Питання для самоконтролю

1. Що релігійна філософія вважала своїм домінуючим принципом у добу Київської Русі.

2. Яких основних ідей дотримувався І. Вишенський?

3. З чим був пов`язаний розвиток української філософії початку XVII-XVIII ст.

4. Охарактеризуйте філософію Г. Сковороди.

5. Де, на думку Панфіла Юркевича, розпочинається моральний розвиток людства.

6. Якою з головних філософських проблем найбільше переймався І. Франко?

7. Що, на думку В.Вінниченка, може привести людину до щастя.

8. Як В. І. Вернадський характеризує причини виникнення та розвитку нової матерії, роль живої речовини на Землі та в Космосі?

Завдання для самостійної роботи

1.Чому саме софістична мудрість стала визначальним світоглядним принципом філософії Київської Русі.

2. Виділіть характерні риси українського Відродження які відрізняють його від західноєвропейського. Як це виразилося в філософії.

3. Обґрунтуйте, чому риторика, а не логіка, на відміну від західноєвропейської філософії, зайняла домінуюче положення в системі навчання Київо-Могилянської академії.

4. Як ви вважаєте, чи являється актуальним твердження М.Драгоманова, що тільки федералізм, як принцип державного устрою, може привести Україну до свободи і процвітання, чи в нових історичних умовах таке твердження М.Драгоманова являється застарілим і невірним.

5. В чому, на вашу думку, полягає основна ідея теорії ноосфери В.Вернадського, які філософські висновки з неї витікають. Обгрунтуйте свою відповідь

6. Покажіть як зв’язані між собою вчення Г.Сковороди про "дві натури" (два світи) і його вчення про мораль.

7. В чому була причина утисків і репресій яких зазнала філософія за часів Радянської влади, адже філософія нібито абстрактно-теоретичні міркування і прямого відношення до дійсності, в тому числі соціальної, не має.

Література

4,5,6,12,19.

Змістовий модуль 7: Сучасна світова філософія

План

1. Загальна характеристика сучасної світової філософії.

2. Антропологічно-ірраціоналістична філософія.

3. Сцієнтично-раціоналістичні філософські школи.

4. Основні релігійно-філософські вчення сучасності.

5. Модернізм і постмодернізм.

Основні поняття: ірраціоналізм, лібідо, танатос, ерос, несвідоме, его, герменевтика, неотомізм. персоналізм, екзистенція.

Загальна характеристика сучасної світової філософії

У другій половині XX ст. людство перейшло на новий етап свого історичного розвитку, який характеризувався подальшим зростанням виробництва, нарощуванням темпу його руху, ускладненням суспільного життя і загостренням соціальних протиріч, зміною становища людини в світі, її участі і ролі в історичному процесі. Разом із змінами в соціально-економічному і духовно-культурному житті людства відбулися значні зміни в змісті і характері філософствування, діапазон якого значно розширився порівнянно з минулим: волюнтаристи та індетерміністи, раціоналісти та ірраціоналісти, об'єктивісти і суб'єктивісти, сцієнтисти і антисцієнтисти тощо, всі вони разом стають своєрідним дзеркалом того, чим стурбоване людство і які думки панують в головах людей. Одні філософи у пошуках відповідей на питання, які поставило життя, звернулись до філософської спадщини, філософської класики минулого, намагаючись "прочитати" її у відповідності до вимог історичного моменту, тому відбулось повернення до І.Канта і виникли неокантіанські школи — Марбурзька і Фрайбурзька, найбільш відомі їх представники Герман Коген (1842-1918), Пауль Наторп (1854-1924), Ернст Кассірер (1874-1945), Генріх Ріккерт (1863-1936) та інші. До Гегеля повернулись у формі неогегельянства: Герберт Бредлі (1846-1924), Бенедетто Кроче (1866-1952), Артур Ліберт (1878- 1946), Ріхард Кронер (1884-1974), Жан Валь (1902-1969), Жан Іпполіт (1907-1968). Дехто, скоректувавши деякі положення К.Маркса, особливо про класи і класову боротьбу, революцію і державу диктатури пролетаріату, намагався з'єднати марксизм зі своїми міркуваннями про людину, її поневолення і самовивільнення, страждання і щастя. Такий напрямок у західній філософії відомий під назвою неомарксизму, а представляє його, в основному, Франкфуртська філософсько-соціологічна школа (Г.Маркузе, Т.Адорно,Ю.Хаберманс та ін.). Під впливом марксизму побудував своє вчення і неофрейдист Е.Фромм (1900—1980). Філософи релігійної орієнтації модернізували вчення середньовічного філософа Фоми Аквінського, і воно одержало назву неотомізму. Найбільш характерним для всіх філософських шкіл — і тих, які представляють модернізовані філософські напрямки минулого, і тих, які грунтують на переважно нових засадах, є орієнтація на людську індивідуальність, на суб'єктивний фактор життєдіяльності і функціонування суспільства. Це стосується, насамперед, філософської антропології, фрейдизму, екзистенціоналізму, герменевтики, неопозитивізму, феноменалізму, персоналізму, неотомізму тощо. Загальним для них є насамперед те, що всі вони виявляють стурбованість положенням і становищем людини, її долею в майбутньому, наростанням кризових явищ у суспільстві і, в першу чергу, кризою духовної культури, процесами відчуження людини від природи, від інших людей і від самої себе. Але кожний напрямок у сучасній філософії, кожна з філософських шкіл намагалась і намагається вирішувати все по-своєму, виходячи з своїх світоглядних засад і методології, соціальної орієнтації і філософської традиції, етнічної приналежності і власної позиції. Із усього розмаїття цих напрямків і шкіл можна виділити три основні групи: антропологічно-ірраціоналістичну філософію, сцієнтистсько-раціоналістичну і релігійну філософію.