52. Економічна система як об’єкт макроекономіки, її елементи. Типи економічних систем.

ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА – ЦЕ ПЕВНИМ ЧИНОМ УПОРЯДКОВАНА СИСТЕМА ЗВ’ЯЗКІВ МІЖ ВИРОБНИКАМИ ТА СПО-ЖИВАЧАМИ МАТЕРІАЛЬНИХ І НЕМАТЕ-РІАЛЬНИХ БЛАГ І ПОСЛУГ.

ЇЇ ОСНОВНИМИ ЕЛЕМЕНТАМИ Є:

• КОНКРЕТНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗВ‘ЯЗКИ МІЖ ГОСПОДАР-СЬКИМИ СУБ‘ЄКТАМИ

• СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ, ЯКІ БАЗУЮТЬСЯ НА ВІДПОВІДНИХ ФОРМАХ ВЛАСНОСТІ НА ЕКОНОМІЧНІ РЕСУРСИ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

• ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: ПОДІЛ ПРАЦІ, СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ТА КООПЕРУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА

• ГОСПОДАРСЬКИЙ МЕХАНІЗМ, Т. Т. СПОСІБ РЕГУЛЮ-ВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА МАКРОРІВНІ

52. Суб’єкти макроекономіки та їх взаємодія. Модель економічного кругообігу в умовах чистого ринку та змішаної економіки.

Модель змішаної економіки у кожній країні залежить насамперед від індивідуаль-них факторів (природних, демографічних, технічних, місця країни у світовому господарстві та ін.), цілей та пріоритетів державної політики. За зміни цих умов вносяться зміни й у модель змішаної економіки.

Макроекономічні суб´єкти та їх взаємодія.

На макрорівні національна економіка зображається у вигляді взаємодії чотирьох суб'єктів: сектора домашніх господарств, підприємницького сектора, держави і закордону — на чотирьох ринках: благ, праці, грошей і цінних паперів.

Сектор домашніх господарств включає всі приватні господарські осередки всередині країни, які постачають економіку ресурсами і використовують отримані за них гроші для придбання благ і задоволення власних потреб. Домашні господарства виявляють три види економічної активності:

– пропонують засоби виробництва, що знаходяться в їхній приватній власності;

– споживають частину одержуваного доходу, купуючи споживчі блага;

– зберігають решту доходу, купуючи цінні папери і нерухомість.

Підприємницький сектор являє собою сукупність усіх фірм, зареєстрованих всередині країни і створених для виробництва і реалізації благ. Економічна активність даного сектора зводиться до:

– попиту на засоби виробництва;

– пропозиції благ;

– інвестування.

Державний сектор — це всі державні інститути і заклади, що виробляють суспільні блага і надають їх споживачеві безкоштовно, тобто без безпосередньої оплати кожної споживаної одиниці блага. До числа найважливіших благ належать: безпека, досягнення фундаментальної науки, послуги державної соціальної і виробничої інфраструктур. Економічна активність виявляється в:

– закупівлі благ;

– стягненні податків;

– пропозиції грошей.

Сектор закордон складається з економічних суб'єктів, що мають постійне місцезнаходження за межами даної країни, а також іноземних державних інститутів.

Вплив закордону на вітчизняну економіку здійснюється через взаємний обмін товарами, послугами, капіталом і національними валютами.

58.Номінальний та реальний ввп. Дефлятор ввп та індекс цін.

ВНП -- це назва, яка дається сукупній вартості кінцевих товарів і послуг, що вироблені країною за один рік. ВНП дорівнює сумі вартостей усіх споживчих та інвестиційних товарів, урядових покупок, обсягу чистого експорту в інші країни.

ВНП реальний = P * Q + P * Q

Ця відмінність є дуже істотною і стосується всіх макроекономічних змінних: номінальні змінні виражають вартість у поточних цінах, а реальні змінні репрезентують обсяги в сталих цінах.

Відмінність між реальними і номінальним ВНП можна використати як міру зростання реального рівня цін, або інфляції. ВНП - дефлятор, який є одним із засобів вимірювання рівня цін, визначається як відношення номінального до реального ВНП:

ВНП.

Інфляція, як і дефляція, ускладнює підрахунок валового внутрішнього продукту. Це пояснюється тим, що на величину ВВП впливають зміни не лише фізичного обсягу всієї виготовленої продукції, а й рівень цін. Проте рівень життя людей залежить передусім від кількості товарів, виготовлених і реалізованих окремим індивідам, а не від цін, вказаних на етикетках товарів.

Як ми вже знаємо, дефлятор ВВП для певного року свідчить про відношення сукупної ціни на товари поточного року до сукупної ціни аналогічного набору товарів базового року. Отже, дефлятор ВВП, або індекс цін ВВП, може бути використаний для того, щоб інфлювати (підвищувати грошове вираження ВВП з урахуванням динаміки цін) або дефлювати (знижувати грошове вираження ВВП з урахуванням динаміки цін) показник номінального ВВП. Інакше кажучи, якщо дефлятор ВВП більший за одиницю, то зведення номінального ВВП до реального називають дефлюванням, якщо дефлятор ВВП менший за одиницю — то інфлюванням. Результатом подібного коригування ? отримання реального вираження ВВП для кожного року. Іншими словами, йдеться про ВВП у незмінних цінах базового року.

Найпростішим і найпрямішим методом дефлювання або інфлювання номінального ВВП цього року є ділення номінального ВВП на індекс цін у десятковій формі. Це дає такий самий результат, як і складніша процедура ділення номінального ВВП на відповідний індекс і помноження отриманого результату на сто.

Таким чином, з допомогою показника реального ВВП вимірюється вартість загального обсягу виробництва в різні роки за умови, що рівень цін незмінний, починаючи з базового року і впродовж усього періоду, який розглядається. Реальний ВВП показує ринкову вартість обсягу продукції кожного року, виміряну у постійних цінах, тобто в грошах, які мають таку ж саму ціну, або купівельну спроможність, як і базового року. Реальний ВВП є значно точнішою порівняно з номінальним ВВП характеристикою функціонування суспільного виробництва.

Інфлювання і дефлювання – коригування (зміна) реальної величини створеного за певний час ВНП. Для отримання реального показника ВНП використовують фактичні дані про рівень номінального ВНП для окремих років і коригують їх на базі індексу загального рівня цін для цих років.