- •Передмова
- •Основними завданнями вивчення навчальної дисципліни є:
- •Методичні рекомендації
- •Світоглядний вимір філософії
- •Місце філософії в духовній культурі людства
- •Функції філософії в суспільстві
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •Література
- •Поняття античної філософії та її загальні особливості
- •Зародження та етапи розвитку античної філософії
- •Класичний період в розвитку античної філософії
- •Пост класичний період в розвитку античної філософії: школи, ідеї, представники
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •Література:
- •Соціокультурні чинники формування філософських парадигм філософії середньовіччя. Теоцентричний характер середньовічної філософії.
- •Апологетика і патристика
- •Схоластика. Реалізм і номіналізм
- •Перехідний характер філософії Відродження
- •Основні філософські ідеї філософії Відродження: антропоцентризм, гуманізм, пантеїзм.
- •Питання для самоконролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •1. Розкрийте зміст відомого виразу к.Тертулліана: "Вірую, бо абсурдно". Якої проблеми він стосується.
- •Література
- •Філософська проблематика та основні риси філософії Нового часу.
- •Емпіризм і раціоналізм: ф.Бекон та р.Декарт.
- •Вчення про субстанцію б.Спінози
- •Монадологія г.Лейбніца.
- •Філософські ідеї Просвітництва
- •Питання для самоконтролю:
- •Завдання для самостійної роботи
- •Література
- •Передумови формування німецької класичної філософії.
- •І.Кант - основоположник німецької класичної філософії
- •Метод та система г.В.Ф. Гегеля.
- •Суб’єктивна діалектика г.Фихте
- •Основні ідеї німецької класичної філософії
- •Марксистська філософія
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •Література
- •Становлення української філософії.
- •Філософія доби Відродження
- •Філософська думка в Києво-Могилянській академії.
- •Філософія г.С. Сковороди
- •Університетська філософія в Україні.
- •Українська філософія другої половини XIX ст.
- •Новітня українська філософія.
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •Література
- •Загальна характеристика сучасної світової філософії
- •Антропологічно-ірраціоналістична філософія
- •Сцієнтично-раціоналістичні філософські школи
- •Основні релігійно-філософські вчення сучасності
- •Модернізм і постмодернізм
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •Література
- •Філософський зміст категорії буття
- •Концепції буття в епоху Нового часу
- •Сучасна наука і філософія про рівні та форми буття
- •Питання для самоконтролю:
- •Завдання для самостійної роботи
- •Література
- •Поняття пізнання та його види
- •Рівні і форми пізнання
- •Проблема істини в пізнанні.
- •Людина і пізнання. Істина і правда
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •Література
- •Філософська антропологія
- •Релігійно-міфологічна антропософія
- •Натуралістична (наукова) антропософія
- •Філософські проблеми антропогенезу
- •Біологічне і соціальне в людині
- •Філософія про сенс життя людини, смерть та безсмертя
- •Питання для самоконтролю
- •Завдання для самостійної роботи
- •Література
- •Специфіка предмету соціальної філософії
- •Основні засади філософського розуміння суспільства. Суспільство як спосіб буття людей
- •Суспільне виробництво, його сутність, структура і функції.
- •Формаційна та цивілізаційна теоріїї розвитку суспільства
- •Питання для самоконтролю:
- •Завдання для самостійної роботи
- •Література.
Перехідний характер філософії Відродження
У другій половині XIII — на початку XIV ст. в Західній Європі зароджуються нові, буржуазні, суспільні відносини. Буржуазне суспільство являло собою новий, промислово-міський, тип цивілізації (французьке слово "буржуа" — мешканець міста, громадянин, так само як і німецьке слово "бюргер" з тим самим значенням, походить від лат. burgus — укріплене місто). Буржуазні суспільні відносини, що ґрунтувалися на промисловому (спочатку мануфактурному, а згодом машинному) виробництві речового продукту, втілювали в собі тенденцію трансформації особистісного характеру феодальних відносин у відносини „речового” типу. Відбувається ніби „повернення” речово-предметних орієнтацій античного соціуму.
І таке враження видається чимось цілком реалістичним за змістом, оскільки і справді нова філософська парадигма, що починає формуватися в розглядуваний час, орієнтована передусім на природно-тілесне бачення світу. Недаремно ж творці нової парадигми називали себе діячами Відродження, Ренесансу (франц. Renessance походить від лат. renascor — відроджуватися), тобто історичної доби „відродження” античності.
Порівняймо, проте, характеристики, що їх давали античному „речовизму” та „тілесно-природним” орієнтаціям Відродження такі відомі фахівці з даного питання, як О. Ф. Лосєв і М. М. Бахтін. „Речовизмом” О. Ф. Лосєв називав притаманне античності розуміння всього сущого (в тому числі й духовних утворень) „за образом і подобою речі”, і цей „метод конструювання всього античного світогляду, спосіб побудови релігії, філософії, мистецтва, науки і всього суспільно-політичного життя” виражає специфіку способу життя античного суспільного організму.
М. М. Бахтін, говорячи про тілесно речові орієнтації творчості Ф. Рабле та інших мислителів Відродження, зазначав: „Тіло й тілесне життя виявляють тут космічний і одночасно всенародний характер; це зовсім не тіло і не фізіологія у вузькому й точному сучасному значенні; вони не івдивідуалізовані до кінця і не відмежовані від решти світу. Носієм матеріально-тілесного начала тут є не відокремлена біологічна особина і не буржуазний егоїстичний індивід, а народ у своєму розвитку, вічно зростаючий і оновлюваний. Тому все тілесне тут таке грандіозне, перебільшене, безмірне. Перебільшення це має позитивний, стверджувальний характер. Провідний момент у всіх цих образах матеріально-тілесного життя — плодючість, достаток, що б'є через край. Усі прояви матеріально-тілесного життя і всі речі віднесені тут не до часткової та егоїстичної „економічної” людини, — а ніби до народного колективного, родового тіла”.
Античний світ мислиться як цілісне й гармонійне „реально-ідеальне” живе „тіло-космос”, в якому жодна з його частин не вирізняється як щось особливе (Протагорове тлумачення людини як ”міри всіх речей” означало вже тенденцію до розладу античної гармонії космосу). Ренесансний світ, як бачимо, є так само тілесним, але його матеріальним субстратом виступає природа, насамперед природне тіло людини. Саме воно, а не „вселенська” реально-ідеальна „предметність” античного Космосу формує центральне ядро нової філософської парадигми.
Відродження — перехідна (від середніх віків до Нового часу) історична епоха, протягом якої помітно змінюються змістові наголоси у філософській парадигмі. На етапі раннього, або італійського, Відродження наголос падає головним чином на природну людину; на етапі ж пізнього, або північного, Відродження наголос явно змішується в бік природи взагалі, природи як джерела постійних спонук продуктивно-виробничого життя і предмета прикладання технологічних зусиль. Відрізняється і культурне підґрунтя парадигми на зазначених етапах Відродження.