Тема 7.

Лідерство – процес переважно несилового впливу в напрямку досягнення групою або організацією своїх цілей.

Комунікації в організації - це процес обміну інформацією між людьми в організації, між організаціями й зовнішнім середовищем, а також способи забезпечення такого обміну.

Види комунікації:

• Між організацією й зовнішнім середовищем;

• Між персоналом у межах рівня керування;

• Між керівником і підлеглим;

• Між різними рівнями керування;

• Між підрозділами організації.

Конфлікти й стреси в організації

Конфлікт в організації – такий стан, що заважає працівникам продуктивно виконувати свої обов'язки у зв'язку з відсутністю згоди, суперечками в інтересах, ролях, ворожості у відносинах один з одним.

Конфлікт виконує дві функції:

• Конструктивну, коли в результаті підвищується ефективність організації;

• Деструктивну, коли приводить до зворотного результату.

Ознаки, що характеризують умови виникнення конфлікту:

• Наявність не менш двох сторін, що мають контакт один з одним;

• Взаємна несумісність цінностей і намірів сторін;

• Поведінка, спрямована на знищення планів і руйнування намірів іншої сторони;

• Протиставлення дій однієї сторони діям іншої;

• Застосування сили з метою вплинути на поведінку іншої сторони в небажаному напрямку.

Види конфліктів

Внутріособистісний конфлікт або конфлікт рівнів психіки – рольовий конфлікт, коли до людини пред'являються суперечливі вимоги з приводу того, яким повинен бути результат його роботи, або коли виробничі вимоги не погоджуються з особистими потребами або цінностями.

Міжособистісний конфлікт – боротьба керівників за обмежені ресурси, капітал або робочу силу, час використання встаткування або узгодження проекту.

Конфлікт між людиною й групою

Міжгруповий конфлікт

Причини конфліктів в організації

Розподіл ресурсів – ресурси завжди обмежені, Керівництво вирішує як їх розподілити найбільш ефективним образом. Але люди завжди хочуть більшого.

Взаємозалежність обов'язків - можливість конфлікту існує там, де одна людина або група залежать при виконанні завдання від іншої людини або групи.

Певні типи організаційних структур – можливість конфлікту зростає при матричній структурі управління, де порушується принцип єдиноначальності. Розбіжність з метою – імовірність конфлікту збільшується коли організація розбивається на підрозділи. Тому що спеціалізовані підрозділи самі формулюють свої цілі й можуть приділяти більшу увагу їхньому досягненню, ніж цілям всієї організації.

Розбіжність у цінностях – бачення ситуації залежить від прагнення до певної мети. Люди можуть розглядати тільки ті аспекти ситуації, які сприятливі для їхньої групи й власних інтересів.

Розбіжності в життєвому досвіді й манері поведінки – зменшують ступінь взаєморозуміння й співробітництва між представниками різних підрозділів.

Погані комунікації – керівництво не може сповістити підлеглих про зміни і їхні причини, нездатність керівництва довести до підлеглих точний опис службових обов'язків.

Методи вирішення конфліктів

Існують два методи керування конфліктною ситуацією: структурний і міжособистісний. В основу структурних методів входить:

• Роз'яснення вимог до роботи;

• Використання координаційних і інтеграційних (технологій) механізмів;

• Встановлення загальорганізаційних комплексних цілей;

• Використання системи винагород.

Міжособистісні стилі рішення конфліктів:

• Відхилення, свідомий вихід з конфліктної ситуації;

• Згладжування, поведінка, спрямована на запобігання виникненню конфліктних ситуацій;

• Примус, стиль, що примушує прийняти певну точку зору за всяку ціну. Ознака авторитарного стилю керівництва;

• Компроміс, часткове прийняття точки зору іншої сторони.