30.Витрати виробництва.

Ви́трати виробни́цтва — витрати різних видів економічних ресурсів (сировини, праці, основних засобів, послуг, грошей), безпосередньо пов'язані з виробництвом економічних благ.

31.Прибуток підприємства. Норма прибутку.

Прибуток – це створена додаткова вартість, яка виражена в реальній

ринковій формі, тобто в грошовій. Прибуток прийнято позначати латинською

літерою “Р”. Тому, вартість товару можна ще записати через формулу W =

К+Р.

Оскільки прибуток отримується підприємцями після реалізації товарів,

виникає враження, що він утворюється в сфері обігу, створюється на ринку

в актах купівлі-продажу. Але це зовсім не так, тому, що джерелом

прибутку являється додаткова вартість, створена в процесі виробництва.

Проте це не означає, що прибуток і додаткова вартість у реальному

економічному житті збігаються .

Фактично величина прибутку дорівнює різниці між реалізованою ціною

товарів і витратами на їх виробництво. Тому, якщо ціна дорівнює

вартості, прибуток і додаткова вартість збігаються, але це в реальному

економічному житті не можливо.

Норма прибутку - це процентне відношення маси прибутку до авансованого

капіталу. Позначивши норму прибутку через Р', отримаємо формулу:

Р1 = Р / C + V *100

З нормою прибутку пов'язана категорія маси прибутку. Якщо норма прибутку

є відносна величина, виражена в процентах, то маса прибутку - абсолютна

величина, виражена в грошових одиницях. Її можна виразити формулою: Р =

К х Р1.

32.Ринок товарів. Оптова та роздрібна торгівля.

Ринок товарів - це первинна форма ринку. Тут здійснюється купівля-продаж предметів споживання та засобів виробництва. Тому він поділяється на споживчий ринок і ринок засобів виробництва. Суб'єктами цього ринку є фізичні або юридичні особи, які вступають у відносини товарообміну як покупці чи як продавці.

Оптова торгівля охоплює будь-яку діяльність у справі продажу партій товарів та послуг тим, хто купує їх для подальшого перепродажу (роздрібна торгівля) або професійного використання (промислові підприємства, організації, установи). Взаємні продажі серед організацій оптової торгівлі також є важливою складовою їх діяльності. Оптова діяльність може здійснюватись у трьох основних організаційних формах: 1) через оптові підрозділи фірм-виробників (при використанні прямих каналів збуту); 2) через незалежних оптових посередників; 3) через залежних оптових посередників; Роздрібна торгівля — сфера підприємницької діяльності, пов'язана з продажем товарів та послуг кінцевим споживачам для особистого використання. Це остання ланка каналів збуту. Раціональну форму організації роздрібної торгівлі і конкретних торговельних посередників вибирають, виходячи з цілей і фінансових ресурсів фірми з урахуванням розглянутих характеристик роздрібних підприємств.

33.Кредит: необхідність, сутність та функції. Форми та види кредиту.

Кредит, як і фінанси, є економічною категорією. Він виник у період суспільного поділу праці й товарного виробництва. Кредит існує і в умовах ринкової економіки.Функціонування кредиту як економічної категорії зумовлене наявністю товарного виробництва і обігу, дією закону вартості й опосередковуванням грошей як функції засобу платежу.

Отже, основою існування кредиту є наявність товарно-грошових відносин, руху вартості у процесі товарного обміну, коли виникає розрив у часі між рухом товару і його вартістю, тобто відокремлення грошової форми вартості від товарної.

Необхідність кредиту в товарно-грошовому господарстві зумовлюється дією господарського розрахунку і характером кругообігу коштів господарських підприємств. У цьому зв'язку всі підприємства і господарські організації, що працюють на умовах господарського розрахунку, повинні свої витрати з ведення господарства покривати доходами від реалізації виробленої продукції, наданих послуг. Проте це не завжди збігається в часі.

Сутність кредиту проявляється в його функціях. В ринковій економіці кредит виконує такі функції:

1.Перерозподіл вартості у процесі відтворення (тимчасово вільні кошти одних підприємств, організацій та населення перерозподіляються на поворотній основі між підприємствами, у яких не вистачає власних коштів для здійснення)

2.Заміщення готівки в платіжному обігу.

3.Контроль за цільовим використанням коштів.