Предмет економічної теорії та еволюція його визначення різними науковими школами.

Предмет еволюціонує разом з економікою. Вперше термін вводиться ще до н.е. Ксенофонтом та Аристотелем як „економія” – правило ведення світового господарства. Пізніше меркантилісти, А. Де Мордент*єн (1615) вводить термін „політична економія”..

Є багато сучасних визначень поняття "економічна наука". вивчає:

1) умови та форми, за яких відбуваються виробництво та обмін і відповідний розподіл продуктів між людьми, про шляхи вирішення проблеми організації споживання і виробництва;

2) проблеми використання обмежених виробничих факторів (землі, праці, устаткування, технічних знань), а також фінансових ресурсів для виробництва та розподілу продуктів між членами суспільства;

3) закономірності руху цін, грошей, норми відсотка, капіталу і прибутку для вироблення державою відповідної політики впливу на економічне життя тощо.

.Економіка—система відносин в процесі 4-ох фаз суспільного відтворення,тобто у виробництві,розподілу,обміну,та споживання.

Економіка—це весь господарський комплекс країни. Різні напрями ЕК.теорії по різному трактують предмет цієї науки. ЕК.наука тривалий час розвивалась під назвою „політична економія”. Цю назву сприйняли і класики, і марксисти, однак предмет науки трактували неоднаково.

Політ. Економія - наука про багатство, його вир-во та розподіл.

Класики вважали, що дана наука має вивчати і ту сферу сусп життя, де відбувається обмін матеріальними благами та послугами.

Марксисти предмет політекономії вбачали не у вир-ві та розподілі багатства, а у відносинах, що виникають і функціонують в тій сфері людського сус-ва, де виготовляються та споживаються матеріальні блага, тобто у сфері сусп вир-ва. Інший підхід до визначення предмета ек теорії у сучасних економістів-немарксистів. Ек теорія у них отримала назву „економікс”.

Визначення предмета економ.Теорії:

-Вчення про закони домашнього господарства, домоводства-- Давньогрецькі та давньоримські мислителі

-Наука про створення, примноження та розподіл багатства нації-- Меркантилісти, фізіократи, класична політична економія.

-Наука про виробничі відносини і закони що управляють виробництвом,розподілом, обміном та споживанням благ на різних етапах розвитку людського суспільства—Марксисти.

Сучасні західні економісти визначають економічну теорію як науку про: —сферу індивідуальних і суспільних дій людей, що найтіснішим чином пов'язана зі створенням і використанням матеріальних основ добробуту (А. Маршалл); —дії людей у процесі вибору обмежених ресурсів для виробництва різних товарів (П. Самуельсон); —діяльність людей за умов рідкісності ресурсів (Е. Долан); —вивчення поведінки людей як зв'язку між метою та обмеженістю засобів, що можуть мати альтернативні шляхи застосування (Дж. Робінзон); —ефективне використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення потреб людини (К.Р.Макконнелл, С.Л. Брю)

Ек.теорія має два рівня вивчення ек.сфери людського сус-ва, кожен з яких має свій специфічний предмет вивчення:

мікроекономіка вивчає діяльність окремих ек.суб’єктів (домогосподарство, підприємство, галузі, окремі ринки, товари і послуги, ціни на них); визначаються закономірності розподілу витрат вир-ва, формування цін на рівні окремої фірми, оптимальний розмір робочої сили, формування і використання доходів окремих домогосподарств; тобто визначаються принципи поведінки суб’єктів на нижчому рівні ек, рівні окремого господарюючого суб’єкта.

Макроекономіка досліджує закономірності ек діяльності в межах усього сус-ва; встановлює закономірності оцінки створеного в рамках нац.ек.продукту, формування і використання доходів населення, зайнятості і безробіття, функціонування грошового обігу, кредитної та фінансової системи сус-ва, аналізується ек.роль держави.

Економ.теорія—це суспільна наука,яка вивчає закони розвитку економічних систем,діяльність економ.субєктів,спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів,з метою задоволення своїх безмежних потреб.

Методи екон. Досліджень: