба-танова. – К. : Атіка, 2007. – 864 с. – С. 73.

³Біленчук, П. Місцеве самоврядування в Україні / П. Біленчук, В. Крав­ченко, М. Підмогильний. – К. : Атіка, 2000. – С. 21.

⁴Конституційні акти України 1917–1920 рр. Невідомі Конституції України. – К. : Філософська і соціологічна думка, 1992. – С. 68.

⁵Конституції і конституційні акти України. – К., 2001. – С. 52

⁶Декларація про державний суверенітет України // Відомості Верхо­вної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.

⁷ Про місцеві ради народних депутатів та місцеве самоврядування : за­кон УРСР // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 2. – Ст. 5.

⁸Про Представника Президента України : закон України від 5 березня 1992 р. // Голос України. – 1992. – 20 березня.

⁹Про внесення змін до Закону Української РСР «Про місцеві Ради на­родних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» : закон Украї­ни // Відомості Верховної Ради України. –1992. – № 28. – Ст. 387.

¹⁰Конституція України // ВВР. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

¹¹Там само.

¹² Про місцеве самоврядування в Україні : закон України від 21 травня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.

¹³Там само.

¹⁴ Про статус депутатів місцевих рад : закон України від 11 лип­ ня 2002 року № 93–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 40. – Ст. 290.

¹⁵ Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів : закон України // Ві­ домості Верховної Ради України. – 2004. –№ 30–31. –С. 1194. – Ст. 382.

¹⁶ Про столицю України – місто–герой Київ : закон України від 15 січ­ ня 1999 року N 401–XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 11. – Ст. 79.

¹⁷Про місцеві державні адміністрації : закон України від 9 квітня 1999 року № 586–XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20. – Ст. 190.

¹⁸ Про порядок передачі об’єктів права державної та комунальної власнос­ ті : постанова КМУ // Офіційний вісник України. – 1998. – № 38. – С. 34.

¹⁹ Про ратифікацію Європейської хартії місцевого самоврядування : за­ кон України від 15 липня 1997 року // ВВР. – 1997. – № 38. – Ст. 249.

²⁰ Про органи самоорганізації населення : закон України // ВВР. – 2001. – № 48. – Ст. 254.

215

Державне управління регіональним розвитком України

²¹ Про службу в органах місцевого самоврядування : закон України // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 33. - Ст. 175.

²²Бюджетний кодекс України // ВВР. - 2001. - № 37-38. - Ст. 189.

²³Там само. - Ст. 27.

²⁴Проекти законів України: «Про загальні засади та принципи тери­торіальної організації виконавчої влади та місцевого самоврядування в Україні», «Про засади матеріального і фінансового забезпечення місце­вого самоврядування в Україні», «Про організацію виконавчої влади та місцевого самоврядування в районі», «Про організацію виконавчої влади та місцевого самоврядування в області», «Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою України», «Про територіальну громаду», «Про делегування повноважень органів виконавчої вла ди та ор­ганів місцевого самоврядування», «Про державно-правовий експеримент у сфері місцевого і регіонального розвитку».

²⁵ Стан та перспективи муніципального розвитку в Україні (погляд му­ніципальної громадськості): Національна доповідь — 2006 [Електронний ре­сурс]. - Режим доступу : www.municipal.gov.ua/data/loads/naz_dop_2006.doc

²⁶Про внесення змін до Конституції України: закон України від 8 груд­ня 2004 року № 2222-IV // Голос України. - 2004. - № 233.

²⁷Там само.

²⁸Резолюція Всеукраїнських зборів представників місцевого самовря­дування // Голос України. - 2005. - 11 травня.

²⁹ Ющенко, В. [виступ на нараді з представниками асоціацій та орга­нів місцевого самоврядування] [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.president.gov. ua/news/8376.html

³⁰Дороговкази муніципальної громадськості новій владі: Національна доповідь - 2007 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www.municipal. gov.ua/data/loads/nazdop_ 2007.doc

³¹Про схвалення Концепції реформи місцевого самоврядування: роз­порядження Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 р. № 900-р [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/control/ uk/newsnpd?npdList_stind=61

³²Концепція реформи місцевого самоврядування: [схвалена розпоря­дженням Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 р. № 900-р] [Елек­тронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/control/uk/

newsnpd?npdList_stind=61

³³Про Національну конституційну раду : указ Президента України // Офіційний вісник України. - 2007. - № 99. - С. 29.

³⁴Погорілко, В. Ф. Муніципальне право України : підручн. / В. Ф. Пого-рілко, М. О. Баймуратов, Ю. Ю. Бальций; за ред. М. О. Баймуратова. - вид. 2-ге, допов. -К. : Правова єдність, 2009. - 720 с.

³⁵Деякі проблеми становлення муніципальної влади в Україні у контек­сті конституційної реформи // Місцеве самоврядування: пошуки та здо­бутки : зб. мат. і докум. / за ред. М. Пухтинського, О. Власенка. - К. : Атіка, 2007. - С. 234-241.

³⁶ Муніципальний менеджмент : навч. посіб. / за ред. А. Ф. Мельник. -К. : Знання, 2006. - 420 с.

³⁷Борденюк, В. І. Місцеве самоврядування та державне управління: конституційно-правові основи співвідношення та взаємодії / В. І. Борде-нюк. - К. : Парламентське вид-во, 2007. - 576 c.

216

Розділ 3. Місцеве самоврядування у системі державного управління...

³⁸// Наук. вісн. Акад. муніцип. упр. ; за заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. - К. : Вид. поліграф. центр Акад. муніцип. упр., 2008.-Вип. 1(3).- С. 271-278.

³⁹Україна в 2005-2009 рр.: стратегічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку : монографія / за заг. ред. Ю. Г. Ру­бана. - К. : НІСД, 2009. - С. 3-8; Україна в 2008 році: процеси, результати, перспективи. Біла книга державної політики / за заг. ред. Ю. Г. Рубана. -К. : НІСД, 2008. - С. 71-96.

⁴⁰Проблеми і перспективи національної регіональної політики [Елек­тронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.icps.com.ua /doc/project_ regional_policy_ukr.doc

⁴¹-⁴³Там само.

⁴⁴Україна: рік після виборів. Моніторинг регіонів / за заг. ред. І. О. Когута ; Лабораторія законодавчих ініціатив. - К.–Львів : Вид-во «Мс», 2007. - С. 16.

⁴⁵Там само. - С. 12.

⁴⁶ Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2008 році: щорічне послання Президента України Віктора Ющенка [Електронний ресурс]. - Режим доступу : пт,Іже ://www.president.gov.ua/news/13362.html

⁴⁷ Про затверд Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року : постанова КМУ // ОВУ. - 2006. - № 30. - С. 36.

⁴⁸ Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю) : закон Украї­ ни // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 11. – Ст. 55.

⁴⁹ Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 листопада 2008 року «Про виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України з питань регулювання земельних відносин, викорис­ тання та охорони земель» : указ Президента України // Офіційний вісник України. - 2009. - № 2. - Ст. 54.

⁵⁰Під головуванням Президента України відбулося засідання РНБО [Елект­ронний ресурс]. - Режим доступу : www.president.gov.ua/news/8673.html

⁵¹Яловегіна, Г. І знову недовіра // Зоря Полтавщини [Електронний ресурс]. -Режим доступу : http://www.zorya.poltava.ua/index.php?rozd=&nomst=934

⁵²Про оренду землі : закон України // Відомості Верховної Ради Украї­ни. - 1998. - № 46-47. - Ст. 280.

⁵³[Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.dkzr.gov.ua/ terra/control/uk/index

⁵⁴У 2008 році Міністерством регіонального розвитку та будівництва України розроблено та запропоновано на розгляд громадськості Концепцію реформи адміністративно-територіального устрою України та Концепцію реформи місцевого самоврядування. Основою організації адміністративно-територіального устрою України пропонується зробити поселенську мережу, що складається з поселень - міст, селищ, сіл як місць постійного компактно­го проживання людей. Віднесення поселень до зазначених категорій визна­чається залежно від кількості населення, рівня урбанізації, організації кому­нального господарства та характеру економічної діяльності мешканців. На їх базі формуються адміністративно-територіальні одиниці трьох рівнів:

• громада формується, як правило, шляхом об’єднання поселень разом із прилеглими до них територіями навколо поселення (місто, селище) -центру економічної активності. Максимальна віддаленість поселень від центру громади визначається, як правило, базовими вимогами надання соціальних послуг на цьому рівні, насамперед: терміном надання невід-

217

Державне управління регіональним розвитком України

кладної медичної допомоги (15–20 хв.), терміном доставлення учнів до загальноосвітньої школи шкільним автобусом (15–20 хв.), терміном при­буття рятувальників для ліквідації надзвичайної ситуації (до 15 хв.);

• район – одиниця субрегіонального рівня, що формується з дотри­манням умов ефективного менеджменту як проміжного рівня між базовим і регіональним рівнями та складається з громад і, як правило, повинен від­повідати рекомендаціям ЄС щодо NUTS–3;

• регіон – адміністративно–територіальна одиниця регіонального рівня (Автономна Республіка Крим, області), до складу якого входять райони. Ре­гіон, як правило, повинен відповідати рекомендаціям ЄС щодо NUTS–2.

⁵⁵[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.dkzr.gov.ua/ terra/control/uk/index

⁵⁶Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 21 листопада 2008 року «Про виконання рішень Ради національної безпе­ки і оборони України з питань регулювання земельних відносин, викорис­тання та охорони земель» : указ Президента України // Офіційний вісник Президента України. – 2009. – № 3. – С. 45.

⁵⁷Про схвалення Концепції Державної цільової програми розвитку зе­мельних відносин в Україні на період до 2020 року : розпорядження Кабінету Міністрів України // Офіційний вісник України. – 2009. – № 51. – Ст. 1760.

⁵⁸Малиновський, В. Я. Словник термінів і понять з державного управ­ління / В. Я. Малиновський. – вид. 2–ге, доп. й перероб. – К. : Центр спри­яння інституційному розвитку держ. служби, 2005. — 254 с.

⁵⁹Крупник, А. Зарубіжний досвід громадського контролю: уроки для України / А. Крупник // Громадянське суспільство. – 2008. – № 5(7).

⁶⁰Про участь уповноважених з прав людини (омбудсменів) на місце­вому й регіональному рівнях у захисті прав громадян : Рекомендація Кон­гресу місцевих і регіональних влад Ради Європи № 61(1999) // Бюлетень бюро інформації Ради Європи в Україні. – 2005. – № 11. – C. 71–72.

⁶¹Там само. – C. 72.

⁶²Конституція України //Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

⁶³ Про звернення громадян : закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.

⁶⁴Про об’єднання громадян : закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.

⁶⁵Про місцеве самоврядування в Україні : закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.

⁶⁶Троицкая, Т. В. Понятие и юридическая природа общественной экспертизы / Т. В. Троицкая // Юридический мир.– 2006. – № 9. – С. 67.

⁶⁷Про утворення місцевих та регіональних галузевих рад підприємців : постанова КМУ // ОВУ. – 2009. – № 39. – Ст. 1318.

⁶⁸Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності : закон України // ВВР. – 2004. – № 9. – Ст. 79.

⁶⁹ Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності : закон Украї­ни// Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 48. – Ст. 483.

⁷⁰Звіт за результатами проведеного моніторингу офіційних представ­ництв обласних рад в мережі інтернет / Ін–т громадян. сусп.–ва ; упоряд. С. М. Корчинський. – К., 2009. – 44 с.