32. Суть і види банківських кредитів.

Банківський кредит - це форма кредиту, за якою грошові кошти надаються в позику банками. Комерційні банки, що мають ліцензію НБУ, є головною ланкою кредитної системи; вони одночасно виступають у ролі покупця і продавця наявних у суспільства тимчасово вільних коштів. Позики надаються банками суб'єктам господарювання всіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Всі питання, що виникають з приводу кредитування, вирішуються на договірній основі безпосередньо між банком і позичальником. Згідно з договором кожний із суб'єктів кредитних відносин бере на себе певні зобов'язання. Кредитний договір укладається банком для кожного позичальника індивідуально.

Кредитором в умовах банківського кредиту є банк, позичальником - юридичні та фізичні особи.

Банківські кредити класиф. за ознаками:

1. За строками користування банківські кредити поділяють на:

- короткострокові (до 1 року);

- середньострокові (до 3 років);

- довгострокові (понад 3 роки).

2. За забезпеченням виділяють такі види банківського кредиту:

- забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами); вартість застави звич. перевищ. суму кредиту;

- гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

-з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страх орг-ї);

- незабезпечені (бланкові кредити).

3. За ступенем ризику банківські позики поділяються на: стандартні кредити та кредити з підвищеним ризиком.

4. За методами надання виділяють такі види банківських кредитів:

- у разовому порядку;

- відпов до відкритої кредитної лінії;

-гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання);

- за потребою.

5.За методами погашення банківські кредити поділяються на такі, що погашаються:

- водночас;

- у розстрочку;

- достроково (за вимогою кредитора або за заявою позичальника);

- з регресією платежів;

- після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

6.За формою залучення (організації) банківський кредит поділяється на:

- двосторонній (комерційний банк - позичальник);

- консорціумний; - "дзеркальний";

- багатосторонній (паралельний).

7. За ступенем ризику банківські позики поділяють на: стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні.

Стандартні позики характеризуються мінімальним ступенем ризику (2%), що відповідає умовам стабільного фінансового стану позичальника. Для позик під контролем ступінь ризику дорівнює 5%. Субстандартні позики - це позики з підвищеним ризиком (ступінь ризику - 20%). Фінансовий стан позичальника викликає серйозні побоювання.

Для сумнівних позик характерний ступінь ризику в 50%. До цих позик відносять пролонговані і прострочені кредити. Безнадійними (до погашення) є позики, які не можуть бути повернені і збереження яких на балансі банку як активу не має сенсу (ступінь ризику - 100%).

33. Економічний зміст та роль факторингу.

Факторинг передбачає, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) зобов’язується передати або передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає, або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої сторони (боржника).

Іншими словами факторинг – це переуступка дебіторської заборгованості, за якою факторові переуступається (передається) право вимагати борг у боржника.

Метою факторингу є вирішення проблеми ризиків і термінів платежів у відносинах між постачальниками і покупцями, своєчасне інкасування боргів, надання кредиту у формі попередньої оплати боргів, забезпечення ліквідності та зменшення фінансових ризиків для клієнтів.

Нормативно-правовою базою реалізації факторингу в Україні є:

1. ЗУ «Про банки та банківську діяльність»

2. ЦкУ, ГкУ, ПкУ.

3. ЗУ « Про фін. послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

У факторингових операціях беруть участь три сторони:

1. фактор – це банк, фін. небанк. установа, а також фіз. особа – суб’єкт підпр. Діяльності, яка отр. право здійснювати факторингові операції. Ця установа (фактор) купує рахунки – фактури у своїх клієнтів.

2. клієнт – постачальник товару, надавач робіт, послуг, згідно Закону це є фіз.. або юр. особа, яка укладає угоду з фактором про надання факторингових послуг.

3. боржник – будь – яка особа, яка є покупцем клієнта.