26. Парламент. Парламентаризм.

Следующее часто рассматриваемое в сравнительной кратологии ключевое звено власти — парламент (англ. parliament , нем. Parlament , фр. parlement , от parler — говорить) — общенациональное представительное учреждение государства, осуществляющее законодательные функции. Это выборный высший законодательный орган. В большинстве стран он состоит из двух палат. В Великобритании он называется парламентом, в США — конгрессом, в Швеции — риксдагом и т. д. В Англии в средние века парламент представлял собой сословно-предста-вительное учреждение, возникшее в XIII веке; во Франции до революции XVIII века — высшее судебное учреждение.

Парламентаризм — это система организации и функционирования верховной государственной власти, характеризующейся разделением законодательных и исполнительных функций при привилегированном положении парламента. Парламентаризмом именуют также теорию и практику деятельности парламента. В мировой практике встречается и парламентарная монархия — тип государственного устройства, при котором в стране наряду с монархом (с его формальными функциями главы государства) существует и действует парламент.

ледует еще раз отметить, что в мировой практике (и исторической, и современной) названий (и функций) парламентов и их палат обширное множество.

Конвент (от лат. conventus — собрание, сходка) — 1) высший законодательный и исполнительный орган Первой французской республики (1792—1795); 2) в некоторых странах часть названия политических партий, организаций.

Кортесы (исп. cortes ) — 1) сословно-представительные собрания в Испании и Португалии (в XII—XIV веках); 2) в Испании (до 1977) — парламент.

Лагтинг (норв. lagting ) — верхняя палата норвежского парламента — стортинга (нижняя — одельстинг).

Ландрат (нем. Landrat ) — 1) в ФРГ глава местного управления; 2) в некоторых кантонах Швейцарии название законодательного органа; 3) в прошлом в России советник от дворян того или иного уезда при губернаторе.

Меджлис — название парламента или одной из его палат в Иране и Турции.

Сейм (польск. Sejm ; англ. seim ) — название парламента в некоторых государствах (например, в Польше).

Сенат (англ. senate ; от лат. senatu . s ; от senex — старший, старец) — 1) в Древнем Риме республиканского периода — верховный орган власти; 2) в России в 1711—1917 годах — правительствующий Сенат, высший государственный орган, подчиненный императору. Учрежден Петром I как высший орган по делам законодательства и государственного управления. С первой половины XIX века — высший судебный орган, который осуществлял надзор за деятельностью государственных учреждений и чиновников. Согласно судебным уставам 1864 года — высшая кассационная инстанция; 3) название верхней палаты парламента в ряде государств (США, Италия и др.); иногда — наименование органа городского управления.

27. Уряд.

Теперь мы подошли к правительству (англ. Government ). Это высший исполнительный и распорядительный орган государственной власти в стране. Правительства (совет министров, кабинет министров и т. д.) также весьма многообразны в разных странах.

У́ряд — орган виконавчої влади в державі (зазвичай найвищий виконавчий орган). Очолюється главою держави (президентом, монархом) або прем'єр-міністром (головою уряду, канцлером, головою ради або кабінету міністрів).

В країнах з парламентською формою правління уряд зазвичай формується з представників партії або коаліції, що перемогла на виборах до парламенту. Якщо жодна з партій не набрала більшості, то стають необхідними коаліційні переговори між партіями, за підсумками яких або формується уряд, або (при неуспіху переговорів) проводяться нові парламентські вибори.

Президентська форма правління державою означає, що уряд призначає (і звільняє) президент, а парламент затверджує призначення уряду чи його голови.

Уряд складається з членів уряду (міністрів) і очолюється главою держави (королем, президентом) або прем'єр-міністром (головою уряду, канцлером, головою ради або кабінету міністрів). У федеральних державах існує центральний (федеральне) уряд і уряди державних утворень, що входять до складу федерації.

Коаліційний уряд — уряд, створений з представників декількох партій. Як правило, він функціонує на основі коаліційної угоди.

Як найвищий орган виконавчої влади уряд здійснює діяльність, направлену на виконання законів і оперативне управління державними справами. Важливим завданням уряду є забезпечення порядку в суспільстві і охорона прав громадян.

28. Законодавча влада.

О законодательной власти нам уже приходилось говорить. Поэтому лишь отметим, что она представляет собой важнейшую систему, звено, ветвь власти. Она охватывает систему тех органов государства, которые принимают законы. Сама же законодательная власть имеет исключительное право издавать нормативные акты, которые после конституции обладают высшей силой, т. е. законы. Этой власти дано решать ключевые государственные дела— принимать бюджет, финансовые законы и контролировать действия исполнительной власти — правительства. В тех странах, где существует парламентарная система, установлен порядок, согласно которому исполнительная власть несет ответственность перед властью законодательной. Высшим законодательным органом является парламент со всем широким кругом его прав и обязанностей, со своими структурами, штатами, задачами и целями.

Законода́вча вла́да — одна з трьох незалежних складових державної влади, поряд з виконавчою та судовою владами. Законодавча влада це — делегована народом своїм представникам у парламенті державна влада, що має виключне право ухвалювати закони. Законодавча влада відповідає за обговорення і проголошення законів, а також за перевірку роботи виконавчої та судової гілок влади.

В умовах репрезентативної демократії законодавчу владу переймає парламент (збори представників). В державах з елементами прямої демократії в ролі законодавця може виступати народ.

Законодавча влада — це делегована народом своїм представникам у парламенті[10] (Верховній Раді, Державній Думі, Конгресі, Сеймі, Фолькетинзі, Альтинзі та ін.) державна влада, що має виключне право приймати закони. Відповідно до ст. 75 Конституції України «єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України». Назва гілки влади «законодавча» не означає, що, крім основної законодавчої діяльності (законодавча функція), представницькі органи не здійснюють ніякої іншої діяльності.

Не менш істотною функцією законодавчої влади є фінансова, яка реалізується в праві щорічно затверджувати бюджет країни.

Є засновницька функція, яка здійснюється через участь парламенту у формуванні вищих виконавчих і судових органів. Показником прояву «стримувань і противаг» слугує контроль, здійснюваний законодавчим органом, за роботою уряду, інших посадових осіб виконавчої влади (контрольна функція). Вираження недовіри уряду, перевірка виконання законів, парламентські розслідування слугують потужними стимулами парламентського контролю. Проте головною особливістю організації та діяльності парламенту є його представницький характер. Парламент можна назвати владою прямого загальнонародного представництва. Таким чином, слід виділити такі укрупнені функції парламенту:

- представницьку,

- законодавчу,

- фінансову,

- засновницьку,

- контрольну.