Промисловий переворот у сша

Поява у Північній Америці сильної самостійної держави створила сприятливі умови для економічного зростання. Про­мисловий переворот розпочався у північних штатах в останньому десятилітті XVIII ст. Його особливість полягає у відсут­ності тих докапіталістичних пережитків, які мали місце у країнах Західної Європи, цехових порядків зокрема. Здійснен­ню промислового перевороту сприяло вигідне територіально-географічне розташування країни. Створення незалежної дер­жави давало змогу американцям відмежуватися від боротьби Англії та Франції за гегемонію у Європі. Більше того, період наполеонівських воєн став «золотим віком» американської торгівлі. Посередництво у торгівлі зброєю, боєприпасами і т. ін. приносило великі прибутки. Почали розвиватися американські міста – важливі торговельні центри. П’ятий за чергою пре­зидент США, Джеймс Монро, у славетному маніфесті від 2 грудня 1823 р. заявив, що Сполучені Штати не допустять, аби євро­пейські країни втручалися у внутрішні справи американців. «Америка для американців!» – гасло, висунуте Дж. Монро, яким американці керуються до сьогоднішніх днів. Доктрина Монро сприяла консолідації американської нації, її збагачен­ню, примусила світ рахуватися з її інтересами.

Важливу роль у здійсненні промислового перевороту відіграє демографічний фактор. Жодна країна світу не знала таких темпів росту населення. До середини XIX ст. кількість жите­лів США збільшилася у 4,5 рази, в основному за рахунок пе­реселенців із Європи –людей підприємливих, енергійних, які в першу чергу спричинили економічний поступ США.

Перші прядильні машини у США появилися в кінці 80-х років. Вони були завезені з Англії, незважаючи на заборону вивозу машин і технічних інновацій з боку англійського уряду. Перші парові машини з’явилися в останньому десятилітті XVIII ст. На початковому етапі промислового перевороту вони використовувалися слабо. Більшість текстильних фабрик пра­цювали на енергії води. Саме наявністю дешевої енергії водя­них двигунів пояснюється запізніле впровадження парових машин. Промисловий переворот у США відбувався за раху­нок європейської робочої сили, інтелекту і капіталів. У цьому теж одна із його особливостей. Однак в американській про­мисловості з великим успіхом застосовувалися власні оригі­нальні винаходи – циліндр для механічної набивки тканин тощо. У 1807 р. на р. Гудзон з’явився колісний пароплав, збудо­ваний Р. Фултоном, швидкими темпами прокладалися канали, які мали велике господарське значення. Прискорено розвива­лася текстильна фабрична промисловість, яка в середині XIX ст. за обсягом виробництва поступалася лише англійській. Проте найбільших успіхів США досягли у будівництві залізниць та використанні паровозів. За два десятиліття (1830 – 1850) довжина залізниць зросла у 300 разів.

На початку XIX ст. американська промисловість пра­цювала в основному на англійських машинах. Проте в сере­дині XIX ст. у США вже існували власні машинобудівні заво­ди. Особливо швидко розвивалося сільськогосподарське маши­нобудування. У цей же час активно впроваджуються в життя оригінальні досягнення американської інженерно-технічної думки. Серед найвидатніших винаходів того часу були швей­на машина Зінгера, ротаційна типографська машина, телеграф Морзе, револьверний, шліфувальний, фрезерний верстати, ко­сарка Мак-Корміка, комбінована молотилка-віялка Хейрема та багато інших.

Незважаючи на високі темпи промислового розвитку в пер­шій половині XIX ст., США залишалися в основному аграр­ною країною, промисловий переворот завершився лише на Півночі.

Розвиток промисловості гальмували південні штати, в яких панувало рабовласницьке плантаційне господарство. Рабовлас­ництво було основною перепоною на шляху розширення внут­рішнього ринку – ринку товарів і робочої сили, освоєння зе­мель Заходу, інтенсивного розвитку сільського господарства.

Суперечності між північними і південними штатами ви­кликали Громадянську війну в США (1861–1865 рр.), яка водночас була буржуазною революцією. Війна закінчилася перемогою Півночі. Важливими її наслідками було скасування рабства, ліквідація політичної та економічної роз’єднаності США, остаточне завершення промислового перевороту.

Ліквідація рабства в ході Громадянської війни, Акт про гомстеди (поселення), прийнятий у 1862 р., активізували зро­стання аграрного сектора економіки. Гомстед-акт давав пра­во кожному громадянину США після сплати 10 доларів реєстра­ційного збору отримати 160 акрів землі, що ставали власністю після п’яти років проживання на ній, обробітку та забудови.

Сільське господарство США мало товарний характер і роз­вивалося на основі індустріалізації, що забезпечило його пере­ваги в світовому сільськогосподарському виробництві. США стали одними з головних експортерів збіжжя і м’яса на світо­вий ринок. З 1862 по 1901 р. експорт пшениці збільшився майже у 5 разів, кукурудзи – в 16. Це призвело до європейсь­кої аграрної кризи 1875–1896 рр., коли ціни на пшеницю впали майже вдвічі. Завоювання зовнішнього ринку було зу­мовлено тим, що американський фермер обробляв землю, вільну від ренти, тоді як європейські селяни і фермери були змушені платити значні рентні платежі. На початок XX ст. колоніза­ція вільних земель завершилася. Ціни на землю зросли, США в конкурентній боротьбі втратили переваги і, як наслідок, аме­риканський експорт значно скоротився.

Гомстед-акт

Гомстед-акт (від англ.(англійський) homestead — садиба, ділянка), в США закон про земельні наділи, прийнятий в травні 1862 в ході Громадянської війни в США 1861—65 під тиском народних мас і радикально-демократичного крила Республіканської партії. По Г.-а. кожен громадянин США, що досяг 21 року і що не воював на стороні Півдня проти Півночі, міг отримати із земель суспільного фонду ділянку землі не більше 160 акрів (65 га ) після сплати реєстраційного збору —10 дол.(долар) Поселенець, що приступив до обробки землі і почав зводити на ній будови, отримував безкоштовно право власності на цю землю після закінчення 5 років. Ділянка могла бути придбаний у власність і достроково, при сплаті 1,25 дол.(долар) за акр; це відкривало широкі можливості капіталістам для здобуття кращих земель і спекуляції ними. По Г.-а. у США було роздано близько 2 млн. гомстедів загальною площею ок. 285 млн. акрів (115 млн. га ). Прийняття Г.-а., заходи проти рабовласників, проведені в ході Громадянської війни, і Реконструкції Півдня знаменували собою перемогу в національному масштабі фермерської «американської» дороги розвитку капіталізму в сільському господарстві, який забезпечував «...найбільш швидкий розвиток продуктивних сил за умов, найбільш сприятливих для маси народу зі всіх можливих при капіталізмі» (Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 17, с. 150). Розвиток капіталізму в сільському господарстві підсилював процес класового розшарування серед фермерства і пролетаризацію його основної маси.

Протекціонізм, меркантилізм, фритредерство

Протекціоні́зм — політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції через систему певних обмежень: імпортних та експортних мит, субсидій та інших заходів. Така політика сприяє розвитку національної промисловості.

Існують такі види протекціонізму:

Селективний протекціонізм - захист від конкретного товару, або проти конкретної держави;

Галузевий протекціонізм - захист конкретної галузі;

Колективний протекціонізм - взаємний захист декількох об'єдналися в союз країн;

Прихований протекціонізм - протекціонізм за допомогою немитних методів;

Місцевий протекціонізм - протекціонізм продукції та послуг місцевих підприємств;

Зелений протекціонізм - протекціонізм за допомогою норм екологічного права;

Корупційний протекціонізм - коли політичні діячі діють в інтересах не масового виборця, а організованих бюрократичних і фінансових груп.

Меркантилі́зм — в широкому розумінні — переважання матеріальних, фінансових інтересів над усіма іншими. В більш вузькому, конкретному значенні — торгова та фінансова політика абсолютистських держав 16-18 ст. та відповідна ідеологія.

Багатство меркантилісти не відділяли від грошей, тобто в тодішніх умовах від монетарних металів — золота та срібла. Відповідно багатство держави це кількість дорогоцінних металів, що є на її території. Для того, щоб багатство збільшувалося, надходження золота та срібла в країну має перевищувати їх відтік. Оскільки більшість країн не мають відповідних копалин (це стосувалося й країн де меркантилізм зародився та набув найбільшого поширення: Франції, Англії), то головним джерелом золота та срібла меркантилісти вважали активний торговий баланс. Певно значний вплив на такі погляди справив історичний приклад Іспанії, що незважаючи на багаті родовища в американських колоніях витрачала своє золото та срібло на оплату імпорту.

Ві́льна торгі́вля (фрітредерство)— зовнішньоекономічна політика, за якої держава не втручається у торгівельні відносини з іншими країнами; відсутність штучних (створених урядом) бар'єрів на шляху торгівлі між окремими фірмами різних країн. На рівні теоретичної моделі передбачається, що вільна торгівля призводить до появи додаткових вигод, оскільки дозволяє уникати втрат від викривлень у виробництві та споживанні, пов’язаних із митним захистом. Використання мита має своїм наслідком появу чистих втрат для економіки, які виникають через викривлення мотивів поведінки як виробників, так і споживачів. І навпаки, перехід до вільної торгівлі усуває ці викривлення і збільшує національний добробут. У цілому розгляд ринкової рівноваги з використанням моделі «попит-пропозиція» підтверджує той висновок, що розвиток міжнародної торгівлі може надавати виграш усім країнам. Однак якщо у країні-експортері чистий виграш виникає в результаті перевищення вигод виробників над втратами споживачів продукції, то у країні-імпортері, навпаки, загальний приріст добробуту забезпечується за рахунок більшого виграшу споживачів, а виробники продукції, що конкурує з імпортом, несуть втрати. Цей висновок є принципово важливим для пояснення причин державного втручання у сферу зовнішньої торгівлі.[1] Протилежністю вільної торгівлі є політика протекціонізму. Більшість країн більш або менш широко застосовує протекціоністські заходи у вигляді субсидій, податків, митних тарифів та квот.

Термін «вільна торгівля» означає такі торгівельні відносини, в умовах яких будь-яка особа, група осіб або держава можуть вільно ввійти в ринкові відносини: купувати товари, продавати або обмінювати товари за вільними цінами, які автономно встановлюються контрагентами не залежно від тарифних і нетарифних бар'єрів окремого національного ринку (митних зборів, адміністративних, санітарних та інших приписів).