15. Числівники в ділових паперах.

У ділових паперах не обходиться без запису цифрових даних. Вони вимагають спеціального оформлення.

1. Однозначні числа, що не мають посилань на одиниці виміру, в ділових паперах записуються словами. Наприклад: Акціонерне товариство “Нікос” планує закупити двадцять автомобілів

Якщо число вживається в поєднанні з одиницею виміру, воно пишеться цифрами:

Наприклад: До магазину завезли 150 центнерів картоплі

2. Складні й складені числівники записують цифрами, крім тих випадків, коли ними починаються речення. Наприклад: На історичний факультет прийнято 156 студентів. Сто п’ятдесят шість студентів прийнято на історичний факультет.

3. Запис порядкових числівників відрізняється від запису кількісних. Якщо запис ведеться арабськими цифрами, то порядковий числівник вводиться в текст з відмінковими закінченням (по 3-му класу точності). При перерахуванні кількох порядкових числівників відмінкове закінчення ставиться лише один раз (вироби 1, 2, 3-го сортів).

4. Деякі порядкові числівники для розрізнення позначаються в документах за допомогою римських цифр без відмінкових значень (так подекуди записують порядкові номери місяців, кварталів).

Наприклад: Навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації.

5. Складні слова, перша частина яких – цифрове позначення, можуть писатися комбіновано: 50-кілометровий, 4-міліметровий (другу частину таких назв можна скорочувати – 50-км, 4-мм).

6. Окремі види інформації передаються у вигляді змішаного запису, який складається з цифр і слів (473 000 або 473 тис.)

7. У діловому стилі приблизна кількість відтворюється словами – понад, до, зверх, більше, менше.

8. У поєднанні дробових числівників з іменниками, іменник вживається в тому відмінку, якого вимагає останнє слово дробового числівника

5 ¼ грама (п’ять і одна четверта грама).

9. Числівники півтора, півтори сполучаються з іменниками у формі родового відмінка однини (півтора процента), числівник півтораста – з іменниками у формі родового відмінка множини (півтораста гривень).

16.Мова і професія. Професійна лексика. Місце професіоналізмів в офіційних писемних документах.

Професіоналізми — слова й живомовні звороти, властиві мові людей певного фаху. Оскільки професіоналізми вживають на позначення спеціальних понять лише в царині того чи іншого фаху, ремесла, промислу, вони не завжди відповідають нормам літературної мови. Професіоналізми виступають як неофіційні (отже, експресивно забарвлені) синоніми до термінів. Вони ніби деталізують загальновідомі назви. З-поміж професіоналізмів можна вирізнити науково-технічні, професійно-виробничі, просторічно-жаргонні. Вони доволі різноманітні щодо семантичних характеристик.

Особливості професійної лексики

На відміну від термінів, професіоналізми не мають виразного наукового визначення й не становлять цілісної системи. Професіоналізми більш конкретні, тому що детально диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов'язані зі сферою діяльності відповідного фаху, для прикладу:

• слова та словосполуки, притаманні мові моряків: кок (кухар), камбуз (кухня), кубрик (кімната відпочинку екіпажу), бак (носова частина корабля), чалитися (приставати до берега), ходити в море (плавати), компа́с, Мурма́нськ, рапо́рт тощо;

• професіоналізми працівників банківсько-фінансової, торговельної та подібних галузей: зняти касу, підбити, прикинути баланс, тверда валюта (стабільний курс), відмивання грошей (легалізація протизаконних коштів), брудні гроші (протизаконно отримані кошти);

• назви фігур вищого пілотажу: штопор, бочка, петля, піке й інше;

• професіоналізми користувачів ПК: мама (материнська плата), клава (клавіатура), скинути інформацію (переписати), глюк (збій програми);

• професіоналізми музикантів, наприклад: фанера (фонограма), ремікс (нова версія відомої мелодії), розкрутити (розрекламувати пісню, ім'я).