Господарство розвинутих країн світу у 20-х роках

— розвиток найважливіших галузей важкої індустрії; чорної металургії, нафто-видобувної, електроенергетики, автомобільної, електротехнічної хімічної, ра-діотехнічної.

Символом американського «процвітання» став автомобіль. Випуск автомобілів здійснювався заводами Форда, компаніями «Дженерал Моторс», «Крайслер» та ін. Результатом промислового підйому стало збільшення національного доходу на 17%, збільшення доходів усіх верств населення.

Японія під час війни зміцнила свій економічний потенціал. Виступаючи на боці Антанти, вона фактично не брала участі у бойових діях. Змогла розширити свої коло-ніальні володіння, нав’язала невигідні економічно-торговельні умови Китаю. Все це дозволило за роки війни подвоїти промислове виробництво, втричі збільшити екс-порт промислових товарів у Китай та країни тихоокеанського регіону.

Після повоєнної економічної кризи (1920–1921 рр.) на протязі 1924–1926 рр. спостерігався швидкий ріст будівельної, металургійної, суднобудівної та інших га-лузей промисловості, а також торгівлі. Найбільші успіхи були досягнуті в металургії, машинобудівній та хімічній промисловості. Проте провідну роль по-старому відігра-вала легка промисловість. За час підйому (1924–1926 рр.) завершилося становлення японського машинобудування як самостійної галузі.

Японський капітал все більше зміцнював свої позиції у провідних галузях еконо-міки. Так, концерни «Міцубісі» і «Сумітото» нарощували потужності у важкій про-мисловості, «Міцуї» та «Ясуда» — в галузях кредиту та зовнішньої торгівлі. Сімейні концерни (джайбацу) підтримували тісний зв’язок з правлячими колами.

Великим підприємцем була і держава. Технічний рівень її підприємств був зна-чно вищим, ніж приватних.

Англія належала до країн — переможниць, проте війна знесилила її економіку, збільшила відставання від США. Англія зазнала значних людських і матеріальних втрат — 1/3 національного багатства. Збільшився державний борг. Світовий фінан-совий центр перемістився із Лондона в Нью-Йорк.

Удвічі зменшився експорт товарів, натомість зріс імпорт. Продовжувалося від-ставання від США у розвитку окремих галузей промисловості, особливо у гірничо-добувній, сталеплавильній, текстильній, суднобудівній, обладнання яких було заста-рілим. Водночас Англії вдалося збільшити свої колоніальні володіння. Вона частково компенсувала свої втрати за рахунок німецьких воєнних репарацій.

Лише в кінці 20-х років було досягнуто передвоєнного рівня розвитку. Ряд га-лузей промисловості (металургійна, вугледобувна, суднобудівна, текстильна) пере-живали спад. Держава вкладала значні інвестиції в авіаційну, автомобільну, електро-технічну та деякі інші галузі, завдяки чому вони успішно розвивалися. Нові галузі давали, однак, всього 10% обсягу промислового виробництва країни. Спостерігалося технічне відставання ряду галузей, що призвело до збільшення собівартості та зни-ження конкурентоспроможності англійських товарів на світовому ринку. Велико-британія залежала від імпорту сільськогосподарської продукції та промислової сиро-вини, що також негативно позначалося на економіці країни.

Франція ще більше, ніж Англія, постраждала в роки війни. Німеччина окупу-вала найрозвиненіші промислові регіони Франції. Було зруйновано або вивезено фабрично-заводське обладнання, транспортні засоби. Франція втратила понад 10% працездатного населення, під німецькою окупацією опинилися кращі сільськогоспо-дарські райони. Видатки на війну підірвали стабільність французької валюти.