4.2. Основні підходи щодо вибору постачальника.

Вибір постачальника може здійснюватись шляхом конкурсних торгів або письмових переговорів між постачальниками та спожи­вачами. Досить поширеною формою пошуку потенційних постача­льників є конкурсні торги {тендери). Вони проводяться у тому випадку, коли передбачається налагоджування довгострокових зв'язків між постачальником і споживачем і вигідні для обох сторін угоди. Постачальник одержує чітку уявлення про умови роботи із споживачем. Споживач, у свою чергу, не тільки вирішує проблему одержання пропозиції, що відповідає його вимогам, а й обирає най­кращого постачальника.

Організація конкурсних торгів є складною та багатоплановою роботою. Для цього потрібно провести відповідну рекламну кампа­нію, розробити тендерну документацію, прийняти пропозиції, оці­нити їх тощо.

Аналіз тендерних пропозицій ведеться у суворій відповідності до критеріїв, наведених у тендерній документації, яка містить ви­клад технічних та комерційних умов торгів. Тендерний комітет зві­тує про оцінку пропозицій, зазначаючи, яким чином була дана оці­нка, та обґрунтовуючи причини відхилення пропозицій.

Переможцем конкурсних торгів визнається учасник, який подав найбільш вигідну тендерну пропозицію, що відповідає кваліфіка­ційним вимогам.

Інший варіант процедури одержання пропозиції від потенційних постачальників — письмові подання (див. п. 10.2). Ініціативу може також взяти на себе споживач. Якщо ініціатором є постачальник, він розсилає потенційним покупцям своєї продукції пропозиції на постачання товару. На відміну від конкурсних торгів, де тендерні форми суворо визначені, письмові пропозиції постачальника мо­жуть мати різну форму і зміст, тобто містити найменування товару,

83

відомості про його кількість та якість, умови ціни та термін поста­чання, вид товару та вид пакування, порядок приймання і передачі.

Іншими критеріями, що впливають на вибір постачальника, є його знаходження на тій чи іншій відстані від споживача, час вико­нання замовлень, наявність у постачальника резервних потужнос­тей, його кредитоспроможність, фінансовий стан тощо.

Для прийняття рішення про вибір постачальника відповідно до перелічених критеріїв необхідно зібрати відповідну інформацію.

Відбираючи джерела інформації, якими можуть бути власні до­слідження, консультації юридичних осіб (банків, фінансових інсти­тутів, торговельних асоціацій, інформаційних агентств), слід керу­ватися такими правилами:

1. не можна обмежуватися одним джерелом інформації;

2. як мінімум одне з використовуваних джерел повинно бути незалежним, тобто незацікавленим у можливих наслідках викорис­ тання наданої інформації.

4.3. Стисла характеристика систем мкр

Для планування потреби в матеріальних ресурсах у логістиці постачання використовують системи МКР (див. приклад 4).

Приклад 4: У середині 80-х років у США систему МКР використову­вали або планували використати більшість фірм з обсягом продаж понад 15 млн. доларів на рік (Кальченко, 2000).

МКР (МШегіаІБ гедиігетепії ріаппіщ) — планування потреби у матеріалах — належить до логістичних систем «підштовхуючого» типу. У таких системах комплектується перелік матеріалів, необ­хідних для виробництва певної кількості готової продукції відпові­дно до прогнозу ринкової кон'юнктури. Після цього постачальни­ком здійснюється формування замовлень.

Система МИР має широкий набір машинних програм, що забез­печують узгодженість та оперативне регулювання постачальниць­ких, виробничих, збутових функцій у масштабі фірми в режимі ре­ального часу.

Формалізація процесу прийняття рішень у системі МИР здійс­нюється за допомогою різноманітних методів дослідження опера­цій. Математичні моделі, інформаційне та програмне забезпечення дають змогу вирішити ряд завдань, пов'язаних із визначенням по­треб у сировині та матеріалах, складанням графіка виробництва, періодичним поданням до друку або на дисплей вихідних форм.

84

Таким чином, система МКР— це комп'ютеризований метод виявлення потреб у матеріалах на різних стадіях виробничого про­цесу. Рух матеріальних ресурсів розраховується у просторі та часі відповідно до потреб наступної стадії. Тому матеріал фактично по­стачається у той момент, коли, згідно з розрахунками, у ньому є потреба. Недоліком системи є те, що необхідні матеріали «виштов­хуються» працівниками, які перебувають на попередніх етапах ви­робничого процесу, і надходять до наступних стадій у необхідній кількості у потрібний час у необхідне місце незалежно від того, чи необхідні вони там фактично у такій кількості у цей конкретний момент. Проте, як показує досвід, незважаючи на цей недолік, ви­користання системи МКР дає змогу знизити рівень запасів, приско­рити їх оборотність, скоротити кількість порушень строків поставок.

У 80-ті роки в США та інших розвинутих країнах набула поши­рення система МКР-ІІ, що розглядається рядом американських фахівців як друге покоління системи МКР, оскільки вирішує не тільки завдання управління матеріально-технічним забезпеченням. Покоління систем у даному разі відрізняються одне від одного не лише своїм технологічним рівнем, а й гнучкістю управління та но­менклатурою функцій. Система МКР-ІІ містить функції МКР (ви­значення потреби у матеріалах), а також функції управління техно­логічними процесами.

85

ВИРОБНИЧА ЛОГІСТИКА