14. Банки як основні фінансові посередники, їх функції.

Ключова роль у реалізації фінансового посередництва належить банкам. Банки є основним видом фінансових посередників, що забезпечують реалізацію найбільшого переліку фінансових операцій, тоді як інші посередники спеціалізуються на окремих їх видах.

Ба́нк — кредитно-фінансова установа, яка зберігає кошти і капіталовкладення, надає кредити та здійснює послуги по фінансовим операціям. Ключова роль банків у фінансовому посередництві є характерною і для України. Банкам як фінансовим посередникам притаманні дві основні функції: трансформаційна і емісійна.

Трансформаційна функція банків полягає у перетворенні грошових потоків з одними якісними характеристиками на грошові потоки з іншими якісними характеристиками. Трансформація грошових потоків може бути забезпечена шляхом їх регіональної трансформації, трансформації сум, трансформації строків, валютної трансформації та трансформації ризиків.

Регіональною трансформацією досягається збалансування пропозиції та попиту на додаткові фінансові ресурси за регіонами, тобто банками здійснюється залучення коштів у регіонах з надлишковими обсягами заощаджень, і розміщення їх у регіонах, де вільних коштів бракує.

Трансформація сум забезпечує узгодження грошових потоків за сумами, шляхом надання банками великих кредитів за рахунок залучення на депозитні рахунки невеликих вкладень багатьох заощаджувачів.

Трансформація грошових потоків за строками досягається за рахунок узгодження обсягів довгострокових вимог та короткострокових зобов'язань банків шляхом надання ними довгострокових кредитів за рахунок короткострокових депозитів або навпаки.

Валютна трансформація забезпечує конверсію грошових потоків, що виражені в одній грошовій одиниці, в грошові потоки - в іншій грошовій одиниці. З метою реалізації валютної трансформації банки залучають грошові кошти в одній валюті, а розміщують в іншій.

Трансформація ризиків клієнтів банківських установ досягається банками за рахунок застосування внутрішніх і зовнішніх механізмів обмеження ризиків, серед яких розподіл ризиків, хеджування диверсифікація, страхування тощо.

Реалізація банками трансформаційної функції сприяє прискоренню обороту капіталу в процесі відтворення, збільшенню обсягів та підвищенню ефективності суспільного виробництва.

Емісійна функція банків полягає в емісії ними та спрямуванні в грошовий оборот додаткових платіжних засобів. Емісійна функція виконується як центральними банками, що здійснюють емісію грошових засобів, так і комерційними банками, що емітують депозитні гроші через механізм грошово-кредитного мультиплікатора Якщо окремі види трансформації грошових потоків можуть бути забезпечені небанківськими фінансовими установами, то емісійна функція є притаманною виключно банкам. Реалізація функцій банків здійснюється шляхом проведення ними банківських операцій (надання банківських послуг), що поділяються на традиційні і нетрадиційні. Традиційними банківськими операціями є залучення коштів на депозити, кредитування юридичних та фізичних осіб, органів державної виконавчої влади, створення нових платіжних засобів, проведення розрахунково-касового обслуговування клієнтів банків. Поряд з вдосконаленням традиційних банківських операцій банки все більше уваги починають приділяти розвитку нетрадиційних видів банківської діяльності. Здійснення нетрадиційних операцій забезпечує банкам збільшення обсягів діяльності, зростання доходів та зниження рівня загального ризику за банківськими операціями. Впровадження банками у свою діяльність нетрадиційних операцій, як правило, не вимагає значних додаткових ресурсів, однак сприяє розширенню кола клієнтів та підвищенню рівня їх обслуговування. У сучасних умовах нетрадиційними для банків України є операції з довірчого управління власністю клієнтів, управління фондами фінансування будівництва та фондами операцій з нерухомістю, лізингові, факторингові, депозитарні операції, послуги з розміщення цінних паперів на ринку тощо Поряд з банками зазначені види діяльності, за умови отримання відповідної ліцензії, активно здійснюють небанківські фінансові установи.

15. Основи організації банківських установ. Банк — це юридична особа,яка має право на підставі ліцензії НБУ здійснювати у сукупності такі операції:залучати у вклади грошові кошти фізичних і юридичних осіб,розміщення зазначених коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик,відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Банкам забороняється д-сть у сфері матеріального виробництва,торгівлі,страхування,крім виконання функцій страхового посередника. Форми банків:публічні і кооперативні. Сучасні банки виконують багато функцій, які, дещо узагальнивши, можна звести до такого:- акумуляція тимчасово вільних коштів населення, господарюючих установ, державних органів;- надання позики тим, хто має в ній потребу;- організація розрахунків між господарюючими суб’єктами;- створення кредитних засобів обігу. Створення комерційного банку — це досить складний процес, який завершується внесенням його у відповідний реєстр Національного банку України. При цьому однією з найважливіших умов реєстрації комерційного банку є виконання вимоги НБУ щодо розміру мінімального статутного фонду(не менше 120 млн грн). Слід зазначити, що поряд з вітчизняними банками в Україні можуть існувати і банки з участю іноземного капіталу, а також банки, капітал яких цілком належить іноземному власнику. їх реєстрація і порядок видачі ліцензій на окремі види діяльності мають ряд особливостей порівняно з вітчизняними банками. Ці особливості стосуються насамперед розміру мінімального статутного фонду. Реєстрація комерційного банку дає йому можливість приступити до реалізації своєї функціональної ролі і досягнення цілей. Головним призначенням банку є забезпечення ролі посередника в організації руху тимчасово вільних коштів. Комерційний банк акумулює ці кошти і на умовах терміновості, платності і повернення дає їх тим, у кого виникає тимчасова потреба в коштах. Крім того, банки надають своїм клієнтам різноманітні послуги, їхній спектр постійно розширюється й удосконалюється. Метою роботи комерційного банку є одержання прибутку. Цей стимул виступає вирішальним як для організації його діяльності, так і для забезпечення її ефективності. Банки виконують роль посередника в процесі обігу тимчасово вільних коштів. Ця місія посередника дуже важлива, бо дає змогу уникнути суперечності, яка існує між термінами й обсягами, пропонованих безпосереднім кредитором позик, і термінами, обсягами та прибутковістю тих позик, які хоче взяти безпосередній позичальник.

16. Діяльність кредитних спілок. Згідно із ЗУ “Про кредитні спілки” кредитна спілка – це неприбуткова організація, заснована фізичними особами,професійними спілками, їх об’єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб їх у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об’єднань грошових внесків членів кредитної спілки. Діяльність кредитної спілки грунтується на таких основних принципах: добровільності вступу до кредитної спілки та свободи виходу з неї; рівноправності членів кредитної спілки; самоврядування; гласності. Чисельність засновників – не менше 50 осіб. Для набуття статусу фінансової установи кредитна спілка повинна забезпечити дотримання таких умов:1.пройти державну реєстрацію;2.статут спілки повинен відповідати вимогам законодавства;3.наявні органи управління;4.вступний та обов’язків пайовий внески повинні бути внесені усіма засновниками спілки. Кредитна спілка проводить наступні види діяльності:1.приймає вступні та обов’язкові пайові та інші внески від членів спілки;2.надає кредити своїм членам;3.залучає на договірних засадах внески своїх членів на депозитні рахунки;4.розміщує тимчасово вільні кошти на депозитні рахунки в установах банків,які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян;5.здійснює інвестування в державні ЦП та паї кооперативних банків;6.залучає на договірній основі кредити банків та об’єднань кредитних спілок для здійснення кредитування своїх членів;7.виступає поручителем виконання членами спілки зобов’язань перед третіми особами. Капітал кредитної спілки складається з пайового, резервного та додаткового капіталів,а також залишку нерозподіленого доходу спілки і не може бути меншим 10% від суми їх загальних зобов’язань. Залежно від ризиків д-сті кредитної спілки, обсягу та характеру проведення операцій, наявності мережі відокремлених підрозділів режими регулювання кредитних спілок поділ.на 3 групи регулювання:1.для кредитних спілок,д-сть яких пов’язана з високим ризиками;2…з середніми ризиками;3…з незначними ризиками. НК ЦП ФР виділяє такі нормативи як достатності капіталу, платоспроможності, якості активів, ризиковості операцій, прибутковості операцій, ліквідності.

17. Характеристика діяльності ломбардів. Ломбарди – це фінансові установи, виключним видом діяльності яких є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів під заставу майна, на визначений термін та під відсотки. Власний капітал ломбарду на дату подання заявки про внесення інформації про нього до державного реєстру фінансових установ повинен становити не менше як 200 тис. грн. ломбарди утворюються у формі повного товариства або державного чи комунального п-ства. До фінансових послуг ломбарду належить надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів і залучених. Супутні послги ломбарду:1.оцінка заставленого майна відповідно чинного законодавства чи умов договору;2.надання посередницьких послуг зі страхування предметів застави на підставі агентського договору зі страховою компанією;3.реалізація заставленого майна.

18. Організаційно-правові основи функціонування інвестиційних фондів і компаній. Інвестиційний фонд - це юридична особа, заснована у формі закритого акціонерного товариства, що здійснює виключну діяльність у галузі спільного інвестування. Інвестиційні фонди поділяються на відкриті та закриті. Відкриті фонди створюються на невизначений строк і здійснюють викуп своїх інвестиційних сертифікатів у строки, встановлені інвестиційною декларацією інвестиційного фонду. Закриті фонди створюються на визначений строк і здійснюють розрахунки щодо інвестиційних сертифікатів після закінчення строку діяльності інвестиційного фонду. Засновниками інвестиційного фонду є юридичні та фізичні особи. Не можуть бути засновниками інвестиційного фонду юридичні особи, частка державного майна у статутному фонді яких перевищує 25 відсотків. Засновники несуть відповідальність перед учасниками інвестиційного фонду в межах вартості належних їм акцій статутного фонду. Акції зберігаються у депозитарія і не можуть пропонуватися на продаж. Для створення інвестиційного фонду його засновники укладають установчий договір, затверджують статут і проводять реєстрацію інвестиційного фонду у порядку, встановленому для реєстрації акціонерних товариств. Статутний фонд інвестиційного фонду повинен становити не менше 2 тисяч мінімальних зарплат, встановлених на момент його реєстрації, і бути сформованим за рахунок внесків засновників у вигляді коштів, цінних паперів, визнаних такими Законом України "Про цінні папери і фондову біржу", і нерухомого майна. Частка нерухомого майна у статутному фонді не повинна перевищувати 25 відсотків. Учасниками інвестиційного фонду є фізичні та юридичні особи, які придбали інвестиційні сертифікати цього фонду. Учаснику інвестиційного фонду може видаватися сертифікат на сумарну вартість інвестиційних сертифікатів. Інвестиційні сертифікати можуть бути іменними і на пред'явника. Вищим органом управління інвестиційного фонду є загальні збори засновників. Інвестиційною компанією визнається торговець цінними паперами, який, окрім провадження інших видів діяльності, може залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх розміщення. Інвестиційна компанія створюється у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю в порядку, встановленому для цих товариств, та здійснює діяльність щодо спільного інвестування згідно з цим Положенням. Статутний фонд інвестиційної компанії, яка здійснює спільні інвестиції, формується в порядку, встановленому Законом України "Про господарські товариства", і повинен становити не менш як 50 тисяч мінімальних зарплат, визначених на момент реєстрації інвестиційної компанії. Інвестиційна компанія для здійснення діяльності щодо спільного інвестування зобов'язана заснувати взаємний фонд, провести реєстрацію випуску інвестиційних сертифікатів, опублікувати інвестиційну декларацію та інформацію про випуск нею інвестиційних сертифікатів. Інвестиційна компанія одержує інвестиційні сертифікати в розмірі, що відповідає вартості майна, переданого нею у взаємний фонд. Інвестиційні сертифікати засновників зберігаються у депозитарія і не можуть пропонуватися на продаж. Взаємний фонд є філією інвестиційної компанії, що утворюється за рішенням її вищого органу. Цей орган затверджує також Положення та інвестиційну декларацію взаємного фонду.

19. Недержавні пенсійні фонди: особливості створення та діяльності. Згідно із ЗУ “Про недержавне пенсійне забезпечення” недержавний пенсійний фонд – це юридична особа,яка має статус неприбуткової організації,функціонує та проводить д-сть з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників ПФ з подальшим управлінням пенсійними активами,а також здійснює пенсійні виплати учасникам фонду. Види пенсійних фондів:1.відкриті (засновниками можуть бути будь-які 1 чи декілька юридичних осіб,окрім тих, д-сть яких фінансується за рахунок ДБ чи МБ. Учасниками можуть бути будь-які фізичні особи,незалежно від місця та характеру їх роботи);2.корпоративні (засновниками можуть бути юридична особа-роботодавець або декілька юридичних осіб-роботодавців, до яких можуть приєднуватися роботодавці-платники. Учасниками можуть бути виключно фізичні особи, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцями-засновниками та роботодавцями-платниками цього фонду);3.професійні (засновниками можуть бути об’єднання юридичних осіб-роботодавців, об’єднання фізичних осіб, включаючи професійні спілки або фізичні особи, пов’язані за родом їх професійної д-сті. Учасниками можуть бути виключно фізичні особи, пов’язані за родом їх професійної д-сті, визначених у статуті фонду). Єдиним органом управління фонду є РАДА ПФ. Недерж.ПФ здійснюють свою д-сть не самостійно,а обов’язково користуючись послугами інших фінансових установ:професійні адміністратори, компанія з управління активами, зберігач.