Школа науки управління

Формування школи науки управління пов’язано з виникненням кібернетики і дослідження операцій. Дослідження операцій – це використання методів наукового дослідження до операційних проблем організації.

Ключовою характеристикою науки управління є заміна словесних міркувань моделями, символами і кількісними значеннями.

Надалі в школі сформувалася теорія прийняття рішень. У цей час дослідження в області управлінських рішень спрямовані на розробку:

• методів математичного моделювання процесів вироблення й прийняття рішень в організаціях;

• алгоритмів вироблення оптимальних рішень із застосуванням теорії статистичних рішень, теорії ігор і ін.;

• кількісних прикладних і абстрактних моделей економічних явищ.

Тема 2. Процесний підхід до менеджменту

Управління розглядається як процес, та як робота з досягнення цілей за допомогою інших - це серія безперервних взаємопов'язаних дій. Ці дії-процеси і є управлінськими функціями. Сума всіх функцій є процесом управління.

А. Файоль виділяв п'ять функцій управління. За його словами, «управляти означає пророкувати й планувати, організовувати, розпоряджатися, координувати й контролювати».

У загальному виді процес керування можна представити як суму функцій планування, організації, мотивації й контролю. Ці функції об'єднані сполучними процесами комунікації й ухвалення рішення. Керівництво (лідерство) розглядається як самостійна діяльність. Воно припускає можливість впливу на окремих працівників і групи таким чином, щоб вони працювали в напрямку досягнення цілей, що необхідно для успіху організації.

Системний підхід до менеджменту

Системний підхід - це не набір принципів для керівників, а спосіб мислення по відношенню до організації та управління.

Система — це деяка цілісність, що складається із взаємозалежних частин, кожна з яких вносить свій внесок у характеристики цілого. Всі організації є системами. Існує два основних типи систем: закриті й відкриті.

Модель організації як відкритої системи. Організація одержує із зовнішнього середовища інформацію, капітал, людські ресурси, матеріали. Ці компоненти називаються входами.

У процесі своєї діяльності організація обробляє ці входи, преобразуя їх у продукцію або послуги. Ця продукція й послуги є виходами організації, які вона виносить у навколишнє середовище.

Якщо система управління ефективна, то в ході процесу перетворення з’явиться додаткова вартість входів. У результаті з'являються багато додаткових виходів, такі, як прибуток, збільшення долі на ринку, збільшення обсягу продажів, зростання організації.

Ситуаційний підхід

Центральним моментом ситуаційного підходу є ситуація, тобто конкретний набір обставин, які впливають на організацію в даний година.

Використовуючи даний підхід, керівники можуть краще зрозуміти, які прийоми будуть більшою мірою сприяти досягненню цілей організації в конкретній ситуації. Як і системний, ситуаційний підхід не є простим набором правил, це спосіб мислення про організаційні проблеми й рішення. У ньому також збережена концепція процесу управління. Отже, ситуаційний підхід намагається погодити конкретні прийоми й концепції з певними конкретними ситуаціями для того, щоб досягти цілей організації найбільш ефективно.

Ситуаційний підхід використовує ситуаційні розходження між організаціями й усередині самих організацій. Менеджерові необхідно визначити, які значимі змінні ситуації і як вони впливають на ефективність організації.

Організація - група осіб, які мають перед собою якусь мету, на досягнення якої вони працюють спільно.

Вимоги до організацій (атрибути організацій):

• Наявність принаймні двох осіб, які вважають себе частиною групи;

• Наявність принаймні однієї мети, яку приймають як спільну всі члени групи;

• Наявність членів групи, які свідомо працюють разом для досягнення значимої для всіх мети.

Организації бувають:

• Формальні

• Неформальні

Формальна организація – соціальна спільність, яка складається з групи людей, діяльність яких координується для досягнення спільної мети або системи цілей.

Неформальна организація – групи, які виникають спонтанно і де люди взаємодіють достатньо регулярно, виникають практично в усіх формальних організаціях за виключенням дуже малих.

Місія - філософія й призначення, сенс існування організації, у якому проявляється відмінність даної організації від подібних: її соціальна роль.

Місія призначена для рішення наступних основних завдань:

• Представити в явному виді те, для чого існує компанія, і встановити базу для забезпечення несуперечності її цілей.

• Визначити, чим компанія відрізняється від інших компаній, що діють на тому ж ринку.

• Створити критерій для оцінки дій, здійснюваних у компанії.

• Погодити інтереси всіх осіб, пов'язаних з організацією.

• Сприяти створенню корпоративного духу, у тому числі розширити для співробітників зміст їхньої діяльності.

Необхідні для управління організаціями ресурси:

• Людські ресурси (персонал);

• Матеріальні і фінансові ресурси (основний і оборотний капітал);

• Інформація і технології.

Головна задача організації в галузі використання ресурсів – досягнення цілей при мінімумі витрат і максимумі ефективності.

Розподіл праці в організації:

Горизонтальний розподіл праці – розподіл в процесі виробництва і управління окремих спеціалізованих видів діяльності за однією чи декількома функціями (виробництво, збут, постачання);

Вертикальний розподіл праці – (ієрархія управління), розподіл організації по рівнях з виділенням керівників і підлеглих. Ієрархія управління дозволяж відокремити управління (координацію дій) від об’єкту управління (самих дій).