Питання для самоконтролю:

1. Основні особливості та основні напрямки філософії Нового часу.

2. У чому полягає відмінність філософії Нового часу від попередніх етапів її розвитку?

3. Що лежить в основі методу пізнання Декарта?

4. Співставте філософію Р. Декарта та Б. Спінози, як дуалістичне та моністичне вчення про буття.

5. Які „ідоли розуму” перешкоджають процесу пізнання у Ф. Бекона.

6. Чим являється монада в філософії Г.Лейбніца.

7. В чому полягає основна філософська ідея епохи Просвітництва.

Завдання для самостійної роботи

1. Які соціальні чинники, на вашу думку, визначили основний напрям розвитку та провідну ідею філософії Нового часу.

2. Приведіть аргументи "за" і "проти" в суперечці представників емпіризму і раціоналізму.

3. Розкрийте зміст відомого виразу Р.Декарта: "Мислю – значить існую".

4. Проаналізуйте твердження Спінози, що природа є причина самої себе. Чи не протирічить це твердженню Спінози про Бога як творця природи?

5. Як ви розумієте вислів Вольтера: "Якби Бога не було , його слід було б придумати". Слід мати на увазі, що Вольтер був непримиренним противником церкви.

6. Що ви визначили б як основну причину антитрадиціоналізму філософії і культури Просвітництва.

Література

4,5,6,11.12,19.

Змістовий модуль 5. Класична філософія: німецька класична філософія та марксизм.

План

1. Передумови формування німецької класичної філософії.

2. І.Кант – основоположник німецької класичної філософії.

3. Метод та система Г.В.Ф.Гегеля.

4. Суб’єктивна діалектика Г.Фихте.

5. Натурфілософія В. Шеллінга.

6. Філософія любові Л.Фейєрбаха.

7. Основні ідеї німецької класичної філософії.

8. Марксистська філософія.

Основні поняття: трансцендентний, трансцендентальний, „річ-у-собі”, „річ-для-нас”, абсолютний Дух, „Я і не-Я”, формація.

Передумови формування німецької класичної філософії.

Німецька класична філософія XIX століття не тільки підвела підсумки розвитку європейської думки, але і запропонувала свої шляхи і методи рішення традиційних проблем буття, співвідношення світу і людини, теорії пізнання, моральності. Особливо плідні ідеї висловлювалися німецькими філософами в області розвитку. Були систематизовані попередні погляди і положення з питань протиріччя, взаємопереходу протилежностей, створена цілісна теорія загального зв'язку і розвитку — діалектика. Велике значення, у розглянутий період, надавалося однієї з фундаментальних проблем раціоналізму — тотожності об'єкта і суб'єкта. Кант, Фіхте, Шеллінг, Гегель через діалектику суб'єктно-об'єктних відносин розглядали і вирішували онтологічні, гносеологічні, цінносно-смислові й інші питання філософського знання.

Німеччина кінця XVIII - початку XIX століття являв собою досить відсталу країну в порівнянні з передовими європейськими державами. Назріла необхідність подолання феодальної роздробленості і кріпосництва, демократизації суспільства. Однак, німецькі буржуа, налякані кривавим терором Великої французької революції, не прагнули до радикальних перетворень. Невдоволення городян, народні повстання в різних районах не привели до загально німецької революції й об'єднання країни.

Як наслідок, така політична ситуація наклала відбиток на ідеї класиків німецької філософії. Незважаючи на те, що И.Кант, И.Фіхте, Феллінг і Г.Гегель продовжують розвивати ідеї лібералізму і правової держави, їхні добутки не містять полум'яних закликів до перетворення суспільства, який можна зустріти в ідеологів французької революції. Зате німецька класична філософія відрізняється академічною стрункістю і строгістю побудов у питаннях обґрунтування правової державності, волі, рівності людей. Німецька класична філософія створила необхідну базу для подальшого розвитку ліберально-правових ідей у Європі.