1. Особливості східного, античного та класичного рабства.

Особливості східного рабства можна узагальнити так:

Особливість його полягає у тому, що основною продуктивною силою суспільства тут були селяни-общинники, землероби, а також вільні ремісники. Раби становили незначний відсоток населення, належали в основному державі, використовувались як домашня прислуга в господарствах царів, деспотів, численних чиновників, при храмах. Рабів використовували також на будівництві пірамід, храмів, доріг, палаців, іригаційних споруд. Лише частково рабська праця використовувалася для обробітку землі, як правило, в системі царського і храмового господарства. Головними джерелами рабства були війни, піратство, заборгованість селян общинам.

Особливості античного рабства:

—        якщо в країнах Стародавнього Сходу раби займалися переважно важкою не-продуктивною працею, то у античних країнах праця рабів застосовувалася в усіх сферах господарства; —        якщо у країнах Стародавнього Сходу основними джерелами рабства були ві-йни і піратство, то у країнах античного світу набуло поширення боргове раб-ство; —        у стародавній Греції переважало міське, промислово — торгове, у Стародавньо-му Римі панувало латифундійне рабство.

Особливості класичного рабства:

Класичне рабство - друга форма розвитку інституту рабства. Для неї характерно більш жорстоке ставлення до рабів, скасування тих залишків прав людини, що раби могли мати в умовах патріархального рабства. Джерелами рабства були полонення, піратство, купівля-продаж, боргове рабство, народження у рабстві, покарання. При класичному рабстві раби стають основною виробничою силою у суспільстві.

2. Причини занепаду рабовласницького суспільства.

Однією з основних причин розквіту Стародавньої Греції було широке використання праці величезної кількості рабів. Джерелами рабської праці були постійні війни, які проводила Греція із сусідніми народами, мало місце боргове рабство. У Греції були й привілейовані раби – учителі, лікарі, купці, ремісники, поліцаї. Деякі філософи, поети були рабами. Експлуатація рабів сприяла досягненню високого економічного і культурного розвитку держави. Отже, в античному рабстві, на відміну від східного, рабська праця стала основною продуктивною силою суспільного виробництва. Однак поступово продуктивність невільничої праці падала. З’явилися цілі покоління людей, які народилися, жили і працювали в умовах рабства. Такі люди не хотіли і не могли ефективно працювати. Це стало особливо відчутним, коли Греція почала зазнавати поразок у війнах, внаслідок чого припинився приплив нових рабів. Нескінченні конфлікти між грецькими містами, боротьба демосу з аристократією, рабів з рабовласниками паралізували економічне життя країни.

Економічний розвиток країн Західної Європи в епоху Середньовіччя (V – XV ст.)

1. Основні риси та періодизація феодального господарства

Господарство епохи Середньовіччя (феодальне господарство) основні характеристики: панування приватної власності на землю; основний дохід люди отримували від землі (головне багатство); ієрархічна структура земельної власності, що ґрунтувалася на васальних зв’язках, призводила; поземельна, судово-адміністративна та військово-політична залежність селян від землевласників; домінування натурального господарства; другорядна роль обміну та торгівлі; ручна праця; примітивність знарядь праці.

Отже, в основі середньовічного господарства лежала власність феодалів на землю і їх неповна власність на виробників – закріпачених селян. Селяни наділялися землею і мали своє господарство. Користуючись землею феодала як наділом, вони зобов’язані були за це обробити панську землю за допомогою своїх знарядь або віддавати йому додатковий продукт своєї праці – ренту (з лат. – повертаю, сплачую).

Форми феодальної ренти: відробіткова (панщина); продуктова (натуральний оброк); грошова (грошовий оброк).

Основні форми господарської діяльності: феодальна вотчина (французька сеньйорія, англійський манор); ремісничий цех; торгова гільдія.

Три періоди розвитку господарства за доби феодалізму:

1. період генези – раннє Середньовіччя (V – Х ст.) сформувалися і утвердилися визначальні риси феодального господарства.

2. XI – XV ст. – період зрілості феодального господарства, внутрішня колонізація, розвиток міст, ремесла і товарного виробництва.

3. пізнє Середньовіччя (XVI – перша половина XVII ст.) зароджується ринкове господарство, з’являються ознаки індустріальної цивілізації.

В цілому економіка була аграрно-ремісничою, що єднало її з господарством стародавніх цивілізацій і дало підставу називати цивілізацію, яка існувала до кінця XV ст., аграрно-ремісничою, а суспільство – традиційним.