2.Детерміноване моделювання, його зміст, завдання та аналітичні можливості.

Модель є інструментом наукового пізнання і умовним образом об’єкту дослідження.

Змістом методу моделювання являється:

• попереднє вивчення економічних явищ, господарських процесів;

• виділення суттєвих ознак економічних явищ, господарських процесів;

• експерименти над моделлю;

• корегування моделі;

• використання моделі.

В процесі детермінованого чинникового економічного аналізу в якості об’єкту дослідження виступає математична модель, яка є відображенням реальних взаємозв’язків результативного показника і системи чинників в одній математичній формулі, що відображає їх причинно-наслідкові зв’язки.

Детерміноване моделювання господарських операцій, процесів в аналітичній роботі використовується з метою:

- з’ясування, яким чином одні явища впливають на інші;

- пошуку варіантів раціонального шляху поліпшення виробничо-фінансової діяльності.

За допомогою детермінованого моделювання:

- описуються господарські процеси та операції;

1.5.14

- надається можливість наукового пізнання економічних явищ.

Задачами детермінованого чинникового аналізу являються:

• побудова адекватних математичних моделей, які відображають об’єктивні економічні закономірності, які відбулись на об’єкті дослідження;

• пізнання економічних закономірностей, які відбуваються на підприємстві, за допомогою системного і комплексного аналізу;

• обґрунтування теоретичних висновків;

• розробка свідомих управлінських рішень;

• контроль за виконанням управлінських рішень.

Побудова або моделювання кінцевої чинникової системи здійснюється формальним або евристичним шляхом. В форматизованому виді детермінована модель чинникової системи представляє собою початкову умову постановки і рішення задачі прямого детермінованого чинникового аналізу коли необхідно визначити, як зміна кожного чинника впливає на зміну результативного показника. В цьому випадку досліджується детермінований (функціональний) зв’язок між результативним показником і чинниками. Моделювання факторних систем базується на слідуючих економічних критеріях: причинність; достатність; специфічність; самостійність існування; облікова можливість. При цьому чинники детермінованої моделі повинні бути кількісно виміряні, кількісно обмежені і відображати причинно-наслідковий зв’язок.

Застосування математичних моделей для вивчення економічних явищ, процесів, називається економіко-математичним моделюванням, а використання моделей для управління підприємствами називається економіко-математичними методами управління.

1.5.15

Моделі детермінованого чинникового аналізу являються інструментом і дозволяють:

• отримати нові знання про об’єкти, що досліджуються;

• імітувати поведінку економічних явищ, господарських процесів і операцій;

• здійснювати побудову економічних явищ, процесів, перебирати їх, вибирати найкращі і при цьому без витрат трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

У детермінованих моделях невідомі фактори не враховуються. Незважаючи на простоту цих моделей, до них зводяться багато практичних завдань, у тому числі більшість економічних. За видом цільової функції й обмежень детерміновані моделі поділяються: лінійні, нелінійні, динамічні й графічні.

• У лінійних моделях цільова функція й обмеження лінійні відповідно до змінних факторів. Нелінійні моделі – це моделі, у яких або цільова функція, або яке-небудь із обмежень (або всі обмеження) нелінійні відповідно до змінних факторів. Для нелінійних моделей немає єдиного методу розрахунку. Залежно від виду нелінійності, властивостей функції й обмежень можна запропонувати різні способи рішення.

• У динамічних моделях, на відміну від статичних лінійних і нелінійних моделей, враховується фактор часу. Критерій опти­мальності в динамічних моделях може бути загального виду (і навіть взагалі не бути функцією), однак для нього повинні виконуватися певні властивості.

• Графічні моделі – використовуються тоді, коли завдання доцільно – зобразити у вигляді графічної структури.

1.5.16

У наукових дослідженнях застосовуються образотворчі (фізичні), аналогові і символьні моделі (рис. 15).В аналітичних дослідженнях використовуються образи, символи.

До образотворчих (фізичних) моделей належать моделі, які замінюють майбутній реальний об’єкт такого самого розміру і форми, або у визначеному масштабі, наприклад:

• моделі, які використовуються в металургійних підприємствах для виготовлення деталей з чавуну і сталі тощо;

• макети майбутніх будинків, літаків, автомобілів, виробів про­мислового виробництва тощо, менші за розміром відпо­відно до масштабу. Модель коштує значно дешевше, ніж справжній об’єкт.

За допомогою образотворчих моделей неможливо відобразити динамічний процес.

До аналогових моделей належать моделі, які є схожим предметом, за допомогою якого досліджується реальний об’єкт, але він не має такого вигляду як реальний об’єкт, наприклад, організація обробки від первинної до аналітичної інформації і передання її користувачам. Цей процес можна відобразити за допомогою опе­рограми, блок-схеми, сітьових графіків або за допомогою аналогової моделі, що відображає організаційну структуру підприємства тощо.

1.5.17

Рис. 1.15. Види моделей чинникових систем

За допомогою аналогових моделей відображається аналітичний процес, що дозволяє легко прослідкувати ланцюг виконаних операцій, подій, або кожний взаємозв’язок між ними і виконавцями.

До символьних (знакових) моделей належать моделі, за допомогою яких відображаються економічні явища і господарські процеси у вигляді математичних формул, тобто модель, в якій використовуються математичні знаки. Взаємозв’язки між чинниками, які характеризують об’єкт дослідження, виражаються за допомогою математичного рівняння і вирішується за допомогою арифметичних дій: +, -, ÷, .

1.5.18

Символьні моделі імітують поведінку об’єкта дослідження і поділяються на: моделі детермінованого чинникового аналізу і моделі стахостичного аналізу. Символьна модель заміняє реальне економічне явище або процес так, що вивчення її дає нові знання про об’єкт-оригінал. Символьні моделі поділяються на чотири типи: адитивну, кратну, мультиплікативну, змішану (рис. 1.16).

Рис. 1.16. Типи чинникових символьних моделей

Підвищення якості формування підготовки, прийняття рішень обумовило необхідність використання детермінованих

1.5.19

факторних систем шляхом моделювання факторів, які впливають на результативний показник.

Прийоми моделювання чинникових систем

Прийоми	Зміст
Подовження факторної системи	передбачає подовження чисельника початкової факторної системи шляхом заміни одного чи більше чинників на суму однорідних чинників з наступним отриманням моделі кінцевої факторної системи у виді суми (адективна модель) нового набору чинників. Х1 У= ------- Х2 Представимо Х1 як суму складових Х1= Х11+ Х12+ Х1N, отримаємо Х11 Х12 Х1 N У= -----+-----+ ------- =А1+ А2+....Аn Х2 Х2 Х1
Формальне розкладаня факторних систем	передбачає подовження знаменника ісходної факторної системи шляхом заміни одного чи більше чинників на суму однорідних чинників з одночасним отриманням моделі кінцевої факторної системи того ж виду у вигляді суми нового набору чинників (кратна модель) Х1 Х1 У= ------- = ----------------- Х2 a+b+c+d Представимо Х2, як суму складових A2= a+b+c+d. Отримаємо: Х1 У= ----------------- a+b+c+d
Скорочення факторної системи	передбачає розширення початкової факторної системи шляхом ділення чисельника і знаменника дробу на одну і ту ж величину. Отримаємо кінцеву факторну систему того ж вигляду (кратна модель) Х1 У= -------, Х2 Чисельник і знаменник поділимо на одну і ту саму величину і отримаємо таку кінцеву факторну систему: Х1 ----------- Z A1 Y= ------------ = --------- Х1 A2 ------------ Z
Розширення факторної системи	передбачає розширення моделі початкової факторної системи шляхом множення чисельника і знаменника дробу на один або більше залучаємих факторів з наступним отриманням нової кінцевої факторної системи в виді мультиплікативної моделі нового набору показників – чинників x1zd x1 z d n y = --------- = ---- ∙ --- ∙--- = a1∙a2∙an ; або y=Пai x2zd z d x2 l=1

1.5.21